11.04.2024 Справа № 756/406/24
Провадження № 2/756/1756/24
Справа № 756/406/24
Іменем України
11 квітня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Діденко Є.В.,
за участю секретарів судового засідання Войтенко В.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_2 , на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 2000 грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення повноліття дитини.
Позов обґрунтований тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано. Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.10.2023 р. Оболонським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.09.2023 р. і до досягнення дитиною повноліття. Після розлучення позивач добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, робив подарунки. На даний час позивач офіційно не працює, має нестабільний дохід, потребує постійного лікування. Щомісячно розмір нарахованих аліментів складає 4500,00 грн., однак вказана сума є завеликою для позивача. Також, на його утриманні перебуває непрацездатна матір ОСОБА_6 , 1958 р.н., яка є пенсіонеркою, і також потребує лікування.
Ухвалою судді від 25 січня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 19 березня 2024 року підготовче провадження закрите та призначено справу до судового розгляду на 11 квітня 2024 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав.
Відповідачка і її представник позов не визнали, представник зазначив, що відсутні законні підстави для зменшення аліментів, крім того, позивач фактично порушує питання про зміну способу стягнення аліментів також, але вибір способу отримання аліментів належить виключно отримувачу.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи із такого.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.05.2014 р.
Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва (справа 756/12171/23, провадження № 2-н/756/489/123) від 20.10.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.09.2023 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з копією трудової книжки, позивач не працює, звільнений з останнього місця роботи 31.07.2020 р.
Позивач перебуває на військовому обліку, про що надав довідку від 03.06.2008 р., згідно з додатковою угодою від 12.06.2023 р., у ломбарді отримав кредит.
Згідно з довідкою-розрахунком, складеною Подільським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) від 13.03.2024 р., ОСОБА_1 , має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 19531,67 грн. станом на 29.02.2024 р., щомісячно в грошовому еквіваленті йому нараховуються аліменти в сумі 5336,75 грн.
При вирішенні даної справи суд керується такими нормами права.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначені розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 фактично посилається на те, що стягнений з нього судовим наказом розмір аліментів є завеликим для нього, тобто фактично позивач не погоджується з розміром аліментів, визначеним судовим наказом.
Водночас, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження погіршення його майнового стану після стягнення аліментів. Та обставина, що відповідач офіційно не працює з 2020 року не звільняє його від обов'язку сплачувати аліменти, визначені йому в 2023 році, та не надає йому законних підстав для зменшення їх розміру.
Доказів на підтвердження свого незадовільного стану здоров'я, та що могло би вплинути на визначений розмір аліментів, суду не надано, так само не надано доказів утримання ним інших осіб.
Крім того, суд звертає увагу, що у позові ОСОБА_1 фактично ставить питання також про зміну способу стягнення аліментів - з частки доходу на тверду грошову суму. Однак, в силу статті 182 СК України, право на вибір способу стягнення аліментів і зміну такого способу, належить виключно отримувачу аліментів.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263, 265, 280, 282, 284, 287, 289 ЦПК України, ст.ст.181, 182, 192 СК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складене 16.04.2024 р.
Суддя Є.В. Діденко