Справа № 202/1616/24
Провадження № 3/202/2422/2024
27 лютого 2024 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Кухтін Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
04 січня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 367057, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 , 04 січня 2024 року о 00 годині 23 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , не виконувала свої батьківські обов'язки по вихованню дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: не забезпечила належні умови проживання.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, причини неявки не повідомила.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення виходжу з наступного, підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, де склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Об'єктивною стороною правопорушення є сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки діяння (суспільно небезпечні або шкідливі).
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Стаття 150 Сімейного Кодексу України містить перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, серед яких зокрема, виховування дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка до самостійного життя; повага до дитини; заборони будь-яких видів експлуатації батьками своєї дитини; заборони фізичних покарань дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що дії ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП кваліфіковано вірно, та доведено в повному обсязі, що підтверджується зібраними матеріалами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 367057 складеного 04 січня 2024 року; рапортом працівників поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, приходжу висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
При визначенні розміру і виду стягнення, з огляду на обставини справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці ступінь її вини, майновий стан та обставини, що обтяжують чи пом'якшують її відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 , стягнення у вигляді штрафу, яке буде достатньою мірою відповідальності, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 184; 40-1; 283; 284; 287 КУпАП,-
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї стягнення вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,6 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: Г.О. Кухтін