16 квітня 2024 р. № 400/1501/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомвійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,
простягнення 11 440,31 грн,
19 лютого 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 11440,31 грн відшкодування майнової шкоди за недонос речового майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2023 № 826 було призначено службове розслідування, за результатами якого встановлено факти самовільного залишення відповідачем військової частини, а також недоносу речового та інвентаризаційного військового майна відповідачем на загальну вартість 11440,31 гривні. Оскільки у позивача відсутня можливість утримати кошти з відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду відомостей що підтверджують реєстрацію військової частини НОМЕР_1 в електронному кабінеті в підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
29.02.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків від 23.02.2024 № 5/51/488, в якій зазначено, що позивач наразі не має з об'єктивних причин можливості зареєструватися в електронному кабінеті в підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи до отримання підтвердження про правильність заповнення нею облікової картки з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому позивач здійснює претензійну-позовну роботу через свого представника, який має відповідний електронний кабінет.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд надіслав відповідачу на його поштову адресу ухвалу від 05.03.2024, яку він не отримав у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 20.03.2024.
Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачу належним чином.
Відповідач правом на подачу відзиву у встановлений судом строк не скористався.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2023 № 56 відповідач 24.02.2023 прийняв справи і посаду, яку займав на момент виникнення спірних правовідносин, і приступив до виконання службових обов'язків.
20.12.2023 командир роти, в підпорядкуванні якого перебував відповідач, подав на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про виявлення 20.12.2023 відсутності відповідача за місцем служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2023 № 826 «Про призначення службового розслідування» наказано провести службове розслідування відносно відсутності на службі без поважних причин відповідача.
Згідно з пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2023 № 359 відповідач вважається таким, що 20.12.2023 перебуває в самовільному залишенні військової частини, та знятий з усіх видів забезпечення з 20.12.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2023 № 369 відповідача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 20.12.2023.
За результатами службового розслідування було складено Акт службового розслідування від 06.01.2024 № 18, згідно з яким командиру військової частини НОМЕР_1 запропоновано, у тому числі, подати позов до Миколаївського окружного адміністративного суду відносно відповідача про відшкодування шкоди державі в розмірі 11440,31 гривні.
До Акту службового розслідування до нього було додано, зокрема, довідку на відшкодування вартості речового майна від 02.01.2024 № 5/60/4.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2024 № 18 «Про результати службового розслідування» (далі - Наказ № 18):
за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у відповідності до статей 4, 5, 45, 54, 83 та п. «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» (пункт 2);
наказано помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи подати адміністративний позов до Миколаївського окружного адміністративного суду відносно відповідача про відшкодування шкоди державі в розмірі 11440,31 грн (пункт 5).
З метою відшкодування завданої відповідачем шкоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18 сформовано правовий висновку, що у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі щодо відшкодування державі в особі відповідної військової частини шкоди, завданої особою шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов'язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, оскільки предметом у цій справі є відшкодування відповідачем майнової шкоди суб'єкту владних повноважень (військовій частині), тому вона належить до юрисдикції адміністративних судів.
Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-ІХ) цей Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною першою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 160-ІХ порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
Пунктом 7 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Отже, військовослужбовець може бути притягнутий до матеріальної відповідальності за результатами службового розслідування, проведеного з дотриманням вимог Закону № 160-ІХ і Порядку № 608.
Абзацом першим частини другої статті 8 Закону № 160-ІХ передбачено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Суд встановив, що згідно з пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2023 № 826 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування відносно відсутності на службі без поважних причин відповідача.
У преамбулі вищевказаного наказу зазначено, що метою проведення службового розслідування є уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню відповідачем військової частини НОМЕР_1 та відсутності без поважних причин на військовій службі, а також встановлення ступеня його вини.
Однак метою службового розслідування не було встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Крім цього, командиру позивача ніхто не подавав письмової доповіді про виявлення факту завдання відповідачем шкоди державі.
Отже, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2023 № 826 «Про призначення службового розслідування» не стосувалося визначення матеріальної шкоди, завданої відповідачем державі.
Згідно з частиною шостою статті 8 Закону № 160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (пункт 5 розділу V Порядку № 608).
Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додається всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пунктом 3 розділу VIII Порядку № 608 до матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2023 № 826 «Про призначення службового розслідування», військовослужбовець, якому було доручено провести відповідне службове розслідування, 06.01.2024 склав і підписав Акт службового розслідування.
У зазначеному Акті службового розслідування вказано, що до нього додається зокрема, довідку на відшкодування вартості речового майна від 02.01.2024 № 5/60/4. Згідно з вказаною довідкою за відповідачем обліковується речове майно загальною вартістю 11440,31 грн, що підлягає утриманню з нього.
На підставі статей 1, 3, 4 і 12 Закону № 160-ІХ в Акті службового розслідування запропоновано командиру військової частини НОМЕР_1 , у тому числі, подати позов до Миколаївського окружного адміністративного суду відносно відповідача про відшкодування шкоди державі в розмірі 11440,31 гривні.
Однак в цьому акті відсутні пропозиції щодо притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.
Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону № 160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12 Закону № 160-ІХ).
Таким чином, відшкодування особою завданої шкоди здійснюється в судовому порядку лише за наявності таких фактів:
наявності наказу командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням сум, що підлягають стягненню, прийнятого не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення службового розслідування, проведеного за фактом завдання відповідної шкоди;
відмови особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, від добровільного відшкодування шкоди або в іншому встановленому законом порядку;
у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, з військової служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби.
Суд встановив, що на підставі Акт службового розслідування від 06.01.2024 № 18 позивачем було прийнято наказ (з основної діяльності) від 06.01.2024 № 18 «Про результати службового розслідування», відповідно до пункту 1 якого відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення «сувора догана». Водночас згідно з цим наказом відповідача не було притягнуто до матеріальної відповідальності, яка є іншим видом юридичної відповідальності, ніж дисциплінарна.
Крім цього, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2023 № 369 відповідача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 20.12.2023.
Тобто станом на 06.01.2024 (день затвердження результатів відповідного службового розслідування) відповідач не був звільнений з військової служби, а був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Отже, з наявних матеріалів цієї справи слідує, що на день звернення позивача до адміністративного суду (12.02.2024):
позивачем не було призначено і проведено службове розслідування за фактом завдання відповідачем матеріальної шкоди;
командир військової частини НОМЕР_1 не приймав не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення службового розслідування, проведеного за фактом завдання відповідної шкоди, наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності із зазначенням сум, що підлягають стягненню;
відповідач не був звільнений з військової служби.
З вищевикладеного слідує, що позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування майнової шкоди за недонос речового майна є передчасними.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 238, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення 11440 (Одинадцяти тисяч чотириста сорока) гривень 31 копійки відшкодування майнової шкоди за недонос речового майна - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 16 квітня 2024 року