про залишення позовної заяви без руху
16 квітня 2024 року Київ № 320/15944/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
12.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом (у зв'язку з надмірним навантаженням зареєстрований 11.04.2024) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не перерахунку та не виплати індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2023, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2023, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, із розрахунку 13777, 52 грн. (основний розмір пенсії) х 0,197% = 2714, 17 грн., у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без обмеження розміру індексації, встановленого пунктом 10 Постанови КМУ № 168 в розмірі 1500 грн., зі збереженням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі №320/9841/23, з урахуванням проведених виплат.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028, 00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом, позивачеві слід було сплатити 1211, 20 грн. судового збору за заявлені позовні вимоги немайнового характеру (основну та похідну).
На підтвердження сплати судового збору надано квитанцію про сплату 968, 96 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджує сплату збору лише за одну вимогу немайнового характеру, із двох заявлених.
Відповідно до пункту 3 прохальної частини позову, позивачем у вимогах зобов'язального характеру об'єднано дві окремі позовні вимоги, а саме:
1. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2023, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, із розрахунку 13777, 52 грн. (основний розмір пенсії) х 0,197% = 2714, 17 грн., у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без обмеження розміру індексації, встановленого пунктом 10 Постанови КМУ № 168 в розмірі 1500 грн.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.03.2023 зі збереженням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі №320/9841/23, з урахуванням проведених виплат.
Таким чином судовий збір сплачено не в повному обсязі.
Крім того, у порушення пунктів 5, 8 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 Кодексу, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у частині обмеження відповідачем виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі №320/9841/23, а саме доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою про вирішення спірного питання та йому було відмовлено.
Отже передчасність звернення до суду з вимогами про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача вчинити певні дії в частині збереження щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі №320/9841/23, не свідчить про наявність порушеного права станом на день подання позову, за відсутності належних та допустимих доказів зворотного.
У силу приписів пункту 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У той же час цитування окремих нормативно-правових актів без конкретизації та обґрунтування з підтвердженням відповідними доказами порушеного права не є обґрунтуванням позовних вимог.
Також судом установлено, що позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Із матеріалів позову слідує, що позивач в особі представника подав до відповідача адвокатський запит (зареєстрований відповідачем 26.01.2024), відповідь на який отримав листом від 01.02.2024.
В адвокатському запиті представник просив перерахувати та виплатити індексацію (підвищення) до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2023, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, із розрахунку 13777, 52 грн. (основний розмір пенсії) х 0,197% = 2714, 17 грн., у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без обмеження розміру індексації, встановленого пунктом 10 Постанови КМУ № 168 в розмірі 1500 грн., з урахуванням проведених виплат.
Із матеріалів позову вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді відповідача від 01.02.2024, у зв'язку із чим уважає, що строк звернення до суду ним не пропущений.
Із такими твердженнями суд не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
У практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, сформовано такі висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії.
Так, у згаданому рішенні зазначено таке: «…Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів…
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Із урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з 01.03.2023, оскільки із цим позовом позивач звернувся до суду 12.02.2024.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того суд відхиляє повідомлені представником позивача обставини, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, оскільки у силу вимог статті 55 Закону № 2262-ХІІ, саме нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому буквальний зміст цієї норми пенсійного законодавства імперативно визначає, що саме нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а не строки звернення до суду.
Доказів того, що позивачеві була нарахована відповідачем сума пенсії в контексті спірних правовідносин з урахуванням індексації, та не виплачена з вини відповідача позивачу, матеріали позову не містять взагалі.
Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, відповідно до частини другої статті 160 Кодексу, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 113 розділу V «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, до забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі, а документи, що надійшли до суду в електронній формі роздруковуються за наявності такої можливості у судді.
У зв'язку з відсутністю такої можливості, що є загальновідомим внаслідок неналежного фінансування судів, а також у зв'язку з надмірним навантаженням у Київському окружному адміністративному суді, роздрукувати подані позивачем в електронній формі документи згідно з переліком додатків до позовної заяви, у суду немає можливості. При цьому на цей час розгляд адміністративних справ в Київському окружному адміністративному суді здійснюється в паперовій формі.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви у паперовому вигляді, яка відповідає вимогам, передбаченим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи та для суду, зокрема: із обґрунтуванням порушення оскаржуваними діями прав, свобод, інтересів позивача з посиланням на конкретні докази такого порушення в частині обмеження щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі №320/9841/23;
- доказів того, що позивач до дня звернення до суду звертався до відповідного органу за вирішенням спірного питання в частині обмеження щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. і йому було відмовлено;
- доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме детального розрахунку фактично нарахованої та фактично виплаченої суми пенсії за спірний період по день фактичного звернення до суду;
- оригіналу документа про доплату 1211, 20 грн. судового збору;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;
- всіх належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів згідно з переліком додатків (в одному примірнику лише для суду).
Керуючись статтями 44, 45, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.