Справа № 202/4392/24
Провадження № 1-кп/202/1296/2024
15 квітня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження, відомості про яке внесені 31.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024046660000049, у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, Дніпропетровської області, громадянина України, студента 1 курсу КЗ «Дніпровське вище професійне училище будівництва ДМР», раніше не судимого, який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
31.01.2024 о 16 годині 01 хвилина неповнолітній ОСОБА_6 знаходився у приміщенні магазину мобільної техніки та аксесуарів, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , де о 16 годині 02 хвилини отримав для огляду від продавця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A72», модель: SM-A725FZBDSEK, колір: блакитний, 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , та у цей момент у останнього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, а саме вказаного мобільного телефону.
Далі, неповнолітній ОСОБА_6 , знаходячись у вказаному місці та зазначений час, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з метою власного незаконного збагачення, діючи умисно, розуміючи, що на усій території України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з корисливих мотивів та з особистої зацікавленості, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що продавець ОСОБА_7 відвернувся до стелажу з товарами, який знаходиться позаду нього, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, у тому числі для ОСОБА_7 , того ж дня, о 16 годині 12 хвилин, тримаючи у своїй правій руці мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A72», модель: SM-A725FZBDSEK, колір: блакитний, 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, вибіг з приміщення магазину, не розрахувавшись за вказаний товар, таким чином з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим в подальшому на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , майнову шкоду на загальну суму 7000 гривень.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
28.03.2024 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_6 , за участі законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний ОСОБА_6 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і зобов'язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони погоджуються на призначенні покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті , викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлена клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисник ОСОБА_4 та законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 також вважали можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між неповнолітнім підозрюваним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву про розгляд угоди про визнання винуватості без її участі, що не суперечить вимогам ст. 474 КПК України.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.
Згідно до ст. 474 ч. 3 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Відповідно до ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Потерпілий ОСОБА_8 надала письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_6 .
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.
Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст.185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та відсутністю обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлений. Долю процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.03.2024 між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, та неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_6 , за участі законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, відомості про яке, внесені 31.01.2024 до ЄРДР за № 12024046660000049 у відношенні ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати неповнолітнього ОСОБА_6 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази:
- компакт-диск з відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A72», модель: SM-A725FZBDSEK, колір: блакитний, 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити у власності останнього.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 1061 від 20.03.2024, які згідно довідки складають 200 (двісті) гривень 00 копійок.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1