про повернення позовної заяви
12 квітня 2024 року м. Київ № 320/4628/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шевченком Максимом Романовичем щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №58460721 від 22.02.2019 з виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеса від 13.12.2018;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №58460721 від 22.02.2019 з виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеса від 13.12.2018, винесену головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шевченком М.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовна заява була залишена без руху, позивачеві надано строк на усунення недоліків позову протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали та встановлено спосіб усунення недоліків.
27.02.2024, з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просить поновити йому строк звернення до суду та зазначає про те, що він не був ознайомлений із текстом постанови №521/18629/18 і не знав, що вона відповідає вимогам виконавчого документа. Також, позивач стверджує, що автоматизована система виконавчих проваджень не містить доказів направлення позивачу оскаржуваної постанови, а тому, на думку позивача, ці обставини є поважними причинами несвоєчасного звернення до суду з цим позовом.
Вказана заява була передані судді для подальшого розгляду 09.04.2024.
Дослідивши аргументи позивача та, встановивши факт неподання ним жодного доказу, які підтверджують поважність причин пропущення строку звернення, встановлений ст.122 КАСУ, а також невиконання вимог ухвали суду, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та повернути позовну заяву, ураховуючи таке.
Згідно ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначалось раніше, ч.2 ст.287 КАС України визначено, що в даній категорії справ позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця та постанову про відкриття виконавчого провадження №58460721 від 22.02.2019 з виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеса від 13.12.2018, винесену головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шевченком М.Р., разом з тим заявник звернувся до суду 18.12.2023, тобто після закінчення десятиденного строку на звернення з такою позовною заявою.
При цьому, суд наголошує, що оскаржувані позивачем дії та постанова були видані в межах виконавчого проваджень щодо примусового виконання рішення постанови Малиновського районного суду міста Одеса від 13.12.2018 у справі №521/18629/18, яке набрало законної сили, та на виконання якого відкрито виконавче провадження №58460721 ще 22.02.2019.
Однак, ОСОБА_1 стверджує, що йому нібито не було відомо про вказане виконавче провадження, оскаржувана постанова на його адресу не надсилалися, а про існування виконавчого провадження №5846072 дізнався 06.12.2023 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, проте жодних доказів на обґрунтування своїх тверджень не надає.
Разом з тим, суд зазначає, що ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження 06.12.2023 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Тому подальший факт звернення позивача до відповідача із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не може створити об'єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що постанова Малиновського районного суду м.Одеси від 13.12.2018 №521/18629/18 (яка є виконавчим документом у межах виконавчого провадження ВП №58460721) оскаржувалася позивачем у червні 2019 року.
За наслідком апеляційного провадження постановою Одеського апеляційного суду від 12.07.2019 постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
Також, постановою Одеського апеляційного суду від 24.06.2019 у справі №521/18629/18 поновлено позивачеві строк звернення з апеляційною скаргою. Зокрема, судом встановлено, що в апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що позивач не приймав участі у розгляді справи про порушення митних правил, не був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, не одержував відповідної постанови. Про прийняття оскаржуваної постанови позивачу стало відомо лише в травні 2019 року після того, як було розпочато виконавчі дії відносно нього. У зв'язку з чим, позивач просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Отже, наведені обставини є встановленими та не потребуються доказування у силу ч.4 ст. 78 КАС України.
Оскільки оскаржувана постанова державного виконавця винесена на підставі виконавчого документа - постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 13.12.2018 №521/18629/18, який безпосередньо оскаржувався позивачем, то позивачеві було відомо про набрання законної сили рішенням суду щодо нього та про наслідки невиконання судового рішення, та про звернення постанови до виконання, зокрема, з травня 2019 року.
При цьому, твердження позивача про те, що відносно позивача було відкрито багато виконавчих проваджень та він проявляв інтерес та вживав відповідні дії настільки, наскільки міг, суд не приймає до уваги, оскільки незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з позовною заявою законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
А тому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів щодо оскарження протиправної бездіяльності та певних постанов державних виконавців та приватних виконавців, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №357/6560/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, відповідно до вимог законодавства державний виконавець був зобов'язаний направити боржнику, у даному випадку заявнику ОСОБА_1 , постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2019 №58460721.
Саме обставини, пов'язані з направленням йому такого письмового повідомлення, повинен був зазначити у заяві до суду позивач для обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду. Проте, таких обставин і доказів заявником до суду не надано.
Між тим, відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua/) за реєстраційним номером виконавчого провадження 58460721 (ідентифікатор доступу Г2В934А5ААГ7) постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2019 була направлена 22.02.2019 відповідачем на адресу боржника: АДРЕСА_1 .
Це означає, що позивачем не обґрунтовано поважність пропуску строку звернення до суду, а отже в цій частині вимоги ухвали суду від 06.02.2024 не виконано.
Пунктом 1 ч.4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачу, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 15.05.2019 у справі "Молдавська проти України" зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з частинами 1-3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, а також якщо підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не було усунено недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 06.02.2024, подана позовна заява підлягає поверненню разом з усіма долученими до неї документами.
Керуючись статтями 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та скасування постанови, - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лисенко В.І.