25.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/11080/23
Номер провадження: 2/205/188/2024
25 січня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідальним квартиронаймачем ОСОБА_1 виникли договірні відносини з приводу надання послуг водопостачання та водовідведення, у зв'язку із чим такому абоненту було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Однак відповідачі, як споживачі відповідних послуг, свої зобов'язання по оплаті таких послуг з водовідведення та водопостачання не виконують, у зв'язку з чим за такими абонентами, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість.
У зв'язку з вищевикладеним представник позивача змушена була звернутися до суду та просити суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради суму заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення станом на 31.08.2023 року у загальному розмірі 12 889 грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Відповідачі у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзиви на позовну заяву не подали.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить суд позов задовольнити у його повному обсязі.
Відповідачі подали до суду заяву, в якій просили провадження по справі закрити, у зв'язку зі сплатою заборгованості у повному обсязі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі - споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання.
Матеріалами справи підтвердженого, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_2 , а відтак, відповідно є абонентами щодо користування послугами водопостачання і водовідведення до вказаної квартири.
Матеріалами справи також підтверджено, що згідно рішення № 526 Дніпропетровської міської ради від 20.04.1995 року «Про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради», на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про виникнення договірних правовідносин між вказаним учасником справи.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свої зобов'язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення не виконували у зв'язку з чим відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 31.08.2023 року за такими учасниками справи виникла заборгованість у розмірі 12 889 грн. 25 коп. за період з 01.02.2022 року по 31.08.2023 року. Обставина фактичного споживання відповідачами вказаної послуги з водопостачання та водовідведення не оспорювалась.
У зв'язку з порушенням відповідачами зобов'язань по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, позивач звертався до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з досудовим повідомленням про врегулювання спору.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 згідно квитанції № 0.0.3421143755.1 від 17.01.2024 року сплатила 3350 грн. 39 коп. та квитанції № 0.0.3421136108.1 від 17.01.2024 року сплатила 10 000 грн. 00 коп., а всього 13 350 грн. 39 коп. Тобто заборгованість сплатила у її повному обсязі.
Суд вказує, що у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
В даному випадку позовна заява надійшла до суду 18.10.2023 року, а відповідачами вказаний борг погашено 17.01.2024 року, тобто після відкриття провадження у даній справі
Однак сторона позивача від своїх позовних вимог не відмовилась, наполягала на винесенні судом рішення про задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим суд здійснює розгляд справи по суті із постановленням відповідного судового рішення.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також, відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначено, що споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином судом встановлено порушення права позивача на отримання плати за надані послуги з боку відповідачів. Тому, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з водопостачання, водовідведення.
Згідно наданих позивачем квитанцій № 0.0.3421143755.1 від 17.01.2024 року на суму 3350 грн. 39 коп. та квитанції № 0.0.3421136108.1 від 17.01.2024 року на суму 10 000 грн. 00 коп., а всього 13 350 грн. 39 коп. заборгованість станом на 31.08.2023 року, перед позивачем, сплачена у її повному обсязі.
Відтак на день розгляду справи обов'язок вказаних боржників вже є виконаним, що тягне за собою ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки такі вимоги вже фактично задоволені відповідачами після відкриття провадження по справі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно вимог ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В даному випадку стороною відповідачів вчинені дії які фактично свідчать про визнання ними позову, а саме сплачені суми боргу за вимогами позивача по справі.
У зв'язку із чим, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1 342 грн. 00 коп., сплаченого при поданні позову, а інші 50 відсотків судового збору у розмірі 1 342 грн. 00 коп. покладаються на позивача у зв'язку із відмовою в позові згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 67, ч. 1 ст. 68 ЖК України, п.2 ст.5, ч.1 ст. 9, Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст.22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», ст. ст. 4,12, 13, 174,175,184 ЦПК України, ст.ст.11, 526, 610, 611,612, 625 ЦК України, суд -
1.У задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - відмовити у повному обсязі.
2.Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» (місце знаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, код ЄДРПОУ 03341305) сплачений ними судовий збір у розмірі 1 342 грн. 00 коп. за подання до суду позовної заяви Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, відповідно до платіжної інструкції № 96664356 від 10.10.2023 року.
3. Судовий збір у розмірі 1 342 грн. 00 коп., що понесений Комунальним підприємством «Дніпроводоканал», як позивачем, покласти на таку сторону.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Суддя: Д.В. Мовчан