вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2024 р. Справа № 918/88/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Романенка Дмитра Володимировича
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення заборгованості в сумі 554 199 грн 98 коп.,
у судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В січні 2024 року фізична особа-підприємець Романенко Дмитро Володимирович (далі - ФОП Романенко Д.В., позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 554 199 грн 98 коп.
Також позивач просить здійснити розподіл судових витрат. В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс і очікує понести витрати, які складаються з суми сплаченого судового в розмірі 8 313 грн 00 коп. та з витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн 00 коп.
До позовної заяви фізичною особою-підприємцем Романенком Дмитром Володимировичем долучено платіжну інструкцію від 18.01.2024 року № 103 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 8 313 грн 00 коп.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 09.06.2023 року № 53-122-01-23-13557, а саме зобов'язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлену продукцію в сумі 554 199 грн 98 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі.
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Романенка Дмитра Володимировича залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету представника позивача та відповідача;
- уточненої позовної заяви із зазначенням місцезнаходження та коду ЄДРПОУ Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а також із зазначенням вірного найменування відповідача;
- доказів відправлення Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" копії позовної заяви від 25.01.2024 року та доданих до неї документів (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 ГПК України).
30 січня 2024 року від представника фізичної особи-підприємця Романенка Дмитра Володимировича через систему "Електронний суд" надійшла заява від 29.01.2024 року про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою суду від 5 лютого 2024 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Романенка Дмитра Володимировича від 25.01.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 11 березня 2024 року на 10:00 год.
22 лютого 2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив з додатками, в якому повідомляє, що станом на 15.02.2024 року заборгованість Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" перед позивачем становить 554 199 грн 98 коп. Зокрема відповідачем визнано суму основного боргу. У зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати частину 1 статті 130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.
Також 22 лютого 2024 року від відповідача на адресу суду надійшла заява від 16.02.2024 року № 22-3146/001-юр про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій просив надати представникам Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" можливість участі в судовому засіданні у даній справі, призначеному на 11.03.2024 року о 10:00 год., та у подальших судових засіданнях по справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" від 16.02.2024 року № 22-3146/001-юр про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/88/24, призначене на "11" березня 2024 року на 10:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представників Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/88/24 провести в режимі відеоконференції за участі представників Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".
28 лютого 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява з додатками, в якій просить долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують здійснення витрат на професійну правничу допомогу.
29 лютого 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій просить судове засідання у даній справі, призначене на 11.03.2024 року о 10:00 год., провести без участі позивача та його представника.
8 березня 2024 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В клопотанні представник відповідача просить зменшити розмір необґрунтовано завищених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду даної справи до розміру який відповідає вимогам частини 4 статті 126 ГПК або відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Представник відповідача вважає, що зазначений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 40 000 грн 00 коп. є завищеним, необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи. З огляду на викладене, на думку філії "ВП "Рівненська АЕС" обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям розумності та справедливості в частині компенсації витрат на правничу допомогу є сума, що становить 1 500 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 11 березня 2024 року розгляд справи відкладено на 8 квітня 2024 року.
15 березня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява, відповідно до якої позивач вважає клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги недоведеним.
Позивач у судове засідання 8 квітня 2024 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 11.03.2024 року, до електронного кабінету фізичної особи-підприємця Романенка Дмитра Володимировича та його представника (а.с. 104). В той час 3 квітня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 03.04.2024 року про розгляд справи без участі, в якій просить судове засідання, призначене на 08.04.2024 року на 11:20 год., провести за відсутності позивача та його представника. Також в заяві представником позивача зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Крім того відповідач у судове засідання 8 квітня 2024 року також не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 11.03.2024 року, до електронного кабінету Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (а.с. 105). В той час про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
У судовому засіданні 8 квітня 2024 року судом було прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
9 червня 2023 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Замовник) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" та фізичною особою-підприємцем Романенком Дмитром Володимировичем (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-23-13557 (далі - Договір) з протоколом розбіжностей зі сторони Замовника.
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору).
Предметом поставки по даному Договору є продукція: 42710000-6 Прес прасувальний та машина швейна, яка передбачена специфікацією № 1 (Додаток № 1 до Договору) (пункт 1.2. Договору).
Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 461 833,32 грн., крім того ПДВ - 92 366,66 грн. (пункт 2.1. Договору).
Загальна сума Договору становить 554 199,98 грн. (пункт 2.2. Договору).
Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору) (пункт 2.3. Договору).
У пункті 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 року. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору (пункт 4.1. Договору).
У відповідності до п. 4.2. Договору, якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток № 2 до даного Договору).
Згідно п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку починається з дня наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Відповідно до п. 6.2. Договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Розділом 9 Договору сторони передбачили відповідальність, зокрема:
п. 9.1. У випадку порушення строку поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції.
Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань по Договору.
У випадку письмової відмови Постачальника від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від загальної суми договору.
Пунктом 9.3. Договору сторонами погоджено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Згідно п. 9.4. Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного Договору - по 31.12.2023 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1. Договору).
Укладений сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі, який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення Замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу (п. 12.2. Договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Як встановлено судом, між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору.
Згідно специфікації № 1 сторони погодили поставку товару на загальну суму 554 199,98 грн.
Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.
Крім того судом встановлено, що між сторонами підписано технічну специфікацію, яка є Додатком № 2 до Договору.
Технічна специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 554 199 грн 98 коп., що підтверджується видатковою накладною від 1 серпня 2023 року № 250.
На вище зазначеній видатковій накладній наявна печатка Постачальника, а також підписи Постачальника та отримувача товару. Зокрема від Покупця видаткова накладна підписана представником на підставі виданої довіреності від 01.08.2023 року № 1/510. Також в графі отримувача зазначено, що товар отриманий 03.08.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи ярлик на придатну продукцію по видатковій накладній від 1 серпня 2023 року № 250 оформлено 14.08.2023 року.
Відтак, враховуючи умови п. 6.1. Договору, у відповідача виник обов'язок з оплати за поставлену продукцію з 14.08.2023 року по 28.09.2023 року.
За наслідками господарських операцій за Договором позивачем було складено податкову накладну № 256/1 від 01.08.2023 року, зареєстровану 31.08.2023 року в ЄРПН за № 9212825480, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.08.2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 18.12.2023 року № 18/12-2023 про сплату заборгованості за Договором в сумі 554 199 грн 98 коп.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 01.01.2024 року № 22-49/001-юр повідомив, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та, відповідно, Відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція" вживаються заходи щодо проведення розрахунків з постачальником товарів, робіт і послуг, в тому числі за укладеним договором № 53-122-01-23-13557 від 09.06.2023 року.
За твердженнями позивача, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати отриманого за Договором товару на загальну суму 554 199 грн 98 коп. Спір виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості в розмірі 554 199 грн 98 коп.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 1 серпня 2023 року № 250, яка підписана уповноваженими представниками, підтверджується виконання ФОП Романенком Д.В. своїх зобов'язань за Договором з поставки товару Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" загальною вартістю 554 199 грн 98 коп.
Відтак, суд приходить до висновку, що ФОП Романенком Д.В. належним чином виконано свої зобов'язання з поставки відповідачу товару за Договором.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пункті 6.1. Договору визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку починається з дня наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Ярлик на придатну продукцію по видатковій накладній від 1 серпня 2023 року № 250 оформлено 14.08.2023 року.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим (пунктом 9.4. Договору).
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією від 18.12.2023 року № 18/12-2023 про сплату заборгованості за Договором в сумі 554 199 грн 98 коп.
Відтак, позивач дотримався умов, визначених в пункті 9.4. Договору.
Як зазначалось вище, умовами договору поставки від 9 червня 2023 року № 53-122-01-23-13557 визначено порядок та строк оплати товару.
Відтак, з врахуванням умов договору поставки від 9 червня 2023 року № 53-122-01-23-13557, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 554 199 грн 98 коп. до 28.09.2023 року включно.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням п. 6.1. Договору та положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару за видатковою від 1 серпня 2023 року № 250 до 28 вересня 2023 року включно. Відтак, з 29 вересня 2023 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною.
Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за поставлений товар у встановлені договором строки.
Відтак, у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті поставленого ФОП Романенком Д.В. товару на загальну суму 554 199 грн 98 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідач скористався наданим йому законом правом і визнав обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу, а саме в сумі 554 199 грн 98 коп.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Так, судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, з огляду на викладене, суд приймає визнання відповідачем позову та приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Романенка Дмитра Володимировича до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 554 199 грн 98 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Абзацом 1 частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. Зокрема в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс і очікує понести витрати, які складаються з суми сплаченого судового в розмірі 8 313 грн 00 коп. та з витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, фізичною особою-підприємцем Романенком Дмитром Володимировичем заявляючи вимогу про стягнення заборгованості було сплачено 8 313 грн 00 коп. судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (4 156 грн 50 коп.). Питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вирішує в даному рішенні.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 4 156 грн 50 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат в сумі 40 000 грн 00 коп. представник позивача надав Договір про надання правничої допомоги від 17.01.2024 року № 24/02, укладений між Адвокатським бюро "Олександра Кричала" (далі - Бюро) та фізичною особою-підприємцем Романенком Дмитром Володимировичем (далі - Клієнт), Додаток № 1 до від 17.01.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 17.01.2024 року № 24/02, рахунок № 3 від 18 січня 2024 року на суму 40 000 грн 00 коп., Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18 січня 2024 року № 3 на суму 40 000 грн 00 коп., Детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 40 000 грн 00 коп. та платіжну інструкцію від 19.01.2024 року № 105 на суму 40 000 грн 00 коп.
Відповідно до Додатку № 1 до від 17.01.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 17.01.2024 року № 24/02, сума гонорару, яку Клієнт сплачує Бюро за надану в межах усього Додатку правничу допомогу у Господарському суді Рівненської області у справі по стягненню грошового зобов'язання у загальній сумі 554 199,98 грн. відповідно до договору поставки від 9 червня 2023 року № 53-122-01-23-13557, становить 40 000,00 грн.
В Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 18 січня 2024 року № 3 сторони підтвердили, що Бюро надало позивачу юридичні послуги стосовно представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Рівненської області у справі по стягненню грошового зобов'язання у загальній сумі 554 199,98 грн., загальна вартість послуг з надання правничої допомоги склала 40 000 грн 00 коп.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 40 000 грн 00 коп. є пропорційним до предмету спору та ціни позову, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн 00 коп.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, суд вважає правомірним покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 15 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 130, 191, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь фізичної особи-підприємця Романенка Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 554 199 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 98 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 156 (чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн 50 коп.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повернути фізичній особі-підприємцю Романенку Дмитру Володимировичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 156 (чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн 50 коп., сплачений згідно платіжної інструкції від 18.01.2024 року № 103.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 квітня 2024 року.
Суддя Політика Н.А.