Головуючий І інстанції: Попов М.С.
16 квітня 2024 р.Справа № 531/2502/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року по справі № 531/2502/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
04.09.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати:
- постанову від 02.08.2023 року серії АА № 00013316 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 не прийнято до уваги той факт, що DAF XF105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно реєстраційних даних є вантажним спеціалізованим сідловим тягачем. Також не враховано те, що зафіксований на фото напівпричіп LAG O-3-39 CD, д.н.з. НОМЕР_2 , є спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-контейнеровоз (трьохвісний). А отже дозволена максимальна маса, яка дозволена для руху вказаного комбінованого транспортного засобу складає 44 т. Оскаржувана постанова та інформаційний файл не містять даних щодо марки, моделі, д.н.з. причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача DAF XF105.460.
У оскаржуваній постанові у розділі «Результат автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 6 шт., спарені колеса 3 вісь. Також зафіксована загальна маса транспортного засобу 49900кг, загальна маса транспортного засобу, що виміряна з урахуванням похибки 44910. Склад правопорушення передбачений ч.2 ст.132-1КУпАП, згідно оскаржуваної постанови відсутній через відсутність перевищення встановлених законом габаритно-вагових норм (49,900-44,0- 4,990 (похибка пристрою) : 4,990х100%)=1,82%. При цьому, відповідачем не враховано, що відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП настає при перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5%.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті вказує, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00013316 від 02.08.2023 року встановлено, що 25.07.2023 року о 20 год 05 хв., за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12.275% (4.91 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1321 КУпАП. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 78, WAGA-WIM35, зав. № 16, сертифікат перевірки типу UA.TR. 113-0619-21; сертифікат відповідності: UA.TR. 113-0619/11F-22. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 19.10.2023 року задоволено вимоги позиву ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням постанову заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренка А.В. серії АА № 00013316 від 02.08.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що ТЗ позивача відносяться до комбінованогого ТЗ, та відповідно до п.22.5 ПДР України, є двовісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, з дозволеною максимальною вагою перевезення 44 т. Із наявних матеріалів справи не вбачається можливим з'ясувати на основі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу.
Також суд зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаних в постановах транспортних засобів, ні інформації про фактичне навантаження на строєну вісь транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.
Крім того суд зазначив, що оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимого навантаження на строєну вісь транспортного засобу з інформацією про фактичне навантаження на строєну вісь транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тоннах.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано фактично аналогічними доводами, що наведені у відзиві на позов. Крім того відповідач зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у даному випадку здійснювалося перевезення вантажу згідно з ТТН №22 від 25.07.2023 року з використанням напівпричепа марки LAG O-3-39 CD, д.н.з. НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом. На думку позивача, яка була підтримана судом першої інстанції, дозволена максимальна фактична маса транспортного засобу складає 44 т як для контейнеровоза відповідно до пункту 22.5 ПДР. Відповідач звернув увагу, що в обґрунтування зазначених висновків та наявності підстав для задоволення позовних вимог судом першої інстанції застосовано норми законодавства (редакцію пункту 22.5 ПДР), які на момент виникнення спірних правовідносин втратили чинність. Водночас, чинна редакція пункту 22.5 ПДР передбачає збільшені вагові норми щодо загальної маси транспортного засобу 44 т для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) виключно у разі перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. При цьому, вказані вимоги щодо збільшеної максимальної фактичної маси транспортного засобу застосовуються виключно за умови дотримання вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року № 363 (далі - Правила № 363).
Також відповідач звернув увагу, що висновки суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності допущення позивачем перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу. Натомість, позивачем було допущено перевищення загальної маси транспортного засобу на 12.275% (4.91 тон), про що прямо зазначено в оскаржуваній постанові АА № 00013316 від 02.08.2023 року.
Крім того відповідач зазначив, що з матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення чітко вбачається відсутність на транспортному засобі відповідного маркування універсального контейнера - відсутні позначення розпізнавального знака; номера контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Більше того, з вказаних матеріалів справи вбачається, що зазначений у постанові сідловий тягач з напівпричепом перевозив контейнер, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх, а також відсутні кутові фітинги. Таким чином, максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху є 40 т. З огляду на зазначене, Позивачем фактично визнано факт перевищення вагових параметрів.
З аналізу свідоцтва про реєстрацію напівпричепа-контейнеровоза марки LAG O-3-39 CD державний номерний знак НОМЕР_4 , серія НОМЕР_5 вбачається, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення особливого виду вантажу - контейнерів. Відомості щодо переобладнання вказаного напівпричепу для перевезення знімного кузова в особливих примітках зазначеного свідоцтва відсутні. З огляду на зазначене, доказів того, що зазначений напівпричіп перевозив контейнер чи знімний кузов (зокрема, зазначений Позивачем контейнер типу К-60) Позивачем в ході розгляду справи не надано. Більше того, варто звернути увагу також на те, що Правила дорожнього руху однією з обов'язкових умов для застосування збільшених вагових параметрів для транспортних засобів типу контейнеровоз (44 т) передбачають не тільки перевезення контейнеру чи знімного кузову, а й дотримання максимальної довжини транспортного засобу - 13,716 метра. Водночас, відповідно до наявних в матеріалах справи даних автофіксації автоматичним пунктом було зафіксовано фактичну довжину транспортного засобу - 13,928 м (про що безпосередньо зазначено в оскаржуваній постанові в розділі «Фактичні зафіксовані параметри ТЗ»), що перевищує граничний показник, передбачений пунктом 22.5 Правил дорожнього руху та, відповідно, виключає можливість застосування до даного транспортного засобу збільшених вагових параметрів для контейнеровоза (44 т).
У відзиві на апеляційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а рішення суду, - без змін.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , власним ТЗ є позивач ОСОБА_1 (а.с. 24).
Також позивач ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричепу н/пр- контейнеровозу LAG O-3-39 CD, д.н.з. НОМЕР_2 . (а.с. 25).
Як убачається із постанови заступника директора державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 від 02.08.2023 року серії АА № 00013316, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за те, що 25.07.2023 року о 20 год. 05 хв. за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12,275% (4,91 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. (а.с.14).
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон №3353 XII) встановлюють ПДР України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів та їх составів на дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони; щодо автопоїздів: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.
Диспозиція пункту 22.5 ПДР передбачає різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Також зазначені параметри є відмінними в залежності від кількості осей тягача та контейнеровоза.
Таким чином, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси є: кількість вісей у тягача та напівпричепа або напівпричепа (контейнеровоза), перевезення одного чи більше контейнера або ж змінного кузова при дозволеній максимальній довжині 13,716 метра.
Частиною 2 ст. 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Санкція ч. 2 ст. 132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Частиною 1 ст. 14-3 КУпАП визначені суб'єкти адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якими можуть бути фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а також належний користувач транспортного засобу, за умови, що відомості про такого користувача внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом диспозиції норми ч.2 ст.132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з'ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 25.07.2023 року о 20 год. 05 хв. за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12,275% (4,91 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.
У вказаній справі позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови саме з мотивів неврахування відповідачем факту приєднання до тягача DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 напівпричепу н/пр. - контейнеровозу LAG O-3-39 CD, д.н.з. НОМЕР_2 , що, у свою чергу, за посиланням позивача, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
В якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 02.08.2023 року серії АА № 00013316 зазначено: DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Причеп LAG O-3-39 CD, д.н.з. НОМЕР_2 є спеціалізований напівпричіп н/пр. - контейнеровоз (а.с. 24-25).
Відповідно до фотозображення із копії інформаційного файлу, використаного заступником директора державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 під час розгляду справи про правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі та винесення постанови від 02.08.2023 року серії АА № 00013316, 25.07.2023 року о 20 год. 05 хв. за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область на автоматичному зважувальному комплексі WIM-78 зафіксовано проїзд трьохвісного транспортного засобу - DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , з трьохвісним напівпричепом -контейнеровозом LAG O-3-39 CD, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 58-61).
З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом контейнеровозом.
При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т.
Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причепу - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз, отже, згідно п.22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
У Додатку 1 до Інструкції № 512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:
- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР (16 т);
- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях тонна або міліметр), та становить: для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ.
В оскаржуваній постанові у розділі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 6 шт., спарені колеса 3 вісь. Також зафіксована загальна маса транспортного засобу 49900 кг (а.с. 14).
Підставляючи наведені дані щодо контейнеровозу у вищевказану формулу, з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 132-1КУпАП, згідно оскаржуваної постанови відсутній через відсутність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п.22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.
Колегія суддів враховує, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».
У той же час, зазначене не обмежує посадову особу Укртрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції № 513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів того, що відповідач, на виконання п. 6 Розділу ІІ Інструкції № 512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку, зокрема виду причепу позивача, матеріали справи не містять.
Відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах нормативів, встановлених для руху трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра (44 тони), відповідач обґрунтовує відсутністю на транспортному засобі відповідного маркування універсального контейнера, номера контейнера, найменування власника контейнера, вантажність і маса тари контейнера (кг), внутрішній об'єм контейнера (куб.м), місце, місяць і рік виготовлення контейнеру, час останнього капітатльного ремонту і наступного ремонту контейнеру.
Колегія суддів критично ставиться до зазначених доводів апелянта, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу четвертого розділу І «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі - Правила перевезень) вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Пунктами 17.4, 17.5 Правил перевезення встановлені вимоги щодо маркування універсальних та спеціальних контейнерів, які належать перевізникам або ж власникам вантажу.
Так, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера (пункт 17.4 Правил перевезення).
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м) (пункт 17.5).
Пунктом 17.2 встановлена заборонена на перевезення в універсальних контейнерах вантажів, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Колегія суддів зауважує, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, вимог щодо виду вантажу або ж способу його розміщення у контейнері, не змінює призначення та технічних характеристик одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як вантажного контейнера у розумінні абзацу четвертого розділу І «Терміни та поняття» наказу № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР.
При цьому, відповідач в обґрунтування висновку про відсутність маркування на контейнері не встановлював власника контейнера, не досліджував обсяг маркування, який має бути нанесений на контейнері в залежності від власника, та не надав суду доказів відсутності такого маркування в залежності від обсягу даних, що мають бути зазначені на контейнері.
У той же час, із наданих відповідачем копії фотофіксації проїзду транспортного засобу, постанови по справі про адміністративне правопорушення, а також реєстраційних документів на напівпричіп вбачається, що у спірному випадку на ділянці дороги Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, мав місце проїзд транспортного засобу трьохвісного тягача з трьохвісним напівпричепом - контейнеровозом.
Доказів того, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_2 , зазначені недостовірні відомості про тип напівпричепу, відповідач не надав.
Отже, вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що встановлене відповідачем перевищення загальної маси транспортного засобу позивача на 12,275 % (4,91 тон) є помилковим, оскільки в основу розрахунку було покладено максимально дозволену масу 40 т.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач під час розгляду справи не обґрунтував належними та допустимими доказами факту перевищення позивачем нормативів, встановлених підпунктом «б» пункту 22.5 ПДР у розрізі належної класифікації комбінованого транспортного засобу, рух якого зафіксовано, як трьохвісного тягача з трьохвісним напівпричепом, який не є контейнеровозом, та який не здійснює переведення одного чи більше контейнера чи змінного кузова загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Посилання відповідача на те, що однією із обов'язкових умов для застосування збільшених вагових параметрів для транспортних засобів типу контейнеровоз (44 т) передбачають не тільки перевезення контейнеру чи змінного кузову, а й дотримання максимальної довжини транспортного засобу - 13,716 м, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не слугували підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, зважаючи на недоведеність з боку відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності постанови по справі про адміністративне правопорушення АА № 00013316 від 02.08.2023 року.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16), та зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року визначений у розмірі 2684 грн.
Таким чином, за подання позовної заяви позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 536,80 грн. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а не 1073,60 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач має право звернутись до суду першої інстанції із заявою відповідно до ч. 2 ст. 7 Закон № 3674-VI.
Оскільки наведені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та вказаним обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19.10.2023 року слід частково скасувати в частині якою судом стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року скасувати в частині, якою судом стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року по справі № 531/2502/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц