15 квітня 2024 рокусправа № 380/25659/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України ОСОБА_1 від 07.10.2023, прийняте інспектором прикордонної служби інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) штаб сержантом ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України за наявності в нього документів, що встановленні чинним законодавством України.
Ухвалою від 16.11.2022 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 жовтня 2023 року ОСОБА_1 прибув до пункту пропуску «Шегині» для перетину держаного кордону. Проте інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) штаб сержантом ОСОБА_2 прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянином України ОСОБА_1 . Підставою оскаржуваного рішення визначено: «...вищезгаданий громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Позивач не погоджується із вказаним рішенням, мотивуючи тим, що Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». В свою чергу, Основним законом (який має найвищу юридичну силу) - Конституцією України, а саме статтею 33, передбачено: «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом».
Нормативною базою (рівня закону), що регулює правовідносини пов'язані з порядком виїзду з України громадян України, проходженням ними прикордонного контролю є: закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та закон України «Про прикордонний контроль». Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачені випадки, коли право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено. Позивач стверджує, що станом на день подання позовної заяви жодних обмежень для виїзду за кордон громадян України, окрім встановлених в ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» - не існує.
Зазначає, що стаття 14 Закону України «Про прикордонний контроль» для громадян України визначає чітко встановлені причини для відмови в перетині державного кордону, а саме: відсутність документів для в'їзду в іншу державу, а не відсутність документів для виїзду з України, тим більше тих, які не передбачені саме законодавством та застосування однієї з підстав визначених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Отже, ані фактичних, ані правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення не існувало, що має наслідком прийняття протиправного акту, який підлягає скасуванню.
Також, відповідно до ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови. Водночас, в оскаржуваному рішенні не вказано конкретних законодавчо встановлених причин відмови та переліку документів, які нібито не зміг надати Позивач.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: 6) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Відповідно до п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1455 перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 було оголошено загальну мобілізацію. Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена, категорія громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані.
Поряд з цим, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 Правила перетинання державного кордону громадянами України у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану були доповненні пунктами 2-1 - 2-12, якими визначено порядок перетинання державного кордону України вичерпному переліку категорій осіб, зокрема категорії громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років зазначених у цих пунктах, під які Позивач не підпадає. Таким чином, згідно вимог зазначених вище нормативно-правових актів, уповноважена посадова особа, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон, може прийняти рішення про пропуск через державний кордон лише при документальному підтвердженні того, що позивач належить до категорії осіб, які звільненні від мобілізації та підпадають під дію Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року № 57
Надані позивачем при перетині державного кордону документи не давали підстав, для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України, уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
Із вказаних підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач надіслав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відзив відповідача не містить чітких аргументів правомірності його дій, оскільки законодавство на яке посилається останній не містить чіткої заборони перетину кордону громадянами України віком від 18 до 60 років, також відсутній закон яким би було тимчасово обмежено права передбачені статтею 33 Конституції України.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, що підтверджується його паспортом НОМЕР_2 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
07 жовтня 2023 року позивач прибув до міжнародного пункту пропуску «Шегині» з метою перетину державного кордону України для виїзду.
07.10.2023 інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) штаб сержантом ОСОБА_2 прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянином України ОСОБА_1 .
Причиною прийняття рішення зазначено: «...вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку законності оспорюваного рішення, суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Закон України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Частиною 1 ст. 14 Закону № 1710-VI передбачено, зокрема, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері врегульований Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 ст. 6 Закону № 3857-XII встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є чинними за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введений в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Статтями 1 і 2 Закону № 389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
За правилами п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" № 3857-ХІІ правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначений порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Відтак суд відхиляє твердження позивача про відсутність законодавчо визначеного обмеження прав громадян на виїзд з України в умовах воєнного стану.
Пунктами 2 та 12 Правил № 57 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Згідно з пунктом 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ):
- мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Разом з цим статтею 23 "Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації" Закону № 3543-ХІІ встановлений перелік військовозобов'язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що позивач не надав будь-яких доказів приналежності його до вказаних осіб, що свідчило б про наявності у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та перетину державного кордону.
Щодо посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі № 320/10801/22 та ухвалу Верховного Суду від 07.08.2023, щодо того, що «… При цьому можливість підтвердження Позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення Відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, чого зроблено не було… », суд зауважує, що справа, на яку посилається позивач відмінна від тієї, що розглядається, оскільки у ній позивач для перетину кордону України надав до паспортного контролю пакет документів на підтвердження навчання за кордоном, наявності відстрочки від мобілізації із відповідною відміткою у військовому квитку та довідку ТЦК. Тому суд прийшов до висновку, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано конкретних документів, які повинні бути подані позивачем для виїзду за кордон, однак не подані.
Проте у справі, що розглядається позивач зазначає «… Позивач 07 жовтня 2023 року надав для перевірки в пункті пропуску «Шегині» оригінал власного закордонного паспорту, копія якого міститься в додатках до позовної заяви…».
Відтак посилання позивача на необґрунтованість спірного рішення є помилковим, оскільки саме рішення містить причину відмови - відсутність документів, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 року №57, а конкретний перелік документів, які належить подати до паспортного контролю, залежить від наявності у особи підстав для перетину державного кордону у разі введення воєнного стану.
Суд звертає увагу, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено: Міністерству закордонних справ України забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення (пункт 7).
Щодо твердження позивача: «… 01 грудня 2023 року Міністерство закордонних справ України на запит Громадської організації «Правова держава» (голова ОСОБА_3 ), надало копію ноти, що була направлена Генеральному секретарю ООН та іноземним державам № 4132/28-110-17626 від 28 лютого 2022 року щодо обсягу застосування тимчасового відступу України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (копія листа з додатками долучаються до відповіді на відзив). Зі змісту зазначених документів вбачається, що вони не містять прямої вказівки на те, що чоловікам віком від 18-60 років забороняється виїздити за кордон України (відсутнє повідомлення, що таке право буде обмежено або вже обмежено). Так, зі змісту Роз'яснювального повідомлення щодо заходів у порядку відступу випливає, що знову таки перелічені права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34,38,39, 41-44,53 Конституції України можуть бути обмежені. Тобто, Україна жодним чином не повідомила про те, що права обмежуються вже, або будуть обмежені з певної дати, а лише передбачила можливість такого обмеження…», суд зауважує, що надання оцінки виконанню Міністерством закордонних справ України доручення Президента України не є предметом даної справи, крім того позивач на підтвердження своєї позиції долучив до відповіді на відзив документи, складені англійською мовою без їх перекладу українською.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України від 07.10.2023 щодо тимчасового обмеження позивача у праві виїзду з України в умовах воєнного стану є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено, що позивач належить до кола осіб, які в умовах воєнного стану мають право перетинати державний кордон відповідно до Правил № 57, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 07.10.2023, прийнятого інспектором прикордонної служби інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) штаб сержантом ОСОБА_2 , належить відмовити.
Оскільки суд відмовив у визнанні протиправним та скасування рішення відповідача від 07.10.2023 то похідна позовна вимога - зобов'язати відповідача не чинити перешкод у перетині Державного кордону України позивачем не підлягає до задоволення також.
Крім того, суд зазначає, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому при пред'явлені позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.
За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна