Іменем України
16 квітня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/167/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу за позовом адвоката Кашуби Миколи Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
08 лютого 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову адвоката Кашуби Миколи Олексійовича (далі представник позивача або Кашуба М.О.) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач або ГУНП в Київській області), в якому позивач, відповідно до уточнення від 16.02.2023, просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.12.2023 до дати фактичного розрахунку - 13.01.2024 у сумі 28114,52 грн;
зобов'язати ГУНП в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.12.2023 до дати фактичного розрахунку - 13.01.2024, в сумі 28114,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах Національної поліції України з 07.11.2015. Відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 11.12.2023 № 284 о/с позивача було звільнено зі служби за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 12.12.2023.
Відповідний рапорт з проханням про звільнення за станом здоров'я був складений позивачем ще 13.10.2023, що надало можливість підготувати усі належні документи та розрахуватися по усім належним йому сумам на дату звільнення вчасно. Однак рапорт позивача був розглянутий тільки після направлення відповідного адвокатського запиту № 595 від 01.12.2023. З наказом про звільнення позивач був ознайомлений лише 13.12.2023 (на наступний день після дати звільнення).
При звільненні з позивачем повного розрахунку проведено не було, окрім цього ГУНП в Київській області позивачу було повідомлено лише про компенсацію щорічних невикористаних відпусток за 2022 (45 діб) та 2023 (41 доба).
13.01.2023 на картковий рахунок позивача від відповідача надійшли грошові кошти в сумі 340576,31 грн з коментарем «грошове забезпечення - вихідна допомога», 3812,90 грн з коментарем «заробітна плата», 78105,41 грн з коментарем «заробітна плата». Про підстави нарахування зазначених сум позивача жодним чином повідомлено не було.
На адресу відповідача було направлено адвокатський запит №12 від 15.01.2024 з проханням надати детальний розрахунок нарахування 13.01.2024 позивачу грошових коштів у сумі 340576,31 грн, 3812,90 грн, 78105,41 грн із зазначенням підстав та посиланням на нормативно-правові акти, а також нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто починаючи з наступного дня після дня звільнення 13.12.2023 по 13.01.2024, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України.
Натомість, відповідач листом №29/К-11аз від 25.01.2024, повідомив, що ГУНП в Київській області є бюджетною установою та цілком залежить від виділених асигнувань розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, а всі виплати, що були здійснені позивачу після дня звільнення, відбулися лише після надходження асигнувань.
Позивач вважає, що цією відповіддю йому фактично відмовлено у нарахуванні та виплаті середнього заробітку. Відповідно до довідки № 663 від 22.12.2023 про розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці проходження служби перед звільненням, середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 27661,06 грн, середньоденне - 906,92 грн. Період з 13.12.2023 по 12.01.2024 (від дати, наступної за датою звільнення до дати, яка передує даті остаточного розрахунку) становить 31 день, середній заробіток, належний позивачу на підставі ст. 117 КЗпП становить 28114,52 грн (906,92 грн * 31 день).
ГУНП в Київській області позов ОСОБА_1 не визнало, про що 05.03.2024 подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 13 розділу 1 Порядку № 260 та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам ЗВО здійснюється щомісячно з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць.
У грудні 2023 року Головним управлінням було здійснено нарахування та 21.12.2023 виплачено ОСОБА_1 всі належні йому при звільненні складові грошового забезпечення, а саме за період з 01 по 12 грудня 2023 року.
У зв'язку із закінченням бюджетного періоду станом на 23 грудня 2023 року на всі виділені для ГУНП в Київській області асигнування проведені нарахування грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні, взяті юридичні зобов'язання та здійснено відповідні виплати.
Наказ Головного управління від 11.12.2023 № 284 о/с, який є підставою для здійснення розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні, до відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФЗБО Головного управління на опрацювання надійшов після того, як пакет документів для виплати грошового забезпечення за грудень 2023 року та інших виплат був поданий до органів Державної казначейської служби. Тобто асигнування, виділені на грудень 2023 року для здійснення виплати грошового забезпечення та інших виплат, були використані у повному обсязі.
Надходження асигнувань для здійснення зазначених виплат до кінця 2023 року не планувались та здійснити будь-які виплати було неможливо. Головне управління Національної поліції в Київській області є бюджетною установою та цілком залежить від виділених асигнувань розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.
Всі виплати, що були здійснені ОСОБА_1 після у січні 2024 року, відбулись лише після надходження асигнувань від розпорядника коштів вищого рівня для зазначених цілей.
На підставі наведеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 13.02.2023 позовну заяву адвоката Кашуби Миколи Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, залишено без руху.
Ухвалою суду від 21.02.2024 відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.04.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами на ім'я позивача.
Позивач проходив службу в підрозділах Національної поліції України з 07.11.2015. Наказом ГУНП в Київській області від 11.12.2023 № 284 о/с, капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Броварського районного управління поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 12.12.2023, встановивши премію за грудень 2023 року у розмірі 213,618 відсотка. Станом на день звільнення вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 25 років 11 місяців 25 днів; час навчання - не має; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 25 років 11 місяців 25 днів; вислуга років на пільгових умовах - 09 років 09 місяців 01 день; усього вислуга років складає 35 років08 місяців 26 днів. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки за 2022 рік - 45. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки за 2023 рік - 41.
13.01.2023 на картковий рахунок позивача від відповідача надійшли грошові кошти в сумі 340 576,31 грн з коментарем «грошове забезпечення - вихідна допомога»; 3 812,90 грн з коментарем «заробітна плата»; 78 105,41 грн з коментарем «заробітна плата».
15.01.2024 представником позивача на адресу відповідача направлено адвокатський запит за №12 з проханням надати детальний розрахунок нарахування позивачу грошових коштів 13.01.2024 у сумі 340576,31 грн, 3812,90 грн, 78105,41 грн, з зазначенням підстав та посиланням на нормативно-правові акти, а також нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 13.12.2023 по 13.01.2024 у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України.
Листом ГУНП в Київській області від 25.01.2024 № 29/К-11аз позивача повідомлено, що у січні 2024 року ОСОБА_1 , крім грошової компенсації поліцейським за найм житла були нараховані наступні виплати:
одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 10 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, визначеного ОСОБА_1 наказами Головного управління від 11.12.2023 №284 о/с в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 , стаж служби в поліції - 25 років 11 місяців 25 днів) в розмірі 345 762,75 грн, яку після утримання обов'язкових податків та зборів було виплачено ОСОБА_1 в розмірі 340 576,31 грн шляхом зарахування коштів на особистий картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк»;
додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період проходження служби з 01 по 12 грудня 2023 року на підставі наказу Головного управління від 05.01.2024 № 18 в розмірі 3 870,96 грн, яку після утримання обов'язкових податків та зборів було виплачено ОСОБА_1 в розмірі 3 812,90 грн;
грошова компенсація за 34 доби не використаних днів щорічної відпустки за 2022 рік та за 41 невикористаний день щорічної відпустки за 2023 рік в загальному розмірі 79 294,84 грн (41 491,49 грн за 2022 рік та 37 803,35 грн за 2023 рік), яку після обов'язкових податків та зборів було виплачено ОСОБА_1 в розмірі 78 105,41 грн.
Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку зазначено, що ГУНП в Київській області є бюджетною установою та цілком залежить від виділених асигнувань розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, а всі виплати, що були здійснені позивачу після дня звільнення, відбулися лише після надходження асигнувань.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13.12.2023 по 12.01.2024, що становить 31 день, в сумі 28 114,52 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За правилами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
У постанові Верховного Суду № 682/3060/16-ц від 27.01.2020 зазначено, що звернення працівника, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред'являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-352а13 та постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-8а15.
Крім того, така правова позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі № 810/1549/17, від 17.10.2018 у справі № 805/2948/17-а, від 08.11.2018 у справі № 821/1333/16, від 18.04.2019 у справі № 806/889/17.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно із статтею 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ, положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом б частини першої статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частина четверта статті 9 Закону № 2262-ХІІ).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260).
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць (пункт 13 розділу І Порядку № 260).
Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Абзацом 7 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачена виплата поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, грошової компенсації за всі невикористані під час проходження служби дні, зокрема щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадку призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день призупинення, крім премії (абзац десятий пункту 8 розділу III Порядку № 260).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стан» №168" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З системного аналізу наведених норм слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та додаткова винагорода за Постановою № 168, мали бути виплачені позивачу у день звільнення, тобто 12.12.2023.
Разом з тим, ГУНП в Київській області 13.01.2024 було виплачено ОСОБА_1 :
одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 340 576,31 грн;
додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 в розмірі 3 812,90 грн;
грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки за 2022 та 2023 роки в загальному розмірі 78 105,41 грн.
Отже, остаточний розрахунок з позивачем здійснено тільки 13.01.2024, що має наслідком відповідальність відповідача за статтею 117 КЗпП України за порушення строків, встановлених в статті 116 КЗпП України.
Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Водночас, щодо несвоєчасності виплати ГУНП в Київській області ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 340 576,31 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 розділу VIІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VIІІ Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат (пункт 7 розділу VIІІ Порядку № 260).
Відповідно до пункту 8 розділу VIІІ Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Таким чином, питання щодо строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби визначені спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 260, що прийнятий на виконання частини другої статті 94 Закону № 580-VIII.
Отже, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов'язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського, тобто, встановлено відмінні від визначених статтею 116 КЗпП України строки її виплати.
За приписами пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони, Службою судової охорони, Національним антикорупційним бюро, Бюро економічної безпеки за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
Тобто, за приписами пункту 14 вказаної постанови виплата такої допомоги проводиться не відповідачем безпосереднього, а Національною поліцією України за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для її утримання.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений зі служби з 12.12.2023, а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 340 576,31 здійснена йому на особистий картковий рахунок 13.01.2024 (що не заперечується сторонами по справі), тобто у відповідності до пункту 8 розділу VI Порядку № 260 (не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби).
Оскільки виплата одноразової грошової допомоги при звільненні врегульована нормами Порядку № 260, які є нормами спеціального законодавства і така виплата здійснена з дотримання визначених в цьому порядку умов, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статей 116, 117 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 Порядку № 100).
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення є Порядок № 260, пунктом 9 розділу І якого, серед іншого, визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Враховуючи наведене, середній заробіток (грошове забезпечення) позивача за час затримки розрахунку при звільненні має розраховуватись виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці служби позивача (жовтень 2023 року та листопад 2023 року).
Згідно довідки ГУНП в Київській області від 29.02.2024 за № 110, позивачу у жовтні та листопаді 2023 року нараховано грошове забезпечення в сумі 55 332,04 грн - по 27 661,02 грн за кожен місяць: посадовий оклад - 2400,00 грн, оклад за спеціальним званням - 1800,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції - 2100,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 2520,00 грн, премія - 18 841,02 грн. Відпрацьованих календарних днів за жовтень та листопад 2023 року - 61. Середньоденне грошове забезпечення становить -906,92 грн (55 332,04/61 календарних днів).
Згідно наказу ГУНП в Київській області від 11.12.2023 № 284 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби поліції з 12.12.2023, тобто день звільнення позивача 12.12.2023 вважається останнім днем служби.
Отже, період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні становить з 13.12.2023 по 12.01.2024 та складає 31 календарних днів.
Арифметично компенсація за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 28 114,52 грн (31*906,92).
У постановах від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23 і від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що до спірних правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року та регулюються вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України (яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями), застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
З урахуванням вказаного, суд не вбачає підстав для зменшення суми відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.12.2023 по 12.01.2024.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що відповідачем порушено право позивача на отримання всіх належних при звільненні зі служби в поліції сум грошового забезпечення, законодавчо визначеною гарантією від такого порушення є стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно, ефективним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2023 по 12.01.2024 у розмірі 28 114,52 грн.
У свою чергу визнання протиправною бездіяльності відповідача не сприятиме відновленню порушених прав позивача, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню з корегуванням способу захисту порушеного права.
Крім того, суд зазначає, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).
Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як видно із підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Ураховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд уважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших, передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, з врахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивач при зверненні до суду з позовом повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн, при цьому сплатив 2422,40 грн, тобто в розмірі більшому, ніж це передбачено Законом України "Про судовий збір".
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 фактично підлягають задоволенню з корегуванням способу захисту порушеного права, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Одночасно суд роз'яснює позивачу про можливість звернення з клопотанням щодо повернення суми надмірно сплачено судового збору, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов адвоката Кашуби Миколи Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 15, ЄДРПОУ 40108616) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.12.2023 по 12.01.2024 у розмірі 28 114,52 грн (двадцять вісім тисяч сто чотирнадцять гривень 52 коп).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Є. Петросян