Справа № 552/4631/23 Номер провадження 22-ц/814/973/24Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
03 квітня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення грошових коштів
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у якому просила стягнути недоотриману пенсію за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 124 204, 36 грн. та стягнути судовий збір в розмірі 1242,04 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн
Позов мотивовано тим , що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька приватним нотаріусом ОМНО Ластівкою В.М. було заведено спадкову справу. 30.03.2023 року вказаним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина складається з суми недоотриманої пенсії у розмірі 124204,36 грн. та грошових коштів на рахунках в установах філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» у загальній сумі 47 127,92 грн. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька-пенсіонера, проте листом від 04.07.2023 року №1600-0401-8/50541 їй було відмовлено у виплаті повної суми недоотриманої пенсії.
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ), який помер , в розмірі 124204, 36 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1242,04 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., а всього: 11242,04 грн.
В апеляційному порядку рішення оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Скарга мотивована тим , що члени сім'ї померлого мають право на отримання суми саме нарахованої пенсії , яка належала пенсіонеру по місяць його смерті, та які ввійшли до складу спадщини. Посилаючись на те що Пенсійний фонд не є безпосереднім розпорядником кошів, а кошти на утримання використовуються в межах затвердженого кошторису видатків та плану асигнувань , то можливості виділення додаткових витрат , на відшкодування судового збору позивачеві , немає.
Апелянт просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2023 року, та ухвалити нове яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.12.2021 року, актовий запис №52.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є донькою, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Одеського МНО Ластівкою В.М. було заведено спадкову справу.
30.03.2023 року приватним нотаріусом Одеського МНО Ластівкою В.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина, на яку видано свідоцтво складається з суми недоотриманої пенсії у розмірі 124 204,36 грн. та грошових коштів на рахунках в установах філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» у загальній сумі 47 127,92 грн.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 .
04.07.2023 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1600-0401-8/50541 позивачу ОСОБА_1 було повідомлено, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 за період з 17.05.2020 року по 31.05.2020 рік в розмірі 6227,04 грн. облікована в Пенсійному фонді України та підлягає виплаті на умовах Порядку виплати пенсій, не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п.1 ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття .
Суд першої інстанції , задовольняючи позов , виходив з того , що позивачеві видане нотаріусом свідоцтво про право на спадину на частину недотриманої пенсії за законом, а відтак вона є такою, що прийняла спадщину в цілому.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції і не може погодитись з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі з огляду на те, що вони були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні та яким суд надав відповідну правову оцінку.
Відповідно до норм ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зіст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.
У відповідності до положень ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно дост.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно норм ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно частин першої та третьоїстатті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно донорм ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст.1227 ЦК України.
Згідно зіст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Зміст ч.3 ст.52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що загальна сума невиплаченої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складає 124 204,36 грн., що зокрема підтверджено свідоцтвом про право на спадщину від 30.03.2023 на вказану суму, а відтак висновок місцевого суду, що ці кошти повинні бути виплачені позивачу, як майно, яке увійшло до складу спадщини в повному обсязі, колегія суддів вважає правильним і погоджується з ним у повній мірі.
Відповідач, на підтвердження правомірності своїх дій посилається на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ч.1ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Згідно пп.2.26 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається Свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, Свідоцтво про смерть, Свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, діючим законодавством, в залежності від моменту звернення, визначено два шляхи для отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а саме: в межах шестимісячного строку з моменту смерті пенсіонера, у разі звернення членів сім'ї та зі спливом зазначеного строку спадкоємцями померлого пенсіонера.
При оформленні прав на недоотриману пенсію після померлого пенсіонера, спадкоємцям з-поміж інших документів необхідно подати до органу, що призначає пенсію, Свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набула всіх прав і обов'язків спадкоємця.
Змістстатті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повністю узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст.16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч.2 та 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неотриману суму пенсії померлого батька, яка становить 124 204,36 грн., оскільки ці грошові кошти набуті позивачем в порядку спадкування і вона має на них право відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.03.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського МНО Ластівкою В.М. яке ніким не оспорювалось в судовому порядку.
Щодо посилань скаржника на відсутність коштів для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу та необхідності відмовити позивачу у задоволенні вимог у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з слідуючого.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідач у суді першої інстанції , як і у апеляційній скарзі вказав на відсутність коштів для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу , проте , відсутність коштів не звільняє відповідача від компенсації позивачу витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до переліку наведеного у ст.5 Закону України «Про судовий збір» Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не звільнено від сплати судового збору.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М.Триголов
Судді: А.І.Дорош
О.А.Лобов