Справа № 420/34492/23
15 квітня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
визнати протиправним та скасувати протокол органу ГУ ПФУ 15605 (відділу обслуговування громадян № 17) за № 156050019693 від 30.08.2023 року про відсутність права на пенсію;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до трудового стажу періодів роботи з 15.07.1981 р. по 04.04.1982 року на заводі Автогенмаш, та з 23.05.1986 року по 01.01.1998 року у ВАТ Одестрансавто;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи у ВАТ Одестрансавто з 23.05.1986 року до 01.01.1998 року, та період роботи на заводі Автогенмаш з 15.07.1981 року до 04.04.1982 року;
зобов?язати Головне управління пенсійного Фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з дня звернення за призначенням, а саме з 30.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.08.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Пенсійного фонду України в Одеській області у Суворовському районі з заявою про призначення пенсії за віком. Однак, 13.09.2023 року отримав від органу ПФУ протокол 156050019693 від 30 серпня 2023 року про відсутність права на пенсію у зв'язку з неповним страховим стажем. Відмову у призначені пенсії за віком співробітник Пенсійного фонду пояснив тим, що у трудовій книжці містяться неточності в частині назви підприємства, на яке позивача прийнято на роботу та з якого звільнено. Таким чином, позивачу не зарахували до стажу роботи наступні періоди: з 15.07.1981 року до 04.04.1982 року - робота на заводі Автогенмаш та з 23.05.1986 року до 01.01.1998 - року робота у ВАТ Одестрансавто.
Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу та вважає його незаконним.
Позивачем пояснено, що його трудова книжка знаходилась у сейфі підприємства ООО Ман-Сервіс, який був викрадений 19.01.2004 року, про що свідчить довідка, видана Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 27.01.2004 року. Для відновлення всіх записів у трудовій книжці, позивач збирав довідки з місця навчання, а також з підприємств, де він працював. На той час, а саме у 2004 році вже не існувало АТП 25160, АТП 15160, також не було і штампів та печаток цих підприємств. Згідно з наказів ці підприємства були перейменовані і реорганізовані у ВАТ Одестрансавто. Тому при відновлені цих записів у трудовій книжці і не має штампів БФР НОМЕР_2 , а є печатка ВАТ Одестрансавто та відповідно підпис посадової особи. Записи до дубліката трудової книжки вносились посадовими особами підприємств, де працював позивач.
Отже, позивач вважає, що записи у дублікаті трудової книжки відповідають вимогам Порядку № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а йому безпідставно, з формальних міркувань, не зарахували періоди роботи у ВАТ Одестрансавто та на заводі Автогенмаш.
Посилаючись на висновки Верховного суду, позивач стверджує, що він не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
З підстав викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.
26.01.2024 року до суду від позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви було усунуто у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою від 05.02.2024 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчених копій документів, що були підставою для складення протоколу № 156050019693 від 30.08.2023 року про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію, для долучення до матеріалів справи.
20.02.2024 року до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно відзиву на адміністративний позов з доводами викладеними Позивачем у позовній заяві Головне управління не погоджується, оскільки вони не містять правового обґрунтування, а наведені доводи правильність дій Головного управління не спростовують оскільки ґрунтуються на його, власному довільному трактуванні норм права.
Так, відповідачем зазначено, що рішення територіальним органам Пенсійного фонду України про призначення чи відмову у призначенні пенсії не приймалось.
Позивач 30.08.2023 року звернувся до Головного управління з заявою про попередній прорахунок пенсії, а не про призначення, про що поставив власноруч підпис у заяві в графі - вид перерахунку (копію заяви наявна в копіях матеріалів пенсійної справи наданої до суду). За заявою від 30.08.2023 Головним управлінням було проведено попередній розрахунок пенсії за віком за нормами Закону № 1058-IV. За наслідками проведеного перерахунку пенсії Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж Позивача який дає право на призначення пенсії за віком становить - 25 років 7 місяців 23 дні.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач передчасно звернулась до суду, не дотримавшись обов'язкової процедури особистого звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший пенсії з наданням пенсійному органу документів в підтвердження підстав для призначення/перерахунку пенсії.
На думку відповідача, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України та з урахуванням наведених доводів Позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.
Відповідь на відзив, інші заяви по суті справи, додаткові докази та клопотання до суду не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.08.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про попередній розрахунок пенсії.
До заяви про призначення пенсії за віком позивачем додано копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, військового квитка, трудової книжки, довідки Київського РВ ОГУ УМВС України в Одеській області від 27.01.2004 року, архівної довідки від 12.10.2023 №2509-А-11.1-21.
Згідно розписки-повідомлення заяву та документи гр. ОСОБА_1 прийнято 23.08.2023 року і зареєстровано за №8246.
Розглянувши вказану заяву, Суворовським об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі визначено страховий стаж позивача для розрахунку права на пенсію - 25 років 7 місяці 23 днів та зазначено про відсутність права на пенсію. Даний розрахунок оформлений протоколом №156050019693 від 30.08.2023 року.
Не погоджуючись з даним розрахунком стажу, представник позивача звернулась до Головного управління ПФУ в Одеській області із запитом.
У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 09.01.2024 року №1500-0220-В/4013 повідомив наступне: «… за результатами розгляду документів, доданих до заяви (№8246), рішенням №156050019693 ОСОБА_1 попередньо прораховано страховий стаж, який становив 25 років 7 місяців.
До страхового стажу не враховано періоди згідно дубліката трудової книжки від 30.07.2004 серії НОМЕР_3 , оскільки періоди роботи внесені до трудової книжки раніше, ніж дата видачі дубліката, а саме:
- з 15.07.1981 по 04.04.1982 - завод «Автогенмаш»;
- з 23.05.1986 по 16.06.2000 - ВАТ «Одестрансавто».
Одночасно, при розрахунку страхового стажу періоди роботи з 01.01.1998 враховано на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5). Періоди роботи з 15.07.1981 по 04.04.1982 та з 23.05.1986 по 16.06.2000 потребують додаткового підтвердження, після чого періоди страхового стажу для обчислення пенсії можуть бути переглянуті.»
Не погодившись з відмовою у зарахуванні періодів з 15.07.1981 по 04.04.1982 - завод «Автогенмаш», з 23.05.1986 по 16.06.2000 - ВАТ «Одестрансавто» до страхового стажу при призначенні пенсії та відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пп. 1.7, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі - Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про попередній розрахунок пенсії за тиждень до досягнення ним пенсійного віку.
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Розділом ІІ Порядку №22-1 визначені документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший та які повинні додаватись до відповідної заяви.
При цьому пунктом 1.8 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 та 4.7 Порядку №22-1 установлено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи; На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
З аналізу наведених правових норм слідує, що розрахунок страхового стажу є складовою процедури призначення особі пенсії за віком, яка відбувається з прийняттям органом, що призначає пенсію, відповідного рішення, яке може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку, в тому числі і до суду.
Згідно із статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 16 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 4 КАС України надано визначення терміну «індивідуальний акт», яким є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно із частинами другою та шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як роз'яснено Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп, частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Суд враховує, що в даному випадку позивач не звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно ГУПФУ в Одеській області не приймало жодного рішення щодо призначення або відмови у призначенні позивачу пенсії.
Надання відповідачем відповіді на звернення позивача щодо попереднього розрахунку пенсії, яку позивач теоретично міг би отримувати у випадку призначення пенсії за віком, на думку суду, не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав.
Юридично значимим для позивача у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення може бути рішення відповідача, прийняте за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком.
Натомість, на переконання суду, попередній розрахунок розміру пенсії є формою надання консультації пенсіонеру, яка не має обов'язкового значення і не є підставою для виникнення в особи певних прав чи обов'язків, тому такий розрахунок не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень, які можуть оскаржуватись до адміністративного суду згідно з статтями 5, 19 КАС України.
Обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача певний період роботи та призначити пенсію, за відсутності факту звернення останнього з заявою про призначення пенсії, наявності рішення про призначення пенсії або рішення про відмову у такому призначенні, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Викладення відповідачем у листі від 09.01.2024 року №1500-0220-В/4013 мотивів, по яким період роботи з 15.07.1981 по 04.04.1982 на заводі «Автогенмаш» та з 23.05.1986 по 16.06.2000 у ВАТ «Одестрансавто» не враховується до страхового стажу, не є тотожним прийняттю відповідачем рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком з визначенням страхового стажу для призначення пенсії.
Висновки позивача щодо відмови йому у призначенні пенсії протоколом № 156050019693 від 30.08.2023 року суд вважає помилковими.
З врахуванням суті позовних вимог та відсутності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які б створювали певні правові наслідки для позивача або порушували його права, суд не може перевіряти правильність обчислення страхового стажу позивача в межах попереднього розрахунку його пенсії та давати правову оцінку оскаржуваним діям відповідача.
Таким чином, оскільки відповідач не приймав жодного рішення про призначення або відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, то суд прийшов до висновку про відсутність порушеного права позивача, а відтак і про необґрунтованість позовних вимог.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 31 січня 2019 року у справі №465/3058/15-а.
Разом з цим, суд звертає увагу, що питання стосовно правомірності зарахування/незарахування стажу та правильності нарахування пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" може бути вирішеним в майбутньому у разі прийняття пенсійним органом передбаченого законодавством рішення щодо призначення/відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та оскарження такого рішення ним в судовому порядку.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 04.04.2024 року по 07.04.2024 року у відрядженні, а з 08.04.2024 року по 12.04.2024 року у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 15 квітня 2024 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.