вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" березня 2024 р. Справа№ 910/3531/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Мальченко А.О.
Агрикової О.В.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Качкурова С.В. адвокат;
від відповідача: Джумурат В.М. адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023
у справі №910/3531/22 (суддя Балац С.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва"
про стягнення 77 365,35 грн,
У травні 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (далі - відповідач) про стягнення 77 365,35 грн, у тому числі: 64 689,16 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 8 792,44 грн інфляційних втрат коштів та 3 883,75 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, вул. Ярославів Вал, буд.19, площею 176,6 кв.м., однак ухиляється від укладення договору на постачання теплової енергії, а також не сплатив вартість фактично поставленої теплової енергії за період з листопада 2018 року по грудень 2021 року, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що правовий інститут "балансового утримання" багатоквартирних будинків, балансоутримувача, як суб'єкта житлово-комунальних відносин тощо з 10.06.2018 ліквідовано; надані позивачем облікові картки і корінці нарядів, рахунки-фактури акти приймання-передавання, акт звіряння, проект договору тощо є неналежними доказами; житлово-комунальна послуга з централізованого опалення повинна надаватися споживачу-юридичній особі виключно на підставі типового договору, укладеного в письмовій формі, факт виконання умов такого договору засвідчується актом приймання-передач послуг, підписаним сторонами; до позову не надано жодного доказу надіслання відповідачу рахунків та іншої передбаченої законом інформації для сплати, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є незаконними; у вимозі про щодо сплати заборгованості не вказаний строк оплати, тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 грудня 2023 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість в сумі 64689грн 16 коп., 3 % річних в сумі 3883 грн 75 коп., інфляційні втрати коштів в сумі 8792 грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" 15.01.2024 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачу передавався інший багатоквартирний житловий будинок №19/33 по вул.Ярославів Вал/Гончара О., а не будинок №19 по вул. Ярославів Вал; суд не встановив обставин передачі відповідачу одного нежитлового приміщення площею 176,60 кв.м. в будинку №19 по вул.Ярославів Вал, а його висновки ґрунтуються на припущеннях; відсутні докази існування окремого ізольованого нежитлового приміщення площею 176,60 кв.м. у вказаному будинку; відсутні докази того, що площа приміщення, з приводу якого виник спір, становить саме 176,60 кв.м. і що воно дійсно існує як окремий об'єкт нерухомого майна; зважаючи на неприналежність відповідачу вказаного житлового будинку дана обставина унеможливлює здійснення розрахунку вартості теплопостачання у дане приміщення; відсутні докази споживання відповідачем теплової енергії у вказаному приміщенні у спірний період, тому відсутній обов'язок зі сплати вартості спожитої за цією адресою послуги центрального опалення; позивач не скористався своїм правом та не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача до укладення договору; позивачем не доведено відповідність нарахованого об'єму спожитої теплової енергії фактично спожитому об'єму, а розрахунок ціни позову не відповідає тим доказам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги; оскільки договірних зобов'язань між сторонами не виникло, рахунки на оплату позивачем не виставлялись, судом безпідставно стягнуто інфляційні втрати та 3% річних.
Також заявлено клопотання про огляд доказів - багатоквартирного житлового будинку №19 по вул.Ярославів Вал у м.Києві та нежитлового приміщення площею 176,60 кв.м., якщо воно знаходиться у цьому будинку.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що за відповідачем закріплено на праві господарського відання майно, в тому числі житлові будинку за адресою: м.Київ, вул.Ярославів Вал/ГончаренкоО. Буд.19/33, загальна площа 5932,29 кв.м., нежитлові приміщення площею 423,60 кв.м.; факт перебування нежитлового приміщення по вул.Ярославів Вал, буд.19 площею 114,34 кв.м. в оперативному управління відповідача та факт використання цього приміщення відповідач визнавав у листі від 22.02.2021; твердження відповідача, що зазначене нежитлове приміщення не перебуває у господарському віданні останнього і не має правової причетності до нього, не відповідають дійсності; законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договорів на постачання теплової енергії, але відповідач відмовився від укладання договору; відсутність договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію; матеріали справи підтверджують факт постачання на об'єкт споживача теплової енергії, а також її обсяг і вартість, а відповідачем не спростовано порядок визначення обсягів та вартості отриманої теплової енергії; розрахунок за поставлену теплову енергію здійснено пропорційно опалюваній площі; нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено у відповідності до законодавства; клопотання про огляд доказів не підлягає задоволенню, оскільки будинок не є доказом; провадження у даній справі зупинялось на 1 рік у зв'язку із проведенням медіації і відповідач мав достатньо часу, щоб спільно з позивачем провести обстеження нежитлових приміщень за вказаною адресою, однак не звертався до позивача з цього питання. Також просить долучити до матеріалів справи розрахунок обсягів споживання теплової енергії на опалення нежитлових приміщень відповідача.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, також вказав, що відповідачу переданий будинок №19/33 по вул.Ярославів Вал/Гончара О., а не будинок №19 по вул.Ярославів Вал.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, пояснила, що вказаний будинок є кутовим, розміщений на перехресті вулиць Ярославів Вал та Гончара О., тому має подвійний номер 19/33, а у обліку позивача вказана адреса вул.Ярославів Вал, буд.19.
Клопотання відповідача про огляд доказів - багатоквартирного житлового будинку №19 по вул.Ярославів Вал у м.Києві та нежитлового приміщення площею 176,60 кв.м., відхилено апеляційним господарським судом, оскільки багатоквартирний будинок не є речовим доказом у розумінні положень ст. 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Клопотання позивача про долучення доказу - розрахунку обсягів споживання теплової енергії, відхилено апеляційним господарським судом, оскільки в порушення приписів ст.269 ГПК України позивач не обґрунтував причин неможливості подання вказаного доказу суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
10.04.2018 Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" видано ліцензію №591 на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Починаючи з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у місті Києві здійснює позивач.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії, про що зазначено в п. 2.2.1 статуту позивача.
Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 19.
Рішенням Київської міської ради №270/270 від 09.10.2014 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (пункт 25) та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Також вказаним рішенням інші комунальні підприємства вказаного району зобов'язано передати вказаному підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться в них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014 (пункт 26).
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016, господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків, здійснює Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
У додатку 1 до розпорядження №801 в переліку майна, яке передане до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплене на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" під номером 1361 значиться: Житловий будинок, інвентарний номер - 7096, загальна площа - 5932,29 кв.м., нежилих приміщень - 423,60 кв.м., первісна вартість - 7340,42 тис.грн, залишкова вартість 1328,99 тис.грн, вул.Ярославів Вал/Гончара О., 19/33".
20.01.2021 Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на адресу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" направлено супровідним листом №30/5/3/766 проект договору на постачання теплової енергії №331225-0101 від 14.01.2021 (з додатками).
Додатком №8 до вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення площею 176,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 19.
Відповідач, у свою чергу, листом №503/3 від 22.02.2021 повідомив позивача про повернення проекту договору без підписання, оскільки площа нежитлового приміщення, зазначена в додатку №8 до договору №331225-0101 від 14.01.2021, не відповідає дійсності, розрахунки обсягів постачання теплової енергії та подальші нарахування за спожиту послугу потребують коригування у відповідності до фактичної площі приміщення, яку використовує КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (114,34 кв.м.), тому договір на постачання теплової енергії для об'єкту нежитлове приміщення за адресою вул.Ярославів Вал, 19 буде укладено відповідачем після проведення позивачем відповідних коригувань.
Отже, доказів укладання сторонами договору на постачання теплової енергії матеріали справи не містять.
17.11.2021 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №30/5/4/17970 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію в загальній сумі 5 159 232,13 грн щодо нежитлових приміщень, які обліковуютьсяза відповідачем.
До вимоги був доданий Перелік об'єктів КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"по яким існує заборгованість станом на 01.10.2021 у пункті 43 якого зазначено - вул.Ярославів Вал, 19, заборгованість 63937,91 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, вул. Ярославів Вал, буд.19, площею 176,6 кв.м., , у якому позивачем надавалися послуги з теплопостачання. За твердженнями позивача, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати за поставлену теплову енергію, внаслідок чого у останнього у період із листопада 2018 року по грудень 2021 року виникла заборгованість у розмірі 64689,16 грн. Оскільки законом встановлено обов'язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання не дивлячись на відсутність договірних відносин, відповідач порушив свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого він також зобов'язаний відшкодувати окрім вартості спожитої теплової енергії інфляційні втрати у розмірі 8792,44 грн та 3% річних у розмірі 3883,75 грн.
На підтвердження того, що спірне приміщення, у якому надавалася послуга, перебуває у господарському віданні відповідача, позивачем надано до матеріалів справи копії розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" з додатком та листа відповідача за вих. №45-1787 від 10.11.2022 з додатком.
Також позивачем, в підтвердження факту постачання теплової енергії в будинок №19 по вулиці Ярославів Вав та її обсягів, надав до матеріалів справи облікові картки на теплову енергію (за місяці в яких здійснено нарахування), акти приймання-передавання товарної продукції, корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомості споживання теплової енергії (сводная ведомость), акти прийняття теплового вузла обліку, акти про готовність вузла комерційного обліку.
Відповідач, заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, посилався на те, що зазначив, що позивач не надав належних доказів здійснення теплопостачання за вказаною адресою та не довів того чи спожив він той обсяг, який вказано в документах, доданих до позову та за який вимагає оплату.
Також, на переконання відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу передавалось нежитлове приміщення площею 176,60 кв.м. в будинку №19 по вул.Ярославів Вал, оскільки відповідачу передавався інший багатоквартирний житловий будинок №19/33 по вул.Ярославів Вал/Гончара О., а не будинок №19 по вул. Ярославів Вал.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суд першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Предметом розгляду даного спору є вимога позивача про стягнення вартості теплової енергії, яка поставлялась у будинок за адресою: м.Київ, вул. Ярославів Вал, буд.19, де, за доводами позивача, знаходяться також передані відповідачу нежитлові приміщення площею 176,6 кв.м.
З матеріалів справи та пояснень обох сторін вбачається, що сторонами не був укладений договір на постачання теплової енергії матеріали справи.
Відповідач заперечує факт передачі йому приміщень у будинку №19 по вул. Ярославів Вал, вказуючи, що йому передавався інший багатоквартирний житловий будинок №19/33 по вул.Ярославів Вал/Гончара О .
Перевіривши вказані доводи відповідача, апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" Київська міська рада затвердила переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1- 10 до цього рішення.
Пунктом 3 рішення доручено виконавчому комітету здійснювати, у разі необхідності, закріплення об'єктів, зазначених у додатках 1- 10 до цього рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
В додатку №10 рішення наведено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі. До об'єктів житлового господарства у пункті 1369 віднесено, зокрема, житловий будинок по вул.Ярославів Вал/Гончара О, 19/33 загальною площею 5932,29 кв. м та нежитлові приміщення площею 423,00 кв. м.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського районну в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.
Як вбачається з додатку 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016, за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" під порядковим під номером 1361 закріплено на праві господарського відання нежитлові приміщення за адресою: вул.Ярославів Вал/Гончара О., 19/33, загальною площею 423,60 кв.м. під інвентарним номером 7096. Під цим же інвентарним номером вказано загальну площу приміщень, які передано відповідачу за зазначеною адресою, що становить 5932,29 кв.м.
Апеляційним господарським судом в судовому засіданні було досліджено карту міста Києва та встановлено, що вказаний будинок має Г-образну форму, знаходиться на перетині вулиці Ярославів Вал та вулиці Олеся Гончара, сусідній будинок по вулиці Ярославів Вал має номер 17, а по вулиці Олеся Гончара має номер 31.
Крім цього, відповідно додатку до наказу відповідача від 28.12.2019 №150 "Про відображення в обліку та фінансовій звітності "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" житлових багатоповерхових будівель, об'єктів спільної сумісної власності, майна комунальної влоасності" відповідач вирішив перенести ряд житлових будинків, у тому числі №19 по вул.Ярославів Вал, на позабалансовий рахунок 028.
Згідно пункту 29 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна" від 07.07.2021 №690 об'єкти, що розташовані на перетині вулиць, мають подвійну нумерацію за обома вулицями починаючи з номера вулиці, визначеної відповідно до пунктів 21 і 22 цього Порядку, який відокремлюється скісною рискою.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що будинок №19 по вулиці Ярославів Вал , у який позивачем поставлялась теплова енергія, та будинок №19/33 по вул.Ярославів Вал/Гончара О., який переданий відповідачу, це один й той самий будинок, що відповідачем не спростовано.
Вказане також підтверджується і змістом листа відповідача від 22.02.2021 №503/3, в якому відповідач, розглянувши лист позивача №30/5/3/766 від 20.01.2021 щодо укладення договору, вказав що нежитлове приміщення за адресою вул. Ярославів Вав, 19 перебуває в оперативному правленні відповідача, однак площа нежитлового приміщення, зазначена в додатку №8 до договору №331225-0101 від 14.01.2021 не відповідає дійсності, тому повернув договір без підписання.
Зі змісту наведеного розпорядження №801 вбачається, що за відповідачем закріплено весь будинок №19/33 по вул.Ярославів Вал/Гончара О., включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 423,60 кв. м, з чого вбачається, що спірне приміщення, площа якого менша та становить 176,6 кв. м, передано відповідачеві.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 133 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 ГК України).
Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі №640/19786/19 встановив, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповідно до статуту створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплене за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація розпорядженням №801 від 30.12.2016 закріпила за відповідачем на праві господарського відання нежитлові приміщення за спірною адресою загальною площею 423,60 кв.м. під інвентарним номером 7096.
Крім того, вказаним розпорядженням на відповідача покладено обов'язок здійснювати контроль за використанням майна, яке закріплене за ним, зберігання, а у разі відсутності - виготовлення технічної документації на таке майно.
Відтак, доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів знаходження спірного нежитлового приміщення площею 176,6 кв. м в користуванні відповідача та неможливості його ідентифікації, є помилковими, і відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, що площа спірного нежитлового приміщення не входить в передану відповідачу загальну площу нежитлових приміщень за спірною адресою.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірне нежитлове приміщення закріплено за відповідачем на праві господарського відання, а окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалювальній площі здійснюється за особовим рахунком №331225-0101.
Судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, що будинок по вул. Ярославів Вал, 19 у м. Києві оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку за вказаною адресою мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у зв'язку з чим технічна можливість не поставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня.
Відповідно до п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила №1198) теплова енергія постачається безперервно.
Згідно з п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі - Правила №630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Також відповідно до п. 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів.
За період постачання теплової енергії при оформленні щомісячно рахунку-фактури постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом №331225-0101, копії яких надані позивачем.
Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період позивач поставив відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою. Ці обставини підтверджуються, зокрема, актом прийняття теплового вузла обліку, актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, які підтверджують, що житловий будинок обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи.
Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість.
Як вбачається з корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, споживачем в них зазначено Комунальне підприємство "ЦОС Шевченківського району".
Проте, на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються, а тому споживачем в корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно Комунального підприємства "ЦОС Шевченківського району", що в свою чергу спростовує відповідні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.
За таких обставин, позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, 12.07.2018 у справі №910/6654/17, 12.10.2018 у справі №910/30728/15 та 03.09.2020 у справі №910/17662/19).
Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, положеннями ст. ст. 13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц.
Відповідно до п. п. 24 та 25 Правил №630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005.
Разом з цим, відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по Ярославів Вал, 19 , а тому у відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії. При цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.
За вказаних обставин спростовуються аргументи відповідача, висловлені ним під час розгляду справи, щодо відсутності підстав для нарахування спірної заборгованості з огляду на відсутність укладеного договору.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання в силу приписів ст. 525 ЦК України не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Закон "Про житлово-комунальні послуги" (№1875-IV від 24.06.2004) визначав суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власників, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг (частина друга статті 3) та закріплював права та обов'язки балансоутримувача (стаття 24).
Натомість Закон "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) ліквідував інститут "балансового утримання" багатоквартирного будинку та визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів; 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.
Новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) (відповідно до його статті 2) не регулює відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (забезпечення об'єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку).
Однак, у цій справі позовні вимоги заявлені до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не як до суб'єкта, який забезпечує утримання та експлуатацію будинку, користування спільним майном у такому будинку, а як до суб'єкта, якому на праві господарського відання були передані нежитлові приміщення у цьому будинку, а отже яка має всі повноваження власника об'єкту нерухомого майна та несе обов'язок його належного утримання.
Верховний Суд у постанові від 03.10.2022 у справі №910/5841/21 дійшов висновку, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов'язки власника такого майна, але обмежена можливість його розпоряджання. Суть спору у справі №910/5841/21 полягала в тому, чи повинна особа, якій передані у господарське відання квартири, сплачувати внески на утримання будинку.
Отже, встановлення обставин передання відповідачу на праві господарського відання нежитлового приміщення, щодо якого здійснено нарахування заборгованості за споживання теплової енергії, може бути підставою для стягнення з останнього відповідної заборгованості.
Вказані правові позиції щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №910/103/22 та від 14.07.2023 у справі №910/21848/21.
Як передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Разом з цим, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання з оплати послуг по теплопостачанню за період з листопада 2018 року по грудень 2021 року в сумі 64 689,16 грн
Відповідно до п. 20 Правил №630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Наявними у матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, а також відомостями споживання теплової енергії підтверджується, що у спірний період постачальник поставив відповідачу теплову енергію за спірною адресою.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів.
Позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону. Обсяг спожитої теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та обліковими картками.
З урахуванням викладено, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за фактично спожиту теплову енергію в період з листопада 2018 по грудень 2021 підлягає задоволенню повністю в сумі 64 689,16 грн.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 8792,44 грн інфляційних втрат коштів та 3 883,75 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (які діяли за спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень наведених правил, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони виконані вірно, а тому позовні вимоги про стягнення 8 792,44 грн інфляційних втрат коштів та 3 883,75 грн 3% річних підлягають задоволенню повністю.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у повному обсязі та стягнув з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію, а також нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати коштів.
Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги на рішення суду в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25 грудня 2023 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.04.2024.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді А.О. Мальченко
О.В. Агрикова