16 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7266/23
(суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі №280/7266/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 30 серпня 2023 року звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», згідно з яким просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 01 серпня 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 01 серпня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 28 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 01 серпня 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 28 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 01 серпня 2023 року. Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не виплатив позивачу при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі №320/3843/20. Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19; від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20; від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а. Також, суд першої інстанції зазначив, що наказ відповідача №650 о/с від 01.08.2023 року, за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки не змінює, не припиняє (не скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і не розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, а є актом одноразового застосування, дія якого має визначений строк.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував того, що нормами спеціального законодавства врегульовано питання щодо виплати компенсації поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за невикористану відпустку саме у році звільнення, а тому позовні вимоги щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік, враховуючи те, що він звільнився у 2020 році є безпідставними. Також, відповідач зазначає про те, що в наказі про звільнення зазначено кількість днів відпустки, за які позивачу виплачено компенсацію, при цьому позивач зазначений наказ не оскаржував, а тому не має підстав для перерахунку таких днів. Зазначає відповідач і про те, що відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 року, оскільки така відпустка є пільгою і не відноситься до щорічних відпусток, що підлягають компенсації. Крім того, зазначено відповідачем і про те, що позивача було переведено до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» з ГУ НП в Запорізькій області з 17.02.2023 року, а тому відповідач не володіє інформацією щодо відпусток позивача за 2022 рік.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач, згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 в період з 18.10.2018 по 01.08.2023 перебував на службі в Національній поліції України, а саме:
- 18.10.2018 року проходив службу в Головному управлінні національної поліції в Запорізькій області (запис 5);
- 01.08.2023 звільнений зі служби Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (запис 6).
Згідно з довідкою від 01.08.2023 року позивач з 17.02.2023 року по 01.08.2023 року проходив службу в управлінні поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (а.с.16).
Згідно з витягом з наказу по особовому складу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» № 650 о/с від 01.08.2023 звільнений за власним бажанням (а.с.15).
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 16.04.2015 виданим Головним управлінням Національної гвардії України (а.с.20).
Відповідно до наказу по особовому складу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» № 650 о/с від 01.08.2023 відповідач при звільненні нарахував позивачу грошову компенсацію за 26 днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки у 2023 році.
Правомірність дій відповідача щодо не виплати позивачу компенсації за невикористані дні основної оплачуваної відпустки та відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем, суд апеляційної інстанції переглядається законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) передбачені державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до приписів ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Згідно із ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Водночас, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено положеннями Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Положеннями ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно із положеннями ч. ч. 1-4 ст. 93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до приписів ч. ч. 8-11 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).
За приписами п. 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки визначено приписами Конституції України, особу не може бути позбавлено такого права, у разі не реалізації особою такого права, такій особі в обов'язковому порядку виплачується компенсація.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
З огляду на наведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Конституційним Судом України у рішенні від 07.05.2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) викладено висновок стосовно того, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи відсутність правового врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування у цьому випадку приписів Кодексу законів про працю України і Закону України «Про відпустки».
Так, відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 року по справі №160/10875/19 (адміністративне провадження №К/9901/13369/20).
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи відповідача про те, що позивача було переведено до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» з ГУ НП в Запорізькій області з 17.02.2023 року, а тому відповідач не володіє інформацією щодо відпусток позивача за 2022 рік, не гуртуються на правових нормах, оскільки пунктом 16 розділу ІІІ Порядку формування та ведення особових справ поліцейських затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 року №377 встановлено, що у разі переведення поліцейського до органу поліції, що обслуговується іншим підрозділом кадрового забезпечення, особова справа поліцейського передається до цього органу, про що в інвентарній книзі робиться відповідний запис.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі №280/7266/23 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва