справа №380/18389/23
про залишення без руху заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами
15 квітня 2024 року м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сидор Н.Т., перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,
на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із вимогами про стягнення з відповідача середнього заробітку за кожен місяць за період з 01.06.2007 по 25.05.2023 за несвоєчасну виплату позивачу заробітної плати (грошового забезпечення) за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати та грошового забезпечення при звільненні.
Ухвалою судді від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 10-денний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) або здати в канцелярію суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучити: заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; розрахунок щодо суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та документ про сплату судового збору за подання цієї вимоги.
Ухвалою судді від 31.08.2023 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 29.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні повернуто позивачу.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування поданої заяви вказує нововиявлені обставини, істотні для справи, що не були встановлені судом, та не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду, а саме текст рішення Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012, отриманий 02.04.2024 з Секретаріату Конституційного Суду України.
Перевіривши вказану заяву, суддя встановила, що її подано без додержання вимог, встановлених статтею 364 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 364 КАС України, до заяви додається документ про сплату судового збору.
В поданій заяві заявник вказує, що звільняється від сплати судового збору на підставі ст. 8, 22, 56, 64 Конституції України, п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», постанов Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №454/423/15-ц, від 16.10.2019 у справі №459/1583/14-ц, від 17.03.2021 у справі №461/707/16-ц.
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.
Статті Конституції України, на які покликається заявник, а саме статті 8, 22, 56, 64, не регламентують порядку чи підстав звільнення від сплати судового збору.
Як підставу для звільнення від сплати судового збору заявник вказує п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і ст. ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, оскільки предметом спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасну виплату позивачу заробітної плати (грошового забезпечення), який не входить до структури заробітної плати, підстави для застосування п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на яку покликається заявник у поданій заяві, відсутні.
Також заявник покликається на п. 13 ч. 2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Крім того, таке право також передбачене статтями 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.
Тобто дія п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» поширюється на позовні вимоги безпосередньо пов'язані з реалізацією особою прав визначених статтею 56 Конституції України та статтями 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.
Предметом позову є стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасну виплату позивачу заробітної плати (грошового забезпечення).
Втім, суддя зазначає, що стягнення з роботодавця (який у спірній ситуації є органом державної влади) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а не відшкодуванням особі завданої шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Наведене свідчить про відсутність підстав для застосування до заявника пільги щодо сплати судового збору, передбаченої п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Щодо покликань заявника на постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №454/423/15-ц, від 16.10.2019 у справі №459/1583/14-ц, від 17.03.2021 у справі №461/707/16-ц, то суд зазначає, що такі застосуванню не підлягають, оскільки правовідносини, що розглядались у цих справах (правовідносини, пов'язані з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди) відрізняються від правовідносин, які були предметом розгляду у справі №380/18389/23 (правовідносини, пов'язані зі стягненням середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні).
Зважаючи на наведене, суддя доходить висновку про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору, відтак збір належить сплатити на загальних підставах.
Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 становить 2684,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.08.2023 суддею вказано, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за кожен місяць за період з 01.06.2007 по 25.05.2023 за несвоєчасну виплату позивачу заробітної плати (грошового забезпечення) за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати та грошового забезпечення при звільненні є неконкретизованою, що позбавляє суд можливості визначити розмір судового збору, який позивачу слід сплатити за цю вимогу.
Відтак, зазначеною ухвалою зобов'язано позивача провести розрахунки щодо суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2007 по 25.05.2023 та оплатити судовий збір, виходячи з розрахунку 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки вказана вимога позивачем не виконана, що, серед іншого, і стало підставою для повернення позивачу позовної заяви, суд позбавлений можливості визначити суму судового збору, яку слід сплатити за подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Отже, заявнику на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 364 КАС України слід подати докази сплати судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Таким чином, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить залишити без руху, а заявнику надати строк для усунення недоліків останньої відповідно до частини 2 статті 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, 364, 366 КАС України, суддя
заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - залишити без руху.
Заявнику слід усунути недоліки заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб: подати докази сплати судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Сидор Н.Т.