16 квітня 2024 р. Справа № 520/32730/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 (суддя Сліденко А.В.; м. Харків) по справі № 520/32730/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також - відповідач), третя особа: Міністерство оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виготовленні та ненаданні ОСОБА_1 грошового атестату та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб";
- зобов'язати відповідача виготовити та надати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб";
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не складанні попереднього розрахунку вислуги років (страхового стажу) ОСОБА_1 на пенсію та не переданні його разом з особовою справою ОСОБА_1 до фінансового органу (визначеного п.2.12 розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію;
- зобов'язати відповідача скласти попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) ОСОБА_1 на пенсію та передати його разом з особовою справою ОСОБА_1 до фінансового органу (визначеного п.2.12 розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що уповноваженим органом Міністерства оборони України через який пенсіонером подаються зави встановленої форми про призначення пенсії відповідно до норм Закону №2262-ХІІ є саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не Військова частина НОМЕР_1 як помилково визначено судом, тому в позивача відсутній обов'язок звертатись із зазначеною заявою до Військової частини НОМЕР_1 . Разом з цим, положеннями Порядку №3-1 та Положення №530 визначено, що до заяви встановленої Форми про призначення пенсії яка має подаватись до обласного ІНФОРМАЦІЯ_1 особою яка звертається має бути долучено певний перелік документів, в тому числі і грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, розрахунок вислуги років, витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу, які відсутні в позивача, що виключає можливість звернення позивача із заявою встановленої Форми одразу до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що необхідних для призначення пенсії документів, зокрема грошового атестату, довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії, розрахунок вислуги років, Військовою частиною НОМЕР_1 при звільненні позивачу не видано, з огляду на не достатність в позивача необхідної вислуги років, та відсутність в позивача права на призначення йому пенсії на думку Військової частини НОМЕР_1 . У свою чергу позивач вважає, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону №2262-ХІІ, натомість відповідач таких повноважень не має, а тому зобов'язаний на вимогу позивача підготувати та направити до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документи, на підставі яких останній прийме обґрунтоване рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії за вислугу років.
Також позивач вказує, що на дату закінчення проходження військової служби його календарна вислуга становить 23 роки 02 місяці, а пільгова 03 роки 11 місяців; загальна вислуга років складає 26 років 1 місяць, тобто на дату звільнення він мав вислугу 25 календарних роки і більше, а отже, набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону №2262-ХІІ. Вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення, не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, а тому дійшов помилкового висновку про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років та безпідставно не врахував приписи постанови КМУ №393 при обчисленні вислуги років для призначення пенсії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2023р. №185 позивач був звільнений із військової служби на підставі п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовця не висловили бажання продовжувати військову службу - виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023р. №270 вислуга років заявника у Збройних Силах України була обчислена: загальна - 27р. 01м., календарна - 23р. 02м., пільгова - 03р. 11м.
Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень, який (згідно з доводами позову) повинен був за власною ініціативою скласти документи для призначення пенсії у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у зв'язку із показником загальної вислуги років понад 25 років), заявник ініціював даний спір.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років. Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача у спірних правовідносинах відповідачем не порушені.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу, в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною 2 ст.17 Закону №2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Приписами ст.17-1 Закону №2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, зі змінами «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб». в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», чинній на момент звернення позивача із заявою щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подання про призначення пенсії за вислугу років (далі по тексту - Постанова №383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до п.2-1 Постанови №393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Колегія суддів враховує, що спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років.
Посилаючись на приписи статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.
Позивач же у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови №393 чинна на момент розгляду справи №805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови №393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Колегія суддів зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 93» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 31.08.2023 року у справі №200/4951/22, від 11.09.2023 року у справі №480/4827/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №360/17/23, від 14 листопада 2023 року у справі №600/3836/22-а, в яких, серед іншого, суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023р. №270 вислуга років позивача у Збройних Силах України була обчислена: загальна - 27р. 01м., календарна - 23р. 02м., пільгова - 03р. 11м.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не набув права на пенсію за вислугу років.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2014 року №530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).
Відповідно до п.2.10 цього Положення, перед представленням військовослужбовців до звільнення з військової служби управління (відділ) персоналу уточнює дані про проходження ними служби, а в необхідних випадках і дані про навчання в цивільних вищих (або колишніх середніх) навчальних закладах до прийняття (призову) на військову службу, підтверджує в послужних списках з їх особових справ періоди служби та іншої діяльності, що підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні, і окремо - на умовах, передбачених пунктом 2.2 цього розділу, або на пільгових умовах, після чого разом з відповідними підрозділами персоналу.
Згідно з п. 2.12 Порядку № 530, обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється:
Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України за поданням відповідних підрозділів персоналу - особам офіцерського складу, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, у Генеральному штабі Збройних Сил України та військових частинах, військових навчальних закладах, установах і організаціях, органах військового управління, які їм безпосередньо підпорядковані, у командуваннях видів Збройних Сил України;
фінансово-економічними управліннями командувань видів Збройних Сил України за поданням відповідних підрозділів персоналу - особам офіцерського складу, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу управлінь (відділів) оперативних (повітряних) командувань, з'єднань і військових частин, що належать до їх складу, а також офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу військових частин, підпорядкованих Міністерству оборони України, що займають посади, призначення на які здійснюються наказами командувачів військ оперативних командувань, командирів повітряних командувань (по особовому складу), їм відповідних і нижче;
фінансово-економічним управлінням військової частини НОМЕР_2 разом з кадровим органом цієї військової частини - особам офіцерського складу, військовослужбовцям рядового складу, сержантського та старшинського складу, які прийняті на військову службу за контрактом до цієї військової частини та до підпорядкованих їй військових частин.
В окремих випадках з метою забезпечення збереження особових справ і своєчасного обчислення вислуги років спільним рішенням Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України і Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на фінансово-економічні управління та управління персоналу видів Збройних Сил України може бути покладене обчислення вислуги років військовослужбовцям деяких з'єднань і об'єднань з урахуванням їх дислокації.
Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв'язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює обласний ТЦКСП, де вони перебувають на військовому обліку. У разі дотримання умов призначення пенсії за вислугу років, зазначених у Законі, складає попередній розрахунок вислуги років на пенсію та надсилає його з особовою справою для складання основного розрахунку вислуги років на пенсію у порядку, визначеному в цьому розділі.
Згідно з п. 2.13 Положення №530, при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.
Відповідно до п.2.15 Положення №530, попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця.
Вислуга років розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення військовослужбовця. Розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію не складається для військовослужбовців, щодо яких на дату запланованого звільнення не дотримуються умови призначення пенсії, зазначені у статті 12 Закону.
Оскільки у позивача відсутня вислуга 25 календарних років і більше, він не набув права на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, колегія суддів доходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для оформлення документів для призначення останньому пенсії за вислугу років, про виготовлення яких позивач просить у позові, а отже у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача, яка призвела до порушення прав позивача на реалізацію останнім права на пенсійне забезпечення у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судом першої інстанції були враховані вищенаведені обставини, що призвело до правильного вирішення справи.
Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі № 520/32730/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова