вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" квітня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/219/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) до Фізичної особи-підприємця Лаврінова Олексія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 250 254,15 грн
сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов АТ АКБ "Львів" до ФОП Лаврінова О.Г. про стягнення 250 254,15 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог АТ АКБ "Львів" зазначає, що ФОП Лаврінов О.Г. не виконав зобов'язання за Кредитним договором №176/В/2021 від 19.03.2021 та повністю не повернув надані кредитні кошти до дати завершення дії Кредитного договору - 18.09.2023.
За розрахунком банку, станом на 16.01.2024, загальна заборгованість включає в себе 235 157,58 грн - основному боргу, а також 15 096,57 грн - заборгованість по відсотках.
Стосовно нарахування відсотків по 16.01.2024 банк посилається на ч.4 ст. 631 ЦК України, згідно якої закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, що не позбавляє суд можливості, на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі.
04.03.2024 позов АТ АКБ "Львів" надійшов до Господарського суду Рівненської області.
Від позивача разом з позовною заявою надійшла заява про проведення розгляду справи без участі його представника.
Ухвалою від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26.03.2024.
Ухвалою від 26.03.2023, з метою забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі скористатися правами та обов'язками, передбаченими ГПК України, судове засідання відкладено на 11.04.2023.
Ухвали від 04.03.2024 і 26.03.2023 були направлені сторонам і отримані останніми до Електронних кабінетів в системі "Електронний суд".
Згідно ч.5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Також, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Таким чином, господарським судом вчинено заходи для повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, а відсутність реакції на отримані ухвали є наслідком бездіяльності відповідача.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
На переконання суду, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї правової позиції в суді.
Оскільки явка учасників справи не визнавалася обов'язковою, враховуючи положення ч.1 ст. 202 ГПК України, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута 11.04.2024 без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
19.03.2021 між АТ АКБ "Львів" (далі - кредитор, Банк) та ФОП Лавріновим О.Г. (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір №176/В/2021 (далі - Договір), відповідно до п.1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (далі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Відповідно до умов Договору, банк зобов'язався видати позичальнику кредит у розмірі 450 000,00 грн. (п.2.1.1 Кредитного договору), із процентною ставкою в розмірі 23,88% річних (п.2.1.3 Кредитного договору), із датою повернення Кредиту у повному обсязі - 18.09.2024 (п.2.1.4 Кредитного договору).
Згідно з умовами пунктів 2.3. - 2.5. Договору підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання позичальником цього договору є одночасно ініціативою позичальника на отримання кредиту, а тому видача кредитних коштів банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів.
Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.
Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
Відповідно до п.2.1.6 Договору повернення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення кредиту, оформленого додатком №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з положеннями п.2.7. Договору банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у випадках невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим договором.
Також, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених Договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Відповідно до п.3.2 Договору проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 Договору.
Згідно з п.4.1 Договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Договором та/або Додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку (п. 4.2 Договору).
Згідно з п.4.8 Договору банк, у випадках, передбачених п.2.7 Договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 4.9 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором.
У п.6.1 Договору сторони погодили, що за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за Договором) банк вправі вимагати в позичальника сплату пені: - за зобов'язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.
Згідно з п.6.2 Договору при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту (його частини), позичальник, на вимогу банку, повертає цю суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.
27.05.2022 між сторонами було укладено Додатковий договір до Кредитного договору №176/В/2021 від 19.03.2021, відповідно до якого банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту на термін з 31.06.2022 по 30.06.2022. Викладено графік повернення кредиту в новій редакції, із датою повернення - 18.09.2023.
11.08.2022 між сторонами було укладено Додатковий договір до Кредитного договору №176/В/2021 від 19.03.2022, відповідно до умов якого банк надав позичальникові відтермінування сплати відсотків за користування Кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на термін з 31.08.2022 по 31.10.2023. Викладено графік повернення кредиту в новій редакції, із датою повернення - 18.09.2023.
21.02.2023 між стоорнами було укладено Додатковий договір до Кредитного договору №176/В/2021 від 19.03.2021, відповідно до умов якого позичальнику було надано відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на термін з 28.02.2023 по 30.04.2023 Викладено графік повернення кредиту в новій редакції, із датою повернення - 18.09.2023.
Взяті на себе зобов'язання по Договору банк виконав у повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 450 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №635229 від 19.03.2021.
До матеріалів справи позивачем долучено виписку по особовим рахункам відповідача з 19.03.2021 по 01.02.2024 (ф. 281) з якої вбачається, що відповідачем отримано кредит у розмірі 450 000,00 грн та здійснено ряд оплат за Договором на загальну суму 406 136,00 грн, в т.ч. 214 842,42 грн - оплата заборгованості, 191 293,58 грн - оплата відсотків.
З метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, позивачем направлено відповідачу лист-вимогу про дострокове виконання зобов'язання №8369/0-05 від 20.12.2023 з вимогою погасити заборгованість.
У даному листі, зважаючи на те, що станом на 20.12.2023 по кредитному зобов'язанню відповідачем допущено заборгованість у розмірі 244 794,58 грн (з яких: 235 157,58 грн - заборгованість за кредитом, 9 637,00 грн - прострочена заборгованість за процентами), банк вимагав позичальника погасити її протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання даної вимоги, попередивши, що у випадку невиконання вимоги кредитор буде змушений розпочати процедуру примусового стягнення всієї суми заборгованості по Договору.
Однак вказана вимога банку залишена без відповідного реагування зі сторони позичальника. Викладене стало причиною звернення позивачем з даним позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються договірних правовідносин пов'язаних з наданням кредитних коштів, а також договірних відносин що стосуються вчинення правочину з забезпечення виконання основного зобов'язання.
Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.
Як унормовано положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з нормами ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Нормами ч.1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з правилами ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 450 000,00 грн за процентною ставкою 23,88% річних з графіком погашення, що визначений додатком №1 до договору та кінцевою датою повернення - 18.09.2023.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено з умов Договору та підтверджено банком у позовній заяві - 18.09.2023 термін дії Кредитного договору закінчився.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором, долученого банком, станом на 18.09.2023 основна заборгованість відповідача становила 241 274,75 грн.
Водночас, 18.09.2023 банк не зупинив нарахування відсотків, а продовжив їх нараховувати до 15.01.204.
З даного приводу суд враховує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
Відповідно до п.6.4 Договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, в тому числі після надіслання йому (вручення) вимоги про дострокове повернення кредиту, позичальник відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України сплачує проценти у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом факт/360 від простроченої суми, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.
З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що після 18.09.2023 - спливу строку кредитування, у позивача також наявні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі визначеному договором (23,88%).
Так, позивачем зроблено розрахунок заборгованості за договором кредиту №176/В/2021 з 19.03.2021 по 15.01.2024, з якого вбачається, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 250 254,15 грн (з яких - 235 157,58 грн - тіло кредиту, 15 096,57 грн - заборгованість за відсотками).
Судом перевірено розрахунки долучені позивачем, встановлено їх арифметичну правильність, а тому вимога про стягнення з відповідача 250 254,15 грн є законною та обґрунтованими.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за наданий кредит та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості та відсотках, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 250 254,15 грн (з яких 235 157,58 грн - основний борг, 15 096,57 грн - заборгованість за відсотками).
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 753,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №923596 від 19.02.2024, тому даний розмір судового збору підлягає до стягнення з відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 233, 238, 241, ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лаврінова Олексія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 250 254,15 грн (двісті п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят чотири грн 15 коп.), з яких: 235 157,58 грн. - основний борг; 15 096,57 грн. - заборгованість за відсотками.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лаврінова Олексія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 3 753,90 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят три грн 90 коп.) - судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 16 квітня 2024 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК