Справа № 761/10597/22
Провадження № 2/761/2661/2024
20 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Дем'янчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», 3-я особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження автомобілем,-
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просить припинити обтяження за №27970308 від 27.07.2020 транспортного засобу марки Volvo, 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ; зобов'язати ТОВ «Вердикт Капітал» подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, зареєстрованого 27.07.2020 за №27970308, реєстратором: Новейко-Вадіс Оксана Георгіївна, Регіональна філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, серія та номер:2488, виданий 22.05.2-19, видавник: ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал», боржник: ОСОБА_2 , об'єкт обтяження - автомобіль легковий, Volvo, 2006 року, колір -жовтий, номер об'єкта: НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2022вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.
Ухвалою суду від 21.06.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено справу для розгляду в порядку загального позовного провадження.
В подальшому, 21.10.2022через канцелярію суду представник відповідача подав заяву про закриття провадження у справі, в зв'язку з відсутністю спору в частині позовних вимог до ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2022 було закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті в судовому засіданні.
08.12.2022 до суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Сича О.Ю. про стягнення з відповідача понесених судових витрат.
15.12.2022 до суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Сича О.Ю. про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, зважаючи на виконання відповідачем позовних вимог після пред'явлення позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2022 провадження у справі було закрито, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 22.05.2023 ухвалу суду 1-ї інстанції від 16.12.2022 було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, в матеріалах справи містяться заява про розгляд справи за їх відсутності
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1-3 статті 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п.2 ч.1), якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п.4 ч.1).
Як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих щодо закриття провадження у справі, які надійшли до суду 21.10.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» припинено обтяження на рухоме майно (автомобіль), а тому в даному випадку відсутній предмет спору між позивачем та ТОВ «Вердикт Капітал», у зв'язку з чим і підлягає закриттю провадження у справі.
Дана обставина не заперечується і представником позивача. Однак, як слідує з заяви про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з відмовою від підтримання позивачем позовних вимог, відповідач у жовтні 2022 року, тобто через 4 місяці після відкриття провадження у справі, повідомив, що ним добровільно виконано позовні вимоги, що були предметом спору, та припинено обтяження автомобіля.
Таким чином, на день розгляду даної справи фактично відсутній спір між сторонами. Проте відповідачем добровільно виконані вимоги позивача були вже після звернення останнього за захистом своїх прав до суду. За таких обставин позивачем і була зазначена правова підстава для закриття провадження у справі, як то п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки виниклий між ним та відповідачем спір вирішений останнім в добровільному порядку, а тому відсутні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги,а відтак відсутні підстави для підтримання позову.
Відносно розподілу судових витрат суд констатує наступне.
Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Пленумом Верховного Суду України в п.12 постанови від 12.06.2009 року за №2 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.
Судом встановлено, що відповідач добровільно виконав вимоги позивача щодоприпинення обтяження автомобіля вже після пред'явлення позову, що не звільняє відповідача від відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає, що на підтвердження понесених ним вказаних витрат, стороною позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 31.01.2022, укладеного між адвокатом Сич О.А. та ОСОБА_1 , копію акту від 10.11.2022 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 31.01.2022 на загальну суму 30000 грн., копію додаткової угоди№1 від 09.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2022.
Положеннями ст.59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст.19 даного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Натомість, чинним цивільно-процесуальним законодавством передбачено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, за змістом ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Зокрема, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст.141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як наведено вище, ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вказаний розмір судових витрат погоджений адвокатом та клієнтом, що підтверджується вищевказаними доказами по справі.
Таким чином суд вважає, що доводи сторони позивача щодо співмірності судових витрат на правову допомогу є обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, те що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а такожз урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.13, 43, 81, 141, 142, 255, 256, 258, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», 3-я особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження автомобілем закрити на підставі п.4 ч. 1 ст.255 ЦПК України.
Роз'яснити сторонам зміст ч.2 ст.256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ:36799749, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5-б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скаргипротягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.В. Сіромашенко