ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2024Справа № 910/1408/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ РЕЙ»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 540 999,19 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач) про стягнення 540 999,19 грн., як донараховані грошові кошти за невиконання грошового зобов'язання, з яких: 240 560,74 грн. - 3% річних, 300 438,45 грн. - інфляційні витрати та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №451/01 від 22.07.2019 в частині своєчасної оплати відпущеної позивачем електроенергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1408/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.02.2024 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справ № 910/9100/22 та № 910/13576/22.
Позивач, 26.02.2024 на адресу суду надіслав письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження.
З огляду на недоведеність відповідачем належними і допустимими доказами об'єктивної неможливості розгляду спору в справі №910/1408/24, суд відмовив Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про зупинення провадження.
05.03.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем було сформовано відзив на позову заяву, в якому відповідач не погодився з датами початку розрахунку, а також базою нарахування, які використовує позивач при таких розрахунках. Зазначивши, що на час дії воєнного стану (особливого періоду) ДП «Гарантований покупець» здійснює оплати, в тому числі у відповідності до актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі (Міністерство енергетики України), тому й не відбулося порушення щодо здійснення оплати, посилаючись, що не можна вважати бази нарахувань, як заборгованість за куповану електричну енергію. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про отримання збитків чи будь-яких майнових втрат позивачем у зв'язку з не здійсненням відповідачем оплати вартості електричної енергії, у строки, визначені умовами договору.
11.03.2024 через «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив.
21.03.2024 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач не вірно трактує особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану.
08.04.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано письмові пояснення, мотивовані наявністю постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 в якій надано оцінку та остаточно встановлено чи підлягають застосуванню накази №140 та № 206 Міністерства енергетики України до спірних правовідносинвчастині стягнення заборгованості з ДП "Гарантований покупець" на користь виробників електричної енергії.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
22.07.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (надалі - гарантований покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» (надалі - виробник за «зеленим» тарифом/позивач) укладено договір № 451/01, за умовами якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.3 договору, продавець за «зеленим» тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.4 договору, сторони погодили, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
23.04.2020 сторонами укладено Додаткову угоду № 1270/01/20 до договору, в якій, серед іншого, дійшли згоди викласти пункт 3.3 договору у новій редакції, а саме: « 3.3. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами».
За умовами до п. 3.1 договору в редакції додаткові угоди № 1270/01/20 від 23.04.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даний обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Додатковою угодою № 1021/01/21 від 05.03.2021 сторони виклали п. 3.3. договору у наступній редакції: «оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами».
На виконання умов договору, сторонами у справі підписані та скріплені печатками акти купівлі-продажу електроенергії, а саме: за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2 741 788,66 грн; за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 1 363 711,91 грн; за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 2 769 668,26 грн; за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 2 810 931,70 грн; за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 4 400 755,33 грн; за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 4 612 934,94 грн.
Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за «зеленим» тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії оплатив не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 закрито провадження у справі №910/9100/22 в частині стягнення 776178,94 грн заборгованості, в іншій частині позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» заборгованість у розмірі 8855549,78 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/9100/22 скасоване частково та ухвалене нове рішення.
Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« 1. Закрити провадження у справі №910/9100/22 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» основного боргу у розмірі 1683625,91 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» 7948102,81 грн основного боргу та 130657,71 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.».
Вищезазначене рішення виконано Державним підприємством «Гарантований покупець» в повному обсязі 22 січня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №2322 від 21.01.2024.
Оскільки відповідачем порушено свої зобов'язання за договором в частині розрахунків за відпущену електричну енергію, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про нарахування штрафних та фінансових санкцій по 25.01.2023 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 у справі №910/13576/22 позов задоволено частково. Стягнено з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» 3% річних у розмірі 96 645 грн 01 грн, інфляційні втрати у розмір 534 142 грн 75 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Під час розгляду справи №910/13576/22 встановлено, що 09.09.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову № 117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року». Строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період жовтень 2021 року та лютий-червень 2022 року настав.
Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання з оплати вартості придбаної електричної енергії, згідно актів купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року; за лютий 2022 року; за березень 2022 року; за квітень 2022 року; за травень 2022 року; за червень 2022 року виконав з порушенням строків, встановлених договором та Порядком, що підтверджується платіжними інструкціями, позивач нараховує 3 % річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» за період з 26 січня 2023 року по 22 січня 2024 року.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Відповідно до з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання за актами купівлі-продажу електроенергії, жовтень 2021 року та лютий - червень 2022 року.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві з приводу того, що позивачем не доведено порушення відповідачем порядку розрахунків, встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність на ринку електричної енергії в період дії воєнного стану з посиланням на положення наказу Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 не приймається судом до уваги, оскільки саме лише посилання відповідача на наявність таких нормативно-правових актів не може слугувати безперечним доказом про відсутність у відповідача заборгованості за договором № 451/01, тоді як відповідачем на наведено відповідних розрахунків та не надано доказів щодо наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» грошових коштів, як це визначено у п. 2 наказу Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Крім іншого, в матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за період 2021-2022 р.
Окрім того, суд зазначає, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суд зазначає, що у вказаній справі викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст.625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з розміром, визначеним у ст.625 Цивільного кодексу України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 240 560,74 грн. - 3% річних та 300 438,45 грн. - інфляційні витрати.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вул. Східна, буд. 23, ідентифікаційний код 42355644) 240 560 (двісті сорок тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 74 коп. - 3% річних, 300 438 (триста тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 45 коп. - інфляційні витрати та 8 114 (вісім тисяч сто чотирнадцять) грн. 99 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2024 (після виходу з відпустки).
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА