16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 158/619/24 пров. № А/857/5468/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представник позивача: Кудренко В.О.
представник відповідача: Лешанич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 лютого 2024 року у справі № 158/619/24 за адміністративним позовом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення,
суддя в 1-й інстанції - ОСОБА_2 ,
час ухвалення рішення - 16 год. 33 хв.,
місце ухвалення рішення - м. Ківерці
дата складання повного тексту рішення - 28.02.2024,-
28.02.2024 року Військова частина НОМЕР_2 (далі також ВЧ НОМЕР_2 , позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про продовження строку затримання на шість місяців з метою забезпечення примусового видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 04.07.2023 о 18 год. 50 хв. відповідач був затриманий на околиці населеного пункту Сіль Ужгородського району Закарпатської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Великий Березний» при спробі незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 54 прикордонного знаку, на відстані близько 2000 метрів до державного кордону України, без документів, що підтверджують законність перебування на території України. 05.07.2023 начальником НОМЕР_1 прикордонного загону прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 .
Також зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.07.2023 відповідача затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. Постановою Восьмого апеляційного суду від 24.10.2023 рішення суду залишено без змін. В подальшому рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.12.2023 продовжено відповідачу строк затримання до 04.03.2024. Окрім цього, відповідач звертався до суду з адміністративним позовом про скасування рішення про примусове видворення за межі території України, однак рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.09.2023 у задоволені позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду без змін.
Позивач також вказує про те, що з метою виконання рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 було направлено листи до Департаменту консульської служби МЗС України та до Департаменту міжнародного співробітництва. Крім того, у період з 20 по 21.10.2023 Волинський ПТПІ відвідав начальник відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності з метою проведення заходів, щодо забезпечення примусового видворення відповідача. Також надсилались листи до відповідних органів щодо перевірки тверджень відповідача про його участь у визволенні українських земель.
Відтак, враховуючи наведене, позивач просить продовжити строк затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 місяців.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 лютого 2024 року в задоволенні позову Військової частини НОМЕР_2 до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що термін затримання відповідача у Волинському пункті тимчасового тримання іноземців, які незаконно перебувають на території України, визначений частиною 11. ст. 289 КАС України, закінчується 04 лютого 2024 року, на території України знаходиться незаконно, грубо вчинив порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та законодавства України з прикордонних питань, що виразилось у спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску, документів, що дають право на виїзд з території України та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні та у відповідності до листа 94 бригади, відповідач не був зарахований до Збройних Сил України.
Також звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не має. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідач на території України перебуває у статусі нелегального мігранта та буде далі намагатись порушувати законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, у зв'язку з відсутністю документів які дають право на виїзд з території України громадянам російської федерації, проживанням родичів в країні ЄС.
Тому з метою реалізації державної політики у сфері міграції НОМЕР_1 прикордонний загін звернувся до суду з позовом про продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення.
Відтак, просить прийняти до уваги наведені в апеляційній скарзі обставини, та дотримуючись вимог частини 2 статті 29 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду, просить суд скасувати рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.02.2024 по справі № 158/619/24. Ухвалити нове рішення, яким позов в/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонного загону) про продовження строку тримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця за межі території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.02.2024 року є об'єктивним, законним, таким, що ґрунтується на всебічному, повному дослідженні всіх обставин справи.
Зокрема вказує про те, що в позовній заяві немає доказів стосовно відсутності співпраці з боку ОСОБА_1 під час процедури його ідентифікації. Та і потреба в ідентифікації особи взагалі відсутня, адже ОСОБА_1 - ідентифікований. У рішенні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про примусове видворення існують всі необхідні дані для ідентифікації особи, зокрема паспорт рф ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , виданий 29.01.2004. У діях відповідача відсутні будь-які ознаки супротиву чи відмови співпрацювати з органам державної влади. Він не мав і не має намір порушувати українського законодавства, ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджати проведенню процедури видворення, його поведінка не викликає ознак існування ризику втечі.
Представник відповідача також звертає увагу суду на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р від 26 лютого 2022 року «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», зараз відсутня реальна можливість виконати процедуру видворення через державний кордон та пункти контролю, що ведуть до росії. Враховуючи фактичні обставини справи, зараз відсутня реальна можливість ОСОБА_1 виїхати, як добровільно, так і примусово. Отже, рішення в якому метою затримання є забезпечення видворення в росію - свавільне, адже ухвалюючи його, суд усвідомлює, що механізм забезпечення видворення зараз відсутній.
Також просить звернути увагу на п.20, ст.4 Закон України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства зазначає, що «…на території України можуть перебувати іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України…».
Враховуючи зміст зазначеної норми, ОСОБА_1 має право перебувати на території України, адже його участь у бойових діях проти росії підтверджується нотаріально завіреними показами осіб, які воювали проти росії разом із ОСОБА_1 .
Таким чином, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 відкрито висловлює свою проукраїнську позицію, засуджує політику путіна та дії рф на території України та саме з цією метою він став на захист територіальної цілісності та суверенітету нашої країни. У разі повернення на територію рф, життю та свободі ОСОБА_1 буде загрожувати небезпека, переслідування з боку влади та навіть позбавлення волі за те, що він брав участь у воєнних заходах на боці України.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) залишити без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області по справі № 158/619/24 від 28.02.2024 року залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 04 липня 2023 року о 18 год 50 хв відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий на околиці населеного пункту Сіль Ужгородського району Закарпатської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Великий Березний» при спробі незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 54 прикордонного знаку, на відстані близько 2000 метрів до державного кордону України, без документів, які підтверджують законність перебування на території України, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 04.07.2023.
При собі відповідач мав: три мобільні телефони, грошові кошти (гривні, рублі, євро, польські злоті), топографічну карту «Закарпатської області», портативну радіостанцію, батарею, антену та мікрофон до радіостанції, мультитул (з функцією плоскогубці), ножі розкладні, ліхтар та аерозольний балончик для самозахисту, що підтверджується копією протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04.11.2023.
Постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області (справа №298/1130/23) відповідач визнаний винним за частиною першою ст. 2041 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді штрафу.
Рішенням начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 від 05.07.2023 року вирішено примусово видворити з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16-17).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.07.2023 адміністративний позов військової частини НОМЕР_2 ЗхРУ ДПСУ до відповідача про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - задоволено.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2023 у справі №308/11526/23, відповідача затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців (а.с.19-20). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023, вказане рішення залишено без змін.
Відповідно до рішення начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 10.07.2023 відповідача поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (а.с.14).
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.09.2023 у справі № 158/2719/23 відповідачу відмовлено у задоволенні позову про скасування рішення про примусове видворення за межі території України (а.с.12-13).
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.12.2023 у справі № 158/4171/23 відповідачу продовжено строк затримання терміном на два місяці (а.с.45-47).
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності.
Суд вказав про те, що особа відповідача ідентифікована. Водночас, у позовній заяві представник позивача не посилався на умови, визначені у частині тринадцятій статті 289 КАС України, за яких неможливо, зокрема, забезпечити примусове видворення особи, а саме: на відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця чи документів, необхідних для його ідентифікації.
Відтак, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені представником позивача обставини не є підставою для продовження строку затримання відповідача, особу якого ідентифіковано.
Крім того, суд звернув увагу, що продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав не відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на відповідача додаткові обов'язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним міграційним органом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 ч. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення дії Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і російської федерації та застосування деяких міжнародних договорів України з російською федерацією» від 17.06.2022 №692 на період до припинення дії Угоди, зазначеної у п. 1 цієї постанови, відповідно до ст. 6 такої Угоди зупинити дію ст.ст. 1 і 2 Угоди в частині можливості громадян російської федерації в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України без віз на підставі документів, зазначених у п. 2, 3, 4, 6 і 8 переліку документів громадян російської федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, наведеного в Додатку 1 до Угоди.
Відповідно до ст. 30 ч. 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України (тут та в подальшому в редакції Закону №2952-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч. 12 ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Аналогічні положення визначено також пунктом 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі - Інструкція №353/271/150).
Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Отже, ч. 1 ст. 289 КАС України (в редакції Закону №2952-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023) визначено, що затримання іноземця або особи без громадянства можливе (за певних обставин), якщо стосовно іноземця або особи без громадянства прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію.
Згідно цієї норми судом може бути застосовано до іноземця або особи без громадянства заходи, зокрема, затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Як зазначено судом вище, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.07.2023 (справа №308/11526/23), затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання. Вказане рішення суду набрало законної сили 24.10.2023.
Тобто питання про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Також Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.12.2023 у справі № 158/4171/23 продовжено строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення, терміном на 2 (два) місяці. Вказане рішення суду набрало законної сили 09.01.2024.
Відтак, в даному випадку суд встановлює наявність чи відсутність обставин для продовження строку затримання.
Разом з тим ч. 11 ст. 289 КАС України передбачена можливість продовження строку затримання (але не більш як на вісімнадцять місяців) за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що особу відповідача ідентифіковано. Факт ідентифікації відповідача також не заперечується сторонами у судовому засіданні суду першої інстанції та не заперечується позивачем у апеляційній скарзі.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, відповідно до Інструкції №353/271/150, вживалися заходи саме щодо забезпечення виконання рішення про примусове видворення за межі України громадянина рф ОСОБА_1 , зокрема було скеровано листи до зацікавлених органів.
Так, у своїх поясненнях відповідач зазначає, що брав участь у визволенні український земель. Його представник у відзиві на апеляційну скаргу звертає особливу увагу, на те, що ОСОБА_1 має право перебувати на території України, адже його участь у бойових діях проти росії підтверджується нотаріально завіреними показами осіб, які воювали проти росії разом із ОСОБА_1 , а також відсутні будь-які ознаки супротиву чи відмови співпрацювати з органам державної влади. ОСОБА_1 не мав і не має намір порушувати українського законодавства, ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджати проведенню процедури видворення, його поведінка не викликає ознак існування ризику втечі.
Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.09.2023 у справі № 158/2719/23 у задоволенні позовних вимог громадянина російської федерації ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення про примусове видворення за межі території України відмовлено. Дане рішення також набрало законної сили.
У вказаній справі, суд зокрема встановив, що відповідно до листа Добровольчого батальйону ОУН від 06.07.2023 року, ДФТГ м. Києва №25 «ОУН» було розформоване 04.11.2022 року на виконання п. 37 Наказу №327 від 04.11.2022 року «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань міста Києва». Зазначено, що громадянин рф ОСОБА_1 не є резидентом України, отже контракт з ним не міг бути оформлений. Усі підписані контракти бійців передавались до ВЧ НОМЕР_4 , якій підпорядковувалося ДФТГ м. Києва №25 «ОУН», на підставі контрактів ВЧ надавала бійцям посвідчення добровольця ТРО встановленого зразка. При цьому, суд також звернув увагу, що на момент підписання довідки №070123_2 від 07.01.2023 року, ДФТГ м. Києва №25 «ОУН» було розформоване, а особа, яка видала його - командир ОСОБА_5 на той момент був мобілізованим до лав ЗСУ.
Вказані листи наявні також у матеріалах даної справи.
Також матеріалами справи підтверджується, що в період з 20.10.2023 по 21.10.2023 Волинський ПТПІ відвідав начальник відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності з метою проведення заходів, що забезпечення примусового видворення громадянина рф ОСОБА_1 .
Згідно відповіді на лист НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) від 21.11.2023 про проведення співбесіди з метою здійснення закупівлі авіаквитків для повернення до країни походження або третьої країни, Волинський ПТПІ повідомив, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 під час бесіди категорично відмовився залишити територію України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . готовий закупити квитки на 01.12.2023 з Республіки Молдова, про що вас буде повідомлено додатково (а.с.23).
Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не мав і не має наміру порушувати українського законодавства, позаяк, відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 04.07.2023, ОСОБА_7 був виявлений та затриманий саме під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9,12 Закону України «Про державний кордон» (а.с.3).
Згідно протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04.04.2023 ОСОБА_1 було затримано у межах прикордонної смуги на відстані 2000 м. у якого було виявлено та вилучено грошові купюри іноземної валюти (євро, злоті, рублі), топографічну карту «Закарпатська область», радіостанцію, мікрофон до радіостанції, зарядний пристрій до радіостанції, зарядний пристрій для акумуляторних батарей, мультитул з функцією пласкогубців, ніж розкладний, два ліхтарики, балончик аерозольний перцевий.
Відтак, враховуючи вищенаведені обставини, слід погодитись із доводами позивача про те, що ОСОБА_1 на території України знаходиться незаконно, грубо вчинив порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та законодавства України з прикордонних питань, що виразилось у спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску, документів, що дають право на виїзд з території України та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні та у відповідності до листа 94 бригади, відповідач не був зарахований до Збройних Сил України.
Колегія суддів враховує, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» немає.
Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ч.11 ст.289 КАС України, для продовження строку затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 5 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, вказаного Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.
Cуд апеляційної інстанції вважає, що представником позивача доведено суду наявність обставин, які є досить значними для продовження строку затримання відповідача строком на 6 місяців.
Відтак, з огляду на викладені обставини з метою завершення процедури подальшого примусового повернення/видворення відповідача до країни громадянської приналежності, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його подальшого видворення строком на 6 місяців.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи та допущено не правильне застосування норм матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 289, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 лютого 2024 року у справі № 158/619/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Продовжити строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення, терміном на 6 (шість) місяців.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 16 квітня 2024 року