Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук
16 квітня 2024 р. Справа № 480/11802/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2023, по справі № 480/11802/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплачувати пенсію відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж 15 років, починаючи з 01 жовтня 2023 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просила скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилалась на практику Верховного Суду, сформовану, зокрема, у постановах від 04.05.2022 у справі № 560/495/17, від 28.07.2022 у справі № 560/868/17.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області, з 12.06.1995 отримує пенсію згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), посвідчення серії НОМЕР_1 , проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, з 17.02.1999 є інвалідом III групи безстроково, на підтвердження чого надано довідку до акта огляду МСЕК серії БУ № 011460.
02.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж роботи 15 років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 01.11.2023 № 1800-0202-8/49093 повідомило позивача, що питання пенсійного забезпечення осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1, регулюються Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Стаття 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає пільги щодо обчислення стажу роботи (служби).
Так, згідно з п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами), право на пенсію у повному розмірі мають, зокрема, жінки, віднесені до категорії 1, за наявності стажу роботи не менш як 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-ІV.
При цьому, за бажанням особи може обиратись лише порядок визначення розміру пенсії, передбачений ст. 27 Закону № 1058-IV.
Отже, підстави для проведення перерахунку пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу у відповідності з п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ відсутні.
Не погодившись із рішенням пенсійного органу позивач звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 11.10.2017 у зв'язку з набранням чинності Законом № 2148-VIII, пенсії за нормами Закону № 796-ХІІ пенсії підлягають перерахунку виключно у випадку обчислення пенсії за двоскладовою формулою за нормами ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років - жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 28.06.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.
Спірні правовідносини виникли з приводу перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Таким чином, саме після набрання чинності Законом № 2148-VII, через зміну правового регулювання спірних правовідносин, для проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає підстав, оскільки призначення пенсії ОСОБА_1 проведено не на умовах ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У ході судового розгляду встановлено, що оскільки страховий стаж для обчислення пенсії за віком (32 років 6 місяців 4 днів) зарахований позивачу по 12.06.1995, а починаючи з 01.01.2004 у позивача відсутній страховий стаж, а тому відсутня друга складова, необхідна для призначення пенсії за віком на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області обґрунтовано відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 12.12.2022 у справі № 280/656/20.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги із посиланням на практику Верховного Суду висновків суду не спростовують, оскільки наведені відповідачем рішення суду касаційної інстанції прийняті у справах, спірні правовідносини у яких склались з приводу перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 по справі № 480/11802/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий