П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7798/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні суддею Бульбою Н.О. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) за допомогою системи «Електронний суд» подав до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив суд:
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, в розмірі 100 000 гривень з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовані бездіяльністю ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування в зоні бойових дій та приймання участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії за безпідставністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернув до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 та від 24.02.2022 року № 65/2022, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил,… виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Отже, з 24.02.2022 року у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
На думку апелянта, норми цієї постанови не встановлювали обов'язковості участі в бойових діях військовослужбовця, а лише зазначали, що військовослужбовець Збройних Сил України має приймати безпосередню участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
У період з 24.02.2022 року по 05.06.2022 року Позивач безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується Довідкою № 258 від 14.04.2023 року, виданою Відповідачем.
Більш того, у період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року та з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року Миколаївська область була визначена районом ведення бойових (воєнних) дій згідно наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 157 від 02.06.2022 року та № 184 від 01.07.2022 року.
Відтак, сама Довідка від 14.04.2023 року № 258 і є беззаперечним доказом безпосередньої участі Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також наявності права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць з 24.02.2022 року по 05.06.2022 року, зокрема й конкретно з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року, поза як підставою її видачі послугували ті ж самі документи, що передбачені пунктом 3 Окремого доручення № 912/з/29, які є документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Однак, суд першої інстанції не надав належної оцінки Довідці № 258 від 14.04.2023 року, що видана ВЧ НОМЕР_1 .
Крім того, скаржник не погоджується з посиланням суду першої інстанції на довідку за формою, встановленою Додатком 1 до доручення Міністра оборони України № 5718/з від 06.03.2022 року, оскільки така довідка видається для відряджених військовослужбовців, проте Позивач у спірний період не був у відрядженні.
ВЧ НОМЕР_1 надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01.09.2020 року ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
До матеріалів справи ОСОБА_1 було надано довідку від 14.04.2023 року № 258 за підписом командира ВЧ НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в якій зазначено що він в період з 24.02.2022 року по 05.06.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Миколаїв.
Завдяки існуванню вищезазначеної Довідки ОСОБА_1 пов'язує необхідність виплати йому збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. у період з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на відсутність правових підстав для виплати Позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн у період з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження безпосередньої його участі у бойових діях за спірний період, які передбачені п. 3 Окремого доручення, зокрема: бойові накази (бойові розпорядження); журнали бойових дій, рапорти командиру підрозділу про безпосередню участь у бойових діях.
Вирішуючи спірне питання, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено колегією суддів, в межах даної справи спірним питанням є наявність права ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень у період з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року.
Так, статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Як визначено ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, зареєстрованого Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення включає:
- щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років);
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги).
Пунктом 8 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Пунктом 17 Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який продовжувався та діє і дотепер.
28.02.2022 року на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), якою пунктом 1 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
При цьому, додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Телеграмою від 07.03.2022 року № 248/1217 Міністр оборони України (зміст телеграми відтворено в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 року по справі № 560/1216/23) довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах) (далі - Телеграма № 248/1217).
Пунктом 2.1 Телеграми № 248/1217 зазначено, що порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022 року (додається, далі - Порядок).
Пунктом 4 Телеграми № 248/1217 встановлено, що командири військових частин, до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин, щомісяця не пізніше 25 березня і в подальшому щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях за минулий місяць.
Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022 року, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- наказ (по стройовій частині);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;
- список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.
Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):
- бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;
- книга служби нарядів та подій, що відбувалися;
- постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.
У телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 був визначений перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Абзацом третім пункту 3 цієї телеграми наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.
Крім того, абзацом 4 пункту 3 і пунктом 4 телеграми від 25.03.2022 року № 248/1298 на командирів військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), покладено обов'язок надавати довідки про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах та щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 року № 248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 року № 248/1298 і додаток № 1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що в підставах про видання довідки (додаток № 1) необхідно обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 телеграми від 25.03.2022 року № 248/1298.
23.06.2022 року Міністр оборони України видав окреме доручення № 912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).
У пункті 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Водночас визначений в абзацах 3 і 4 пункту 3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298.
Аналогічним залишився й обов'язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення (абзац перший пункту 4 окремого доручення).
Алгоритм дій посадових осіб щодо документування безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах наочно розкритий у Методичних рекомендаціях щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, які затверджені начальником Генерального штабу Збройних Сил України 18.05.2022 року (далі - Методичні рекомендації).
У вступі до Методичних рекомендацій зазначено, що ці рекомендації визначають механізм дій посадових осіб під час заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачених пунктом 1 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022 року № 248/1298, а їхнє застосування сприятиме забезпеченню своєчасної виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.
Відповідно до Методичних рекомендацій документальне підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях схематично здійснюється в такому порядку:
1) після отримання військовою частиною бойового розпорядження вищого штабу про передачу її в підпорядкування створеного угрупування військ та висування у район виконання бойових завдань: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, готує проєкт наказу по стройовій частині щодо вибуття особового складу, який залучено до виконання бойового завдання; командир підрозділу подає рапорт про особових склад підрозділу, який буде виконувати отримане завдання; начальник штабу робить відповідний запис у журналі ведення бойових дій та готує проєкт бойового наказу; командир частини видає бойовий наказ (бойове розпорядження) щодо сил і засобів та порядку виконання поставлених завдань;
2) після прибуття визначених підрозділів до району ведення бойових дій та початку виконання бойових завдань: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, готує проєкти наказів по стройовій частині щодо прибуття в район виконання завдань визначеного особового складу; командир підрозділу виконує бойові завдання та подає рапорти (донесення, звіти) про результати виконання бойових завдань; начальник штабу робить відповідні записи у журналі ведення бойових дій; командир частини видає бойові розпорядження щодо виконання бойових завдань;
3) під час здійснення військовою частиною заходів з організації виплати додаткової винагороди за минулий місяць: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, перевіряє, зокрема, наявність документальних підстав для видачі довідок про безпосередню участь у бойових діях військовослужбовців приданого підрозділу іншої військової частини та готує проєкти відповідних довідок за формою, визначеною додатком 1 до рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298; начальник штабу підписує відповідні довідки; командир частини підписує наказ про виплату додаткової винагороди підпорядкованому особовому складу.
Отже, виплата відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.
При цьому, якщо в першій телеграмі Міністра оборони України від 07.03.2022 року № 248/1217 перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, був визначений альтернативно й передбачав можливість використання з цієї метою насамперед таких документів як бойовий наказ (бойове розпорядження), наказ (по стройовій частині) і журнал бойових дій, а рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань - в разі його наявності, то в наступних розпорядчих документах Міністра оборони України, починаючи з 25 березня 2022 року, перелік відповідних документів визначений імперативно та має обов'язково включати:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.
Отже, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу.
Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 року по справі № 560/1216/23.
Таким чином, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням).
Проте, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі Позивача у бойових діях: бойових наказів (розпоряджень); журналів бойових дій або журналів ведення оперативної обстановки, бойових донесень, постових відомостей (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
В свою чергу, як на підставу наявності права на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. у період з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року Позивач посилається на Довідку № 258 від 14.04.2023 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданою за підписом командира ВЧ НОМЕР_1 , з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено колегією суддів, вказана довідка видана на підставі:
- витягу із журналів бойових дій ВЧ НОМЕР_1 № 306/дск (том 1) від 14.02.2022 року;
- наказу начальника Миколаївського гарнізону № 16 від 24.02.2022 року;
- рапорту начальника відділення персоналу - заступника начальника штабу ВЧ НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, вх. № 4743 від 11.04.2023 року (зареєстровано у книзі реєстрації вхідної документації інв. № 40 том (1) від 25.12.2022 року).
В ході апеляційного перегляду справи, колегією суддів було витребувано на підставі ухвали суду від 20.02.2024 року, належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для видачі Довідки № 258 від 14.04.2023 року про безпосередню участь Позивача у бойових діях, зокрема копії витягів із журналу бойових дій від 14.02.2022 року, копію наказу начальника Миколаївського гарнізону від 24.02.2022 року № 16, копію рапорту начальника відділення персоналу заступника начальника штабу ВЧ НОМЕР_1 за вх. №4743 від 11.04.2023 року.
На виконання ухвали суду, представником Відповідача було надано до суду витребувані докази та відповідно до яких, зокрема витягу із журналів бойових дій ВЧ НОМЕР_1 № 306/дск (том 1) від 14.02.2022 року, в останньому відображено відомості наступного характеру: кількість обстрілів, втрата майна особового складу, знищення техніки, тобто та інформація, яка не підлягає розголошенню. Відомостей щодо Позивача в даному журналі відсутні.
Щодо наказу начальника Миколаївського гарнізону № 16 від 24.02.2022 року «Про заходи посилення охорони та оборони міста Миколаєва», колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що цей наказ за своєю природою є розпорядчим документом та містить норми, обов'язкові для виконання підлеглими, що був виданий з метою підготовки до участі в організації оборони та охорони міста. Проте цей наказ не є ані бойовим наказом, ані бойовим розпорядженням, оскільки не містить бойових завдань підпорядкованим військовим частинам (установам) і підрозділам.
Інших відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень, зазначена довідка не містить.
Отже, Позивач не виконував бойового розпорядження/наказу командира ВЧ НОМЕР_1 за Довідкою № 258 від 14.04.2023 року.
В той же час зі змісту Довідки № 258 від 14.04.2023 року в частині кількості днів безпосередньої участі Позивача у бойових діях, що становили всі дні за період з 24.02.2022 року по 05.06.2022 року, можна зробити висновок, що виходячи з Методичних рекомендацій та зразків відповідних довідок (додатки до телеграм Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 і від 18.04.2022 року № 248/1529), посадові особи військової частини окремо документують кожне виконане військовослужбовцем бойове завдання і строк його виконання, що ставить під сумнів можливість безперервного виконання Позивачем бойових завдань з 24.02.2022 року по 05.06.2022 року, так само як і можливість підтвердження одними й тими самими документами безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах протягом усіх днів відповідного періоду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вказана довідка ВЧ НОМЕР_1 від 14.04.2023 року не може належним чином підтвердити безпосередню участь Позивача у бойових діях за період з 24.02.2022 року по 05.06.2022 року, як це передбачено телеграмою Міністра оборони України від 07.03.2022 року № 248/1217 та Методичними рекомендаціями, тобто не є належним доказом, що підтверджує ті обставини, на які посилається Позивач.
Отже, вказана довідка не може бути належним доказом безпосередньої участі Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Більш того, Позивач ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі, не наводить жодної обставини під час проходження ним військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , яку можливо кваліфікувати, як безпосередню участь у бойових діях за спірний період.
Лише сам факт перебування Позивача на території, де ведуться бойові дії у спірний період в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, оскільки перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями.
З огляду на викладене, можливо дійти висновку про недоведеність обставин безпосередньої участі Позивача з 01.05.2022 року по 05.06.2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що б давало підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, тому позов не підлягаю задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко