Справа № 755/5594/24
"15" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105040000304 від 22.02.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, військовозобов'язаного, який не є військовослужбовцем, працюючого офіційно майстром в ФОП « ОСОБА_4 », перебуваючого у цивільному шлюбі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-02.06.2023 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, до 1 місяця арешту (вирок не виконаний),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 21.02.2024 приблизно о 16 годині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував біля зупинки транспорту «Вулиця Алішера Навої» у м. Києві, де на землі знайшов прозорий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною бежевого кольору. Будучи особою, що періодично вживає психотропні речовини, ОСОБА_3 припустив, що знайшов чиюсь закладку особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP. У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання без мети збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підняв із землі знайдений ним зіп-пакет з кристалоподібною речовиною бежевого кольору та роздивившись його, впевнився, що дійсно у даному зіп-пакеті міститься кристалоподібна речовина, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, оскільки в минулому мав досвід вживання вказаної психотропної речовини, так як був засуджений 02.06.2023 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, тим самим, порушуючи вимоги Закону України «Про незаконний обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», вчинив безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 помістив незаконно придбаний ним поліетиленовий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною бежевого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, до лівої кишені, що знаходиться на рукаві куртки, в яку був одягнений та став зберігати при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту. Після чого, ОСОБА_3 , зберігаючи при собі зіп-пакет з кристалоподібною речовиною бежевого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, пішов далі по власним справам.
Того ж дня, а саме 21.02.2024 близько 17 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками поліції був зупинений ОСОБА_3 , який добровільно повідомив, що зберігає при собі зіп-пакет з кристалоподібною речовиною бежевого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
В подальшому, 21.02.2024 в період часу з 18 години 42 хвилини по 18 годину 47 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 в ході проведення огляду місця події ОСОБА_3 добровільно дістав з лівої зовнішньої кишені, що знаходиться на рукаві куртки, в яку він був одягнений та видав працівникам поліції поліетиленовий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною бежевого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,371 г., яку він незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/12008-НЗПРАП від 28.02.2024; 1. У наданій на дослідження кристалоподібній речовині бежевого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено.
2. У наданій на дослідження кристалоподібній речовині бежевого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,371г.
PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про Затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено" в "Таблиці І", є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно з наказом МОЗ України №188 від 01.08.200Q «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання психотропної речовини - PVP, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини невеликого розміру - 0,15г та не перевищує 1,5г, що є граничною величиною великого розміру.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією ж статтею.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, підтвердив вище викладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно о 16 год. 21.02.2024 року по вул. А. Навої у м. Києві знайшов на землі прозорий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною бежевого кольору та помістив вказаний пакет до кишені, що знаходилася на лівому рукаві куртки, з метою подальшого особистого вживання. Того ж дня, а саме 21.02.2024 року о 17.00 год. по АДРЕСА_2 , був зупинений працівниками поліції, яким добровільно видав для вилучення даний пакет в присутності понятих. Пояснив, що на даний час пройшов лікування від наркоманії та не вживає заборонені наркотичні речовини. Просив суд призначити покарання у вигляді штрафу, оскільки він має фінансову змогу його сплатити.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України. Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею, за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, вчинив новий злочин не відбувши покарання призначене попереднім вироком, який ухвалено у спрощенному провадженні, його вік, стан здоров'я, спосіб життя (не одружений, офіційно працевлаштований); позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, що відноситься до не тяжкого злочину, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 309 КК України із застосування ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України у виді штрафу, оскільки дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд також враховує, що обвинуваченого було засуджено вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2023 року у кримінальному провадженні №755/7104/23 до покарання у виді 1 (одного) місяця арешту, який на даний момент обвинуваченим не відбутий, у зв'язку із неприведенням вироку до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно із ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Враховуючи наведене, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2023 року суд вважає за необхідне виконувати самостійно.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання у виді штрафу, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02.06.2023 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - виконувати самостійно.
Запобіжний захід не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-24/12008-НЗПРАП від 28.02.2024 в сумі 3029 гривень 12 копійок.
Речові докази у кримінальному проваджені:
- оптичний носій інформації диск (DVD-R 4.7 gb. 120 min), який упакований до білого конверту та опечатано печаткою «Для пакетів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві» - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- поліетиленовий зіп-пакет в якому міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,371 г (який після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, поміщений до сейф-пакету експертної служби), переданий на зберігання в камеру схову Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам процесу роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя