16 квітня 2024 р. Справа № 520/11753/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/11753/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській обл.) в якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб відповідача щодо розгляду скарги, що була направлена управлінням дізнання Національної поліції України, яка була зареєстрована за №К-8682 від 04.07.2022;
- зобов'язати уповноважених осіб відповідача розглянути скаргу, що була направлена управлінням дізнання Національної поліції України, яка була зареєстрована за №К-8682 від 04.07.2022, та письмово повідомити позивача про результат перевірки зазначених в скарзі обставин.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки відсутності доказів, що звернення позивача від 04.07.2022 за №К-8626 та листом від 07.07.2022 №49/К-340 не потребували проведення перевірки та не надання відповідачем довідки про результати проведення перевірки у відповідності до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, від 15.11.2017 №930 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України" (далі - Порядок №930).
Також вважає, що відповідачем не надано жодного доказу, що лист-відповідь від 26.07.2022 за вих.№120/119-49/01-2022 був зареєстрований в підрозділі документального забезпечення Національної поліції України саме 26.07.2022 та взагалі що цей лист був зареєстрований в підрозділі документального забезпечення Національної поліції України.
Крім цього зазначив, що 30.05.2023 отримав лист від відповідача, в якому знаходилась відповідь від 26.07.2022 за вих. №120/119-49/01-2022 на конверті стоїть штамп 98 відділення Укрпошти та дата штампу 13.05.2023.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 по справі № 520/11753/23 залишити без змін.
В обґрунтування зазначив, що апелянт стверджуючи про те, що за розглядом його скарги, відповідно до п. 12 розділу IV Порядку № 930 повинна була скластись довідка, але відповідач з цим не погоджується з огляду на те, що п. 12 розд. IV Порядку № 930 складення довідки передбачено у разі розгляду звернень громадян, а ОСОБА_1 звернення не подавав, він подавав скаргу.
Вважає твердження позивача про те, що відповідач повинен був скласти після розгляду його скарги довідку є безпідставним, нічим не підтвердженим та необґрунтованим.
Крім цього вважає, що доводи апелянта про не направлення йому відповідачем відповіді на скаргу спростовуються записом в журналі реєстрації звернень громадян, де зроблено відмітку (а.с.54-55) та звертає увагу, що з 26.07.2022 до 25.01.2023 будь-яких повідомлень про неотримання позивачем відповіді на його звернення від 02.07.2022 на адресу відповідача не надходили.
Відповідно до ч.1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, доводи відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
02.07.2022 позивач звернувся на "гарячу лінію" Національної поліції України зі скаргою щодо неналежного здійснення дізнавачем Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській обл. О.Худяєвим досудового розслідування в кримінальному провадженні, що виразилось у неповерненні арештованого майна власнику на зберігання.
Вказане звернення зареєстроване оператором Управління дізнання Національної поліції від 04.07.2022 за №К-8626 та листом від 07.07.2022 №49/К-340 передано для розгляду за належністю.
07.07.2022 до Відділу дізнання ГУНП в Харківській обл. з Управління дізнання Національної поліції України надійшло звернення ОСОБА_1 від 02.07.2022 щодо неналежного здійснення дізнавачем Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській обл. досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222040000017 від 15.04.2021, в якому позивачу надано статус свідка.
Скаргу ОСОБА_1 було зареєстровано у Журналі звернень громадян Відділу дізнання ГУНП в Харківській області (інв. №12) за вх. №К-120.
26.07.2022 листом за вих. №120/119-49/01-2022 позивачу надано відповідь на звернення заявника, в якій повідомлено, що проведеною перевіркою встановлено, що сектором дізнання ХРУП №2 ГУНП в Харківській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42021222040000017 від 15.07.2021 за ознаками ч. 1 ст. 357 КК України. Під час досудового розслідування ОСОБА_1 на зберігання передано, відповідно до ухвали Київського районного суду м.Харкова від 27.08.2021, частину вилученого, згідно до протоколу обшуку від 13.07.2021, майна. Для отримання іншої частини майна, вилученого згідно до протоколу обшуку від 13.07.2021, яке підлягає такому поверненню, запропоновано звернутися до сектору дізнання Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській обл. за адресою: м.Харків, вул.Ахієзерів, буд.30 (старший дізнавач ОСОБА_2 ).
Також відповідачем в листі зазначено, що керівництву сектору дізнання ХРУП №2 ГУНП в Харківській обл. вказано на необхідність ретельного дослідження всіх обставин учиненого кримінального правопорушення та прийняття остаточного процесуального рішення відповідно до вимог чинного законодавства України та безумовне дотримання підлеглими Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду скарги, яка була зареєстрована за №8682 від 04.07.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з боку ГУНП в Харківській обл. відсутня бездіяльність, яка виражається у не розгляді та ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 02.07.2022 (зареєстрованої Національною поліцією України 04.07.2022 №К-8626), а також з відсутності з його боку протиправної бездіяльності щодо ненадання та не надіслання позивачу відповіді на зазначену скаргу.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) встановлено право громадян України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частиною 1 статті 15 Закону №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №393/96-ВР, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із ст. 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Аналіз вищезазначених норм вказує, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
Відповідно до п. 5 розд. І Порядку №930 громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов'язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.
Згідно із п. 13 розд. І Порядку №930 усі звернення громадян, що надходять до органів (підрозділів) поліції, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими ст. 3 Закону №393/96-ВР видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги:
пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;
заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;
скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно із п. 6 розд. ІV Порядку №930 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Розділом V Порядку № 930 врегульовано порядок розгляду скарг.
Згідно із частинами 1, 2, 3 розд. V Порядку №930, скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до законодавства України, у разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Розгляд скарг громадян на дії (бездіяльність) працівників органів (підрозділів) поліції здійснюється в порядку, передбаченому цим Порядком.
За кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України.
За результатами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає чи підтвердилися наведені відомості (факти) та яких заходів вжито для усунення виявлених порушень або недоліків.
Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду скарги позивача від 02.07.2022 (зареєстрованої Національною поліцією України 04.07.2022 №К-8626) дізнавачем відділу дізнання ГУНП в Харківській обл. Ніколайчук Ольгою в межах компетенції перевірено викладені у зверненні відомості, вжито необхідних заходів до всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин про що було складено доповідну записку, яку було затверджено заступником начальника ВД ГУНП в Харківській обл. Харченком О.В. та підготовлено відповідь заявнику від 26.07.2022 за вих. №120/119-49/01-2022.
Наказом Національної поліції України № 414 від 20.05.2016 затверджено Інструкцію з діловодства в системі Національної поліції, пунктом 15 якого встановлено, що вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електронного зв'язку, а також доставляються фельд'єгерським зв'язком. У виключних випадках, з дозволу керівництва ДДЗ та структурного підрозділу-виконавця документа, дозволяється доставляння кореспонденції працівниками цього підрозділу особисто (нарочно) в межах одного населеного пункту (району). У такому разі керівник ДДЗ або його заступник на копії документа з усіма візами проставляє позначку «Н», ставить свій підпис та дату; опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється підрозділами документального забезпечення відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270; з використанням засобів електронного зв'язку ДДЗ здійснює передачу факсограм, телефонограм, електронних документів із застосуванням електронного цифрового підпису та документів у сканованій формі без електронного цифрового підпису; у разі надсилання факсограм і документів у сканованій формі без електронного цифрового підпису адресату в обов'язковому порядку надсилається також оригінал документа в паперовій формі, якщо інше не передбачено законодавством.
Вихідну кореспонденцію опрацьовує ДДЗ і надсилає централізовано в день її одержання від структурних підрозділів апарату поліції. За неможливості організувати опрацювання і надсилання вихідної кореспонденції у визначеному порядку її направляють структурні підрозділи апарату поліції самостійно через поштове відділення зв'язку. Працівникам Національної поліції України заборонено надсилати або передавати адресатам документи без реєстрації в підрозділі документального забезпечення.
Вихідні документи за підписом Голови Національної поліції України, першого заступника Голови Національної поліції України, заступника Голови Національної поліції України (в органах та підрозділах - начальника або його заступника), надсилаються адресатам тільки за вихідними номерами підрозділів документального забезпечення. Копії таких документів зберігають у підрозділах документального забезпечення і структурних підрозділах, що їх підготували; підготовка витягів з документа, які разом із документом підлягають розсиланню тому ж або іншим адресатам, покладається на структурний підрозділ - автора документа.
Якщо запит органу не потребує аргументованого пояснення, дозволяється відповідь писати на запиті й повертати його за тим самим вхідним номером. При цьому в обліковому журналі робиться відповідна позначка.
Як вбачається з матеріалів справи, про підготовлену відповідь заявнику №120/119-49/01-2022 від 26.07.2022 було зроблено відмітку в Журналі звернень громадян.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позич лист- відповідь №120/119-49/01-2022 від 26.07.2022 на вище зазначене звернення отримав 30.05.2023.
Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правових норм колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині порушення строків розгляду звернення ОСОБА_1 , що було зареєстровано за №К-8682 від 04.07.2022.
Посилання відповідача на те, що звернення ОСОБА_1 було розглянуте у строки визначені законодавством та підготовлена відповідь своєчасно останньому була направлена через поштову скриньку АТ "Укрпошта" на зазначену у зверненні адресу і про що в журналі реєстрації звернень громадян зроблено відмітку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належного підтвердження отримання позивачем у встановлені законом строки відповіді на звернення. Посилання на реєстр вихідної кореспонденції відповідача та направлення відповіді через поштову скриньку АТ "Укрпошта" не заслуговує на увагу, оскільки факт отримання відповіді може бути підтверджений лише наявністю відповідної розписки про вручення, або інформацією з поштового відділення.
Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду висловлену в постанові від 27.02.2020 по справі №818/1203/16.
Щодо позовних вимог про зобов'язання уповноважених осіб ГУНП в Харківській обл. розглянути скаргу, що була зареєстрована за №К-8682 від 04.07.2022 та письмово повідомити про результати розгляду колегія суддів зазначає.
Як встановлено з матеріалів справи на звернення позивача була підготовлена відповідь відповідачем 26.07.2022 за вих. №120/119-49/01-2022.
За твердженням ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, останній зазначену відповідь отримав 13.05.2023.
Враховуючи те, що на час подачі позивачем апеляційної скарги та на час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 відповідь на скаргу, що була зареєстрована за №К-8682 від 04.07.2022 отримав, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання уповноважених осіб ГУНП в Харківській обл. розглянути скаргу та письмово повідомити про результати розгляду.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведення перевірки та складання відповідачем довідки про результати проведення перевірки за результатом розгляду його звернення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки звернення позивача, яке містило вимоги про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, а саме невиконання ОСОБА_3 ухвал Київського районного суду м. Харкова у справах 953/12063/21 від 27.08.2021 та №953/13672/21 від 17.01.2022, по своїй суті є скаргою, а отже за результатом її розгляду не вимагається складання такої довідки.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач при розгляді звернень позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 яка була зареєстрована 04.07.2022 за №К-8682 в передбачений законом строк.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 496,20 грн (992, 40 грн х50%) та за подання апеляційної скарги в розмірі 744,30 грн. (496,20 х150%), а всього 1240,50 грн підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року по справі № 520/11753/22 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 , яка була зареєстрована 04.07.2022 за №К-8682, в передбачений законом строк.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість три) гривень 20 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривень 30 копійок, а всього 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін