Справа № 420/33008/23
15 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «СТІЛЛІ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000191/2 від 24.10.2023 року.
В обґрунтування вимог позову зазначається, 19.09.2022 року між іноземною компанією «QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., Ltd» (як продавцем) та ТОВ «Стіллі» (як покупцем) було укладено контракт №3, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. На виконання умов зазначеного контракту відправник (підприємство-нерезидент) «QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., Ltd» поставило позивачу партію товару. З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 23.10.2023 року була подана до Одеської митниці митна декларація №23UА500020013994U2, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України. Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000191/2 від 24.10.2023 року. На думку представника позивача, з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару. Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. За таких умов оскаржуване рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 05.12.2023 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Також витребувано у відповідача по справі Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів на підставі яких, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, але не виключно усі документи, що подавались декларантом, копії митних декларацій використаних для визначення митної вартості товарів відповідачем.
Відповідачем до суду відзив на адміністративний позов не подано, витребувані судом доказі також не надані.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіллі» зареєстровано як юридична особа 30.12.2021 року та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям (основна), 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.
19.09.2022 року між іноземною компанією «QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., Ltd» (як продавцем) та ТОВ «Стіллі» (як покупцем) було укладено контракт №3, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття.
Згідно з п. 1.5. Контракту № 3 номенклатура товару та ціни визначаються у Інвойсах до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. Контракту № 3 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.
Згідно з п. 2.2. Контракту № 3 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у Інвойсах протягом дії цього Контракту.
У пункті 3.1. Контракту №3 визначено умови поставки: (базові умови) - FOB.
Згідно п.5.1 Контракту №3 товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару.
Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2023 року до контракту №3 від 19.09.2022 року п. 3.1 Контракту було викладено у наступній редакції: «Умови поставки визначаються в Інвойсах».
Також 06.01.2023 року сторони погодили зміну адреси Покупця на наступну: 65026, Україна, м. Одеса, пл.. Грецька, оф. 201-Б підписавши додатковою угодою до Контракту №3 від 19.09.2022 року.
02.01.2023 року також сторонами погоджено укласти додаткову угоду до контранту №3 від 19.09.2022 року про наступне: «Сторони вирішили внести зміни до Контракту: - викласти п. 5.1 Контракту в новій редакції: Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду Товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товару в Інвойсах та не підлягають окремій оплаті; - виклавши п. 6.1 Контракту у новій редакції: Товар вважається поставленим Продавцем та прийнятий покупцем відповідно до супровідних документів; - викласти п. 10.7 Контракту у новій редакції: Контракт є дійсним з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року.»
29.08.2023 року на виконання умов Контракту № 3 продавцем було виставлено Інвойс №2022039 з переліком товарів на загальну суму 63 259,6824 доларів США. Умова поставки - EXW.
На виконання зазначеного контракту на адресу позивача компанією «QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., Ltd» було поставлено позивачу партію товару, зокрема взуття.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 23.10.2023 року була подана до Одеської митниці митна декларація №23UА500020013994U2, в якій товариством з обмеженою відповідальністю «Стіллі» в графі 42 зазначено, що вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 63 259,6824 доларів США.
При цьому позивачем, разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) б/н від 23.10.2023 року ;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2022039 від 29.08.2023 року;
- домашній коносамент (House bill of lading) BW23080322B від 01.09.2023 року
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 586 від 19.10.2023 року;
- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23C620000227/11528 від 10.10.2023 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3722/3 від 13.10.2023 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 26.12.2022 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 02.01.2023 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.01.2023 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.04.2023 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 3 від 19.09.2022 року;
- договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 21.07.2023 року;
- договір про перевезення № 21072023-01 від 21.07.2023 року
- інші некласифіковані документи (Акт про зважування ТЗ з вантаж) б/н від 23.10.2023 року;
- інші некласифіковані документи (Лист) б/н від 23.10.2023 року.
24.10.2023 року відповідачем було прийнято рішення №UA500020/2023/000191/2 «Про коригування митної вартості» та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000627.
В оскаржуваному рішенні № UA500020/2023/000191/2 відповідачем було зазначено наступне:
« Встановлено факт спрацювання профілів ризику системи управління ризиками та генеруванням митних формальностей за кодами 105-2, 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів та те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку,. Поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53, МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактури (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; - калькуляція транспортних витрат ( якщо перевезення товару здійснювалось з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України , розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано.
2) У довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортній накладній CMR від 19.10.2023 року №586 фактичний перевізник (42826764- МТД ТРАНС), договір на перевезення не надано. Подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 13.10.2023 року №3722/3, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.
3) Відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 19.09.2022 року №3 оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення, однак в інвойсі від 29.08.2023 року №2022039 зазначено, що оплата здійснюється протягом 180 днів від дати інвойсу.
Враховуючи визначене, відповідно до ч.2,3 ст. 53, 54 МКУ митний орган зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з банківської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскурант (прай-лист) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Також зазначено, що у відповідності до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.
24.10.2023 року митним органом отримано лист уповноваженої особи від 24.10.2023 року №2410-1 з вимогою завершити митне оформлення та повідомленням, що у встановлений термін додаткові документи надаватись не будуть, також в якості додаткових документів на вимогу митного органу декларантом надано: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуг від 05.09.2023 року №1065; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 13.10.2023 року №1083; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 20.10.2023 року №1322; прайс-лист б/н від 12.08.2023 року №б/н, в якому відсутня інформація про: детальний опис товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, торгівельну марку, отже, вказаний прайс-лист не містить всіх необхідних відомостей для встановлення зв'язку між прайс-листом та партією товару, яка ввозиться. В результаті розгляду додатково наданих документів митних органом було встановлено наступне. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. Тому відповідно до п.6 ч.2 ст. 54 МКУ та у відповідності до п.1 ст. 55 МКУ митну вартість товару, заявленого до митного оформлення за МД скореговане. Відповідно до ч.1 ст. 55 МКУ рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митному режимі імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, та і після їх випуску, якщо митним органом у випадку, передбачених ч.6 ст. 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно ч.6 ст. 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Згідно ч.2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використанні декларантом відомості не підтвердженні документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до ч.3 ст. 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст. 57 МКУ. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до ст. 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до ст. 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використанні, оскільки у митного органу відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим і становить: товар 1 - 11, 93 дол. США за пару (МД від 23.08.2023 року №UA100180/2023/513304), товар 2 - 11,78 дол. США за пару (МД від 14.08.2023 року №UA209230/2023/085756), товар 3 - 12,6 дол. США за пару (МД від 07.08.2023 року №UA500020/2023/010084). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано: товар 1 з рівня 8, 21 дол. США/пар до рівня 11, 93 дол. США/пар., товар 2 з рівня 9, 43 дол.США/пар. до рівня 11, 78 дол.США/пар., товар 3 з рівня 9, 16 дол. США/пар. до рівня 12, 6 дол. США/пар. Декларанту роз'яснено про права, викладені у ч.3 ст. 52 МКУ, та повідомляється цим також про право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.
Відповідачем прийнято картку відмови №UA500020/2023/000627, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:
«Згідно вимог ч.6 п.2 ст.54 МКУ від 13.03.2012 року №4495-VI відмовлено в митному оформленні. Відповідно до ст. 55 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2023/000191/2 від 24.10.2023 року. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому гл.4 МКУ або у суді».
Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000191/2 від 24.10.2023 року протиправним, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA500020/2023/000191/2 підстави його винесення, суд зазначає таке.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару.
Так, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Разом з тим, визначення більшої ціни товару у МД від 23.08.2023 року №UA100180/2023/513304, МД від 14.08.2023 року №UA209230/2023/085756, МД від 07.08.2023 року №UA500020/2023/010084 не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.
Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53, МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактури (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; - калькуляція транспортних витрат ( якщо перевезення товару здійснювалось з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України , розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано.
Відповідно до положень ч10 ст.58 МКУ складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ).
Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов'язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надана контролюючому органу довідка про вартість міжнародного перевезення вантажу від 13.10.2023 року, яка містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.
Наведене також узгоджуються з позицією Верховного Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 (№К/9901/5149/18), де суд зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У спірному рішенні митний орган також дійшов висновку, що у довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортній накладній CMR від 19.10.2023 року №586 фактичний перевізник (42826764- МТД ТРАНС), договір на перевезення не надано. Подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 13.10.2023 року №3722/3, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.
Щодо посилання відповідача на те, що у довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу, суд зауважує, що позивачем задля підтвердження розміру транспортних витрат було надано відповідачу довідку про транспортні витрати від 13.10.2023 року №3722/3, з якої вбачається вартість транспортних витрат з перевезення вантажу по коносаменту BW23080322В.
Дослідивши надані митному органу довідки про транспортні витрати, суд доходить висновку, що ці довідки містять необхідну інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів, що є необхідною умовою таких документів. Також із змісту довідок можна ідентифікувати транспорт перевезення, маршрут перевезення товару та перевізника.
При цьому, відсутність у довідках посилання на договір перевезення вантажу не може слугувати підставою для відмови врахування цих документів при обчисленні митної вартості товару, оскільки відсутні вимоги щодо наявності такої інформації у подібних документах.
Тому, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо відхилення цих довідок як документів про вартість перевезення товару є безпідставними та відхиляються судом.
Стосовно посилань на те, що в автотранспортній накладній CMR від 19.10.2023 року №586 фактичний перевізник (42826764- МТД ТРАНС) при цьому договір на перевезення не надано, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно- експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Між ТОВ «СТІЛЛІ» та ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» (Експедитор) 21.07.2023 року було укладено договір №21072023-01 про транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату і за клієнта надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг. Відповідно п 2.3, виконуючий обов'язки за цим договором, експедитор може надавати послуги з організації перевезень вантажів автомобільним, залізничним та іншими видами транспорту по території України, а також інших держав.
Згідно з п. 3.1.1 договору, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором експедитор: зобов'язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов'язаними зперевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням зовнішньоторговельних вантажів клієнта.
Згідно з п. 3.1.2 при виконанні своїх зобов'язань за цим договором експедитор: зобов'язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок клієнта.
Згідно з п. 1.1.11 договору визначено, що при виконанні своїх зобов'язань за цим договором експедитор має право залучати до виконання своїх обовязів за даним договором третіх осіб, залишаючись відповідальним перед клієнтом за належне виконання цього Договору.
Таким чином, у накладній зазначено фактичного перевізника, який діяв на замовлення ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс». При цьому ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» є експедитором, тобто організовує транспортування вантажу за весь час маршруту та з метою надання такої послуги залучає третіх осіб, тобто перевізників.
Суд погоджується з позицію позивача, що наявність у накладній відомостей про третю особу - фактичного перевізника не суперечить змісту наданих декларантом документів, та не може бути підставою для відхилення цього документу при визначенні митної вартості товару.
Стосовно відсутності умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 19.09.2022 року №3, умовами поставки - FOB. Додатковою угодою від 01.04.2023 року сторонами було внесено зміни у контракт та викладено п. 3.1 в наступній редакції: умови поставки визначаються в Інвойсі. Відповідно до інвойсу №2022038 передбачено умови поставки - EXW Xiamen (EXW Сямень).
Отже, посилання митного органу на відсутність умов поставки є безпідставними, та спростовуються наданими до митного оформлення документами.
Стосовно таких розбіжностей, що відповідно до пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору від 19.09.2022 № 3 оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення, однак в інвойсі 2022039 зазначено, що оплата здійснюється протягом 180 днів від дати інвойсу, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4.1 Контракту від 19.09.2022 № 3, оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення. Згідно з умовами Інвойсу №2022039 оплата здійснюється протягом 180 днів від дати Інвойса. Отже, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 180 днів від дати Інвойса, однак не пізніше 90 днів від дати митного оформлення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 24.10.2023 року №UA500020/2023/000191/2 не вбачається, яким саме чином обставини не ненадання виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; перекладу митної декларації країни відправлення вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Крім того, вказані документи не містяться в переліку, визначеному ч. 2 ст. 53 МКУ, як такі, що підтверджують митну вартість товарів.
Таким чином, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.
Суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.
З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2023/000191/2 від 24.10.2023 р. прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ТОВ «СТІЛЛІ» при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 5 476, 36 грн, відповідно до платіжної інструкції №1251 від 27.11.2023 року.
З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 5 476, 36 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000191/2 від 24.10.2023 р.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (код ЄДРПОУ 44601800, адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Грецька площа, 1, оф. 201-Б) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 476, 36 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (код ЄДРПОУ 44601800, адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Грецька площа, 1, оф. 201-Б);
Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631, 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, 21-а)
Суддя П.П.Марин