вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3225/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” б/н від 26.03.2024 р. (вх. № 2579 від 27.03.2024 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі
за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін № 112” (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 2)
про стягнення 87367,01 грн. заборгованості за договором підряду № 09-26/1 від 20.09.2021 р., у тому числі - 52545,29 грн. заборгованості, 14946,78 грн. пені, 4689,35 грн. 3% річних, 15185,59 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Невечера С.А.
Представники сторін:
від позивача: Гуцул В.О. (довіреність № 053/282/01-06/379 від 22.02.2024 р.; посвідчення адвоката № 000245 від 27.04.2018 р.);
від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2024 р. у даній справі позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін № 112” на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” 52545,29 грн. заборгованості, 13471,45 грн. пені, 4292,29 грн. 3% річних, 15185,59 грн. інфляційних втрат та 2626,47 грн. витрат зі сплати судового збору.
До Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшло клопотання б/н від 26.03.2024 р. (вх. № 2579 від 27.03.2024 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, за змістом якого заявник просить суд стягнути з відповідача 2684,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 14500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката Гуцула В.О.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 р. було призначено судове засідання для вирішення за клопотанням Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” б/н від 26.03.2024 р. (вх. № 2579 від 27.03.2024 р.) питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 911/3225/23 на 15.04.2024 р.
15.04.2024 р. до Господарського суду Київської області засобами поштового зв'язку від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката № 155 від 04.04.2024 р. (вх. № 4898/24 від 15.04.2024 р.), за змістом якого останній просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.
Так, відповідач зазначає, що справа № 911/3225/23 відноситься до категорії малозначних справ (ціна позову 87367,01 грн.), підготовка позову і ведення цієї категорії справ в суді потребує мінімального часу, вартість підготовки аналогічних позовних заяв в м. Києві розпочинається з 800,00 грн., в той час як позивачем в акті приймання-передачі послуг вказано 6000,00 грн. Крім того, позов у даній справі є стандартним, розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені виконуються автоматично програмами в мережі Інтернет, а тому заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із складністю справи. До того ж, здійснені позивачем розрахунки за висновком суду були невірними, що, в свою чергу, стало підставою для часткового задоволення позовних вимог у даній справі. Також у справі № 911/3225/23 не потрібно було витрачати час на збір додаткових доказів, складання додаткових процесуальних документів (враховуючи, що позивачем не було подано до суду відповідь на відзив), а заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу (14500,00 грн.) складає близько 17% стягнутої судом суми (85494,62 грн.). Поряд з цим, відповідач зазначає, що позивачем необґрунтовано включено до акту приймання-передачі послуг вартість складання та подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви в сумі 1000,00 грн., оскільки саме позивачем було допущено недоліки при складанні позовної заяви, що стало підставою для залишення судом позову без руху і надання часу для усунення його недоліків. З урахуванням наведеного, заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу, на переконання відповідача, не відповідає якості наданих юридичних послуг.
Також відповідач у зазначеному клопотанні № 155 від 04.04.2024 р. (вх. № 4898/24 від 15.04.2024 р.) просив суд розглядати справу буз участі представника ТОВ “Мостобудівельний загін № 112”.
У судовому засіданні 15.04.2024 р. представник позивача підтримував клопотання про покладення на відповідача заявлених судових витрат; представник відповідача в судове засідання не з'явився. Водночас, усі учасники процесу про дату, час та місце судового засідання були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши клопотання КП “Київавтошляхміст” б/н від 26.03.2024 р. (вх. № 2579 від 27.03.2024 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, заслухавши позицію присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи та заперечення відповідача, суд встановив наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
До матеріалів справи та клопотання про понесені КП “Київавтошляхміст” судові витрати було долучено: копію договору про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р., копію додатку б/н «Тарифи на надання професійної правової допомоги» до договору про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р., копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Гуцулом В.О. при наданні правничої допомоги позивачу по справі № 911/3225/23, копію акту приймання-передачі професійної правової допомоги б/н від 25.03.2024 р. за договором про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р., копію довіреності № 053/282/01-06/36 від 10.01.2023 р., копію довіреності № 053/282/01-06/379 від 22.02.2024 р.
Як встановлено судом, 05.09.2023 р. між адвокатом Гуцулом В.О. та КП “Київавтошляхміст” було укладено договір про надання професійної правової допомоги № 05-09/23, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням замовника адвокат бере на себе зобов'язання представляти його інтереси в судах всіх інстанцій при розгляді справи за позовною заявою КП “Київавтошляхміст” до ТОВ “Мостобудівельний загін № 112” про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору підряду № 09-26/1 від 20.09.2021 р., а замовник зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання професійної правової допомоги в розмірі та строки, передбачені даним договором.
Відповідно до п. 2.2 договору за результатами надання адвокатом професійної правової допомоги сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначають обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для здійснення розрахунків між сторонами за надані послуги з правової допомоги.
Згідно з п. 4.2 договору розмір гонорару, який підлягатиме сплаті адвокату за надання правової допомоги та представництво інтересів замовника, визначатиметься сторонами після прийняття судового рішення по справі, виходячи з обсягу наданої адвокатом правової допомоги за тарифами, наведеними в додатку до даного договору.
Замовник зобов'язується здійснити з адвокатом розрахунок за надання правової допомоги протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 договору).
25.03.2024 р. адвокатом Гуцулом В.О. та КП “Київавтошляхміст” було підписано акт приймання-передачі професійної правової допомоги за договором про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р., відповідно до якого адвокатом була надана, а замовником прийнята професійна правнича допомога з представництва інтересів замовника в Господарському суді Київської області під час розгляду справи № 911/3225/23, а саме - 1) аналіз та вивчення наявних у замовника доказів (документів), проведення по них правового аналізу, надання юридичних консультацій з питань щодо захисту інтересів замовника в суді (1 послуга вартістю 500,00 грн.); 2) складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості (4 аркуші вартістю 6000,00 грн.); 3) складання та подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви (2 аркуші вартістю 1000,00 грн.); 4) здійснення розрахунку 3% річних (1 послуга вартістю 500,00 грн.); 5) здійснення розрахунку інфляційного збільшення суми заборгованості (1 послуга вартістю 500,00 грн.); 6) здійснення розрахунку пені (1 послуга вартістю 500,00 грн.); 7) складання заяви про розподіл судових витрат (3 аркуші вартістю 1500,00 грн.); 8) участь у судових засіданнях в суді першої інстанції (2 судодні вартістю 4000,00 грн.).
Підписанням цього акту сторони підтвердили, що вартість виконаних робіт (наданих послуг) з професійної правничої допомоги, яка була надана позивачу під час розгляду справи № 911/3225/23, становить 14500,00 грн.
Вказані послуги з професійної правничої допомоги також відображені у наданому до матеріалів справи детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гуцулом В.О., який здійснював представництво інтересів клієнта в Господарському суді Київської області по справі № 911/3225/23.
З огляду на викладене, позивач просить суд покласти на відповідача зазначену суму 14500,00 грн. в якості витрат на правову допомогу.
Слід зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у ч. 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 р. у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 р. у справі № 910/2053/20.
У судовому засіданні 21.03.2024 р. з розгляду справи по суті до закінчення судових дебатів представник позивача зазначав, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані позивачем після оголошення рішення суду в порядку, встановленому ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Оцінюючи доводи сторін, суд відзначає таке.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалося вище, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано, зокрема, копію договору про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р., копію додатку б/н «Тарифи на надання професійної правової допомоги» до договору про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р., копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Гуцулом В.О. при наданні правничої допомоги позивачу по справі № 911/3225/23, копію акту приймання-передачі професійної правової допомоги б/н від 25.03.2024 р. за договором про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодекску України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку сторони у п. 4.2 договору погодили, що розмір гонорару адвоката не є фіксованим, а визначається сторонами після прийняття рішення у справі, виходячи з обсягу наданої адвокатом правової допомоги за тарифами, наведеними в додатку до договору.
Як було зазначено вище, відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн. та зазначає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною з предметом спору, а також з обсягом та якістю наданих позивачеві юридичних послуг, у зв'язку з чим просить суд зменшити витрати позивача на правову допомогу до 3000,00 грн.
Слід зазначити, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) здійснюється, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв, визначених у ст. 126 та ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 р. у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст. 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України, має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведена правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19.
Як вбачається з акту приймання-передачі професійної правової допомоги, вартість складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості становить 6000,00 грн. за 4 аркуші, з яких, як слідує з матеріалів справи, 1 сторінка - зазначення реквізитів сторін та найменування суду, до якого подається позовна заява, 2 сторінки - опис обставин справи та нормативне обґрунтування, 1 сторінка - перелік додатків до позовної заяви.
Суд відзначає, що викладена на чотирьох аркушах позовна заява не є великою за об'ємом, її складання для професійного адвоката не потребує витрат значної кількості часу та не вимагає значного обсягу юридичної роботи, оскільки нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а написання реквізитів сторін та додатків є технічною роботою, яка не потребує спеціальних знань у галузі права.
Таким чином, стягнення повної вартості послуги, визначеної у п. 2 акту приймання-передачі професійної правової допомоги вартістю 6000,00 грн., не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. За висновком суду, в цій частині відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають 3000,00 грн.
Поряд з цим, суд відзначає, що витрати позивача в розмірі 1000,00 грн. за надання правової допомоги у вигляді складання та подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви не були неминучими, оскільки саме представником позивача під час подання до суду позовної заяви не було дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим судом було залишено позовну заяву заяву КП “Київавтошляхміст” без руху з наданням часу для усунення її недоліків. Відтак, зазначені витрати на правову допомогу не мають характеру необхідних і залишаються за позивачем.
Судом також критично оцінюється правова допомога у вигляді «здійснення розрахунку 3% річних» (1 послуга вартістю 500,00 грн.), «здійснення розрахунку інфляційного збільшення суми заборгованості» (1 послуга вартістю 500,00 грн.) та «здійснення розрахунку пені» (1 послуга вартістю 500,00 грн.), оскільки додатком «Тарифи на надання професійної правової допомоги» до договору про надання професійної правової допомоги № 05-09/23 від 05.09.2023 р. передбачено сукупну вартість послуги «здійснення розрахунку штрафних санкцій, неустойки, пені тощо» у сумі 500,00 грн., в той час як в акті прийому-передачі професійної правової допомоги виокремлено три окремі послуги.
Водночас, надана адвокатом послуга у вигляді здійснення розрахунків, за висновком суду, охоплюється діями адвоката зі складання та подання до суду позовної заяви, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, у зв'язку з чим ці витрати мають бути виключеними із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги, які покладаються на відповідача. Поряд з цим, у рішенні Господарського суду Київської області від 21.03.2024 р. було встановлено, що здійснені адвокатом розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат є невірними. З огляду на викладене, витрати на правову допомогу в цій частині залишаються за позивачем.
Щодо витрат позивача в розмірі 1500,00 грн. за надання правової допомоги у вигляді складання заяви про розподіл судових витрат суд зазначає, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 р. у справі № 910/9714/22 наголосила на тому, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Оскільки подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору, відтак, дані витрати залишаються за позивачем.
Поряд з цим, слід зазначити, що стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн., до складу якої включено витрати на участь адвоката у судових засіданнях, суд визнає обґрунтованим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, поданням процесуальних документів, заяв, клопотань, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.
Суд відзначає, що обов'язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов'язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Такі стадії представництва інтересів клієнта у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката.
Наведена правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 28.08.2023 р. у справі № 5019/1274/11, від 13.03.2024 р. у справі № 910/5724/23, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 р. у справі № 9901/459/21.
Витрати на правову допомогу у сумі 500,00 грн. за «аналіз та вивчення наявних у замовника доказів (документів), проведення по них правового аналізу, надання юридичних консультацій з питань щодо захисту інтересів замовника в суді» також визнаються судом виправданими та такими, що підлягають відшкодуванню, оскільки зазначене потребувало часу та знань у галузі права для опрацювання усіх необхідних документів та формування правової позиції по справі.
Таким чином, розмір витрат позивача на правову допомогу, який у даному випадку підлягає покладенню на відповідача, становить 7500,00 грн.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу, оскільки судова практика Верховного Суду, за наслідком аналізу приписів ч.ч. 2, 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, виходить із можливості стягнення на користь сторони суми судових витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо умовами договору передбачено, що оплата адвокатського гонорару буде здійснена в майбутньому. Відповідно, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).
У відповідності з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням суду від 21.03.2024 р. у даній справі позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 52545,29 грн. заборгованості, 13471,45 грн. пені, 4292,29 грн. 3% річних, 15185,59 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, в силу приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу (правову) допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення клопотання Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” б/н від 26.03.2024 р. (вх. № 2579 від 27.03.2024 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 911/3225/23 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - в сумі 7339,26 грн.
Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”).
Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”).
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що решта посилань, аргументів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат не спростовує.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Клопотання Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” б/н від 26.03.2024 р. (вх. № 2579 від 27.03.2024 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 911/3225/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін № 112” (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 2, код 22202218) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2, код 03359018) 7339 (сім тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 26 коп. витрат на правову допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заявника відмовити.
4. Додаткове рішення направити учасникам справи.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення підписано 16.04.2024 р.
Суддя В.М. Бабкіна