справа№380/6153/24
15 квітня 2024 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/6153/24 за позовом ОСОБА_1 до Бродівського відділу держаної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною і скасування постанови, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив:
- Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.03.2024 ВП № 74256052.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. у справі №380/9214/21 ухвалено зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 06 січня 2021 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
15.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого листа №380/9214/21, що виданий Львівським окружним адміністративним судом 17.06.2022.
Постановою старшого державного виконавця Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.02.2024 відкрито виконавче провадження № 74256052 щодо виконання виконавчого листа № 380/9214/21, що виданий 12.10.2021 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 06 січня 2021 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В подальшому, на підставі абз.12 п.10-2 розділу ХІІІ «Перехідні та кінцеві положення» Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.03.2024 ВП № 74256052.
Слід зазначити, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/9214/21, на виконання якого було відкрито виконавче провадження, було ухвалено зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 06 січня 2021 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення. Зазначені доводи узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 03.04.2019р. Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи № 638/9697/17 висловив правову позицію, згідно якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
З врахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, індексація грошового забезпечення враховується у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналогічний правовий висновок неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема у постановах: від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 05 березня 2021 року у справі №120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року у справі №340/970/20.
Оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/9214/21 було, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 06 січня 2021 року, відтак способом виконання даного рішення є перерахунок грошового забезпечення позивача.
В свою чергу, відповідно до абз. 12 п.10-2 розділу ХІІІ «Перехідні та кінцеві положення» Закону України «Про виконавче провадження», у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовців, боржниками за якими є, зокрема, військові частини.
Враховуючи викладене, відповідачем було протиправно винесено оскаржувану постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.03.2024 ВП № 74256052, з підстав, передбачених абз.12 п.10-2 розділу ХІІІ «Перехідні та кінцеві положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 5 доручення Міністра оборони України №183/уд від 16.01.2024 передбачено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовців з 01.01.2024 здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: в першу чергу розрахунки зі звільненими, переведеними до нового місця служби військовослужбовцями та виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили.
Вказане підтверджує наявність реальної можливості виконання судового рішення військовою частиною навіть у період дії воєнного стану.
Розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, слід враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на реалізацію якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконанні у Бродівському відділі державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває ВП№74256052, відкрите на підставі виконавчого листа №380/9214/21 від 12.10.2021 року виданого Львівським окружним адміністративним судом про «Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 березня 2018 року до 06 січня 2021 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум».
22.02.2024 керуючись вимогами ст. 5, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за номером, яку скеровано боржнику до відома та для виконання, стягувачу до відома.
Державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконання військовою частиною НОМЕР_1 виконавчого листа протягом 10 робочих днів з дня отримання постанови.
13.03.2024 відділом отримано заяву боржника №99/230 від 28.02.2024 року про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №74255146.
14.03.2024 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі абз.12 п.10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідач вважає, що позов позивача є безпідставним, оскільки дії державного виконавця вчинено з дотриманням усіх вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень».
Правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій передбачені статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» та п.10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» у період дії воєнного стану в Україні.
Згідно з п.10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є військові частини.
Боржником згідно з виконавчим листом є військова частина, а тому виконавчі дії підлягають зупиненню.
У вказаній нормі зазначено про те, що не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, військові частини.
Складові грошового забезпечення встановлено у наказі Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, де вказано що до грошового забезпечення входить, зокрема:
- Щомісячні основні види грошового забезпечення;
- Щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
- Одноразові додаткові види грошового забезпечення;
До щомісячних основних видів грошового забезпечення входять:
- Посадовий оклад;
- Оклад за військовим званням;
- Надбавка за вислугу років;
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належить:
- Підвищення посадового окладу;
- Надбавки;
- Доплати;
- Премія;
- Винагороди військовослужбовцям;
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
- допомоги;
Таким чином, на думку відповідача індексація не входить до складу грошового забезпечення, а тому підстав для відмови боржнику у зупиненні вчинення виконавчих дій не було.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 22.03.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
14.03.2024 відповідачем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №74256052 щодо примусового виконання виконавчого листа № 380/9214/21 виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 березня 2018 року до 06 січня 2021 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, постановлено:
«Боржником подано заяву №99/230 від 28.02.2024 року про зупинення виконавчого провадження
У п. 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у період дії воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій, боржниками за якими є військові частини, а тому заява боржника підлягає задоволенню, а виконавче провадження зупиненню».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на думку позивача відповідач протиправно прийняв спірну постанову про зупинення виконавчого провадження.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної постанови з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції на час спірних правовідносин).
Згідно із ст. 1 цього ж Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 10 цього ж Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ч.1 ст.18 цього ж Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із абз 12 п. 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
Зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Матеріалами справи встановлено, що 14.03.2024 у виконавчому провадженні № 74256052 відповідачем винесено постанову про зупинення такого на підставі абз. 12 п. 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є в тому числі і військові частини.
Відповідач у спірній постанові не надав жодної оцінки вказаної норми в частині «(крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом)».
Лише у відзиві відповідач зазначив, що індексація не входить до складу грошового забезпечення, а тому підстав для відмови боржнику у зупинці вчинення виконавчих дій не було.
Суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки такі відсутні у мотивації та підставах спірного рішення.
Крім цього суду зазначає:
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Ця норма є об'єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції статусу України як соціальної та правової держави.
Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення) та пенсії.
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтями 4, 6 Закону № 1282-ХІІ є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII).
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум при розрахунку пенсії військовослужбовцям, колишнім працівникам органів внутрішніх справ, поліцейським, тощо.
Обов'язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону №2017-ІІІ).
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідач в спірній постанові жодними належними та допустимими доказами та нормами права не обґрунтував те, що суми індексації грошового забезпечення (предмет стягнення за виконавчим провадженням) не віднесені до видів грошового забезпечення позивача.
Перевіривши правомірність дій відповідача згідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 287, 295 КАС України , суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бродівського відділу держаної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (80600, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Броди, вул. Щурата Академіка, буд. 8, ЄДРПОУ 35010452) про визнання протиправною і скасування постанови, - задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.03.2024 ВП № 74256052.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі 15.04.2024 року.
Суддя Гавдик З.В.