вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2024 р. Справа№ 910/19780/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тищенко О.В.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від ОСОБА_1 : не з'явився,
від Національної поліції України: Войчук І.В., самопредставництво,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної поліції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 (повний текст складено 20.06.2022)
у справі № 910/19780/21 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ
до Головного слідчого управління Національної поліції України, м. Київ
про зняття арешту з майна,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного слідчого управління Національної поліції України (далі - ГСУ НП України, відповідач) про зняття арешту з нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови б/н від 09.01.2009 слідчим СОГ ГСУ МВС України у м. Києві Крамаренком Є.Г.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув прав іпотекодержателя на нерухоме майно, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 за договором іпотеки №PML-008/199/2007 від 14.05.2007 на підставі укладеного з ПАТ "ОТП Банк" договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення прав вимоги. Разом з тим, позивачу стало відомо про накладення арешту на вказане нерухоме майно на підставі постанови слідчого СОГ ГСУ МВС України у м. Києві Крамаренка Є.Г. б/н від 09.01.2009. З огляду на те, що обтяження предмету іпотеки були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна раніше, ніж обтяження, накладені на предмет іпотеки на підставі постанови слідчого, відповідно позивач є обтяжувачем з вищим пріоритетом, що є підставою для зняття арешту з нерухомого майна, накладеного постановою слідчого СОГ ГСУ МВС України у м. Києві Крамаренка Є.Г. від 09.01.2009.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 (з урахуванням ухвали від 20.07.2022 про виправлення описки у рішенні) у справі №910/19780/21 позовні вимоги задоволено.
Знято арешт з нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови №б/н від 09.01.2009 слідчим СОГ ГСУ МВС України в м. Києві Крамаренком Є.Г.
Присуджено до стягнення з Головного слідчого управління Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обтяження предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна раніше (договір іпотеки № PML-008/199/2007 від 14.05.2007, укладений між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 ), ніж обтяження, накладене на вказане нерухоме майно на підставі постанови слідчого СОГ ГСУ МВС України в м. Києві Крамаренка Є.Г. № б/н від 09.01.2009. За таких обставин, наявність арешту на нерухоме майно унеможливлює реалізацію предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , що порушує право позивача, як іпотекодержателя з пріоритетним правом на предмет іпотеки.
При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи Головного слідчого управління Національної поліції України про те, що у випадку, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її права власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії, та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.
Такі висновки суду першої інстанції обгрунтовані тим, що порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Однак, згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Зокрема, як убачається з матеріалів справи, арешт на квартиру, про зняття якого заявлено позов у даній справі, було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, яким не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб, які не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна.
Отже, вимоги позивача про зняття арешту, накладеного постановою слідчого від 09 січня 2009 року не підлягають розгляду в порядку, визначеному статтею 174 КПК України 2012 року, а цей спір є приватноправовим, юрисдикція якого визначається залежно від суб'єктного складу його учасників.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/1247/18 (провадження № 12-99гс19), від 08 листопада 2019 року у справі №450/1411/16 (провадження № 14-477цс19).
Крім того, як зазначив суд першої інстанції, з матеріалів справи убачається, що позивач звертався до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Головного слідчого управління Національної поліції України, треті особи: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., про зняття арешту із заставленого майна. Проте, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.08.2021 закрито провадження у справі №755/5318/21 з роз'ясненням ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про віднесення вказаного спору до суду господарської юрисдикції.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та узагальнення її доводів.
09.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 року у справі № 910/19780/21 та дане провадження закрити.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржуване рішення є необгрунтованим і таким, що постановлене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суд першої інстанції розглянув справу:
-без участі власника майна, відносно якого вирішувалося питання щодо зняття арешту;
-за відсутності доказів про результати розгляду кримінальної справи №01-12124 (в межах досудового слідства в якій було накладено заборону на відчуження майна ОСОБА_1 і арештоване майно визнано речовими доказами), яка 22.05.2012 була направлена до Деснянського районного суду міста Києва в порядку статті 232 КПК України (в редакції 1960 року) разом з обвинувальним висновком, у суді примінальній справі присвоєно унікальний №2603/4723/12 та розгляд якої не завершено;
-без врахування результатів розгляду виділеного в окреме провадження із кримінальної справи № 01-12124 кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у створенні злочинної організації, компанії ТОВ "Глобальні системи тренінгів" та інших компаній, створенні злочинної фінансової піраміди для особистого збагачення учасників групи (внесене до ЄРДР за № 12013000000000603 від 06.11.2013), обвинувальний вирок у якому скерований до Святошинського районного суду міста Києва, у суді справі присвоєно унікальний №759/7714/14-к. Згідно з винесеним вироком у даній кримінальній справі від 06.04.2017, залишеним без змін апеляційним судом міста Києва, заходи забезпечення в межах даного судового провадження залишені без змін, речові докази залишені за місцем їх зберігання до завершення судового розгляду іншого кримінального провадження, з якого виділені ці матеріали;
-без врахування позиції Великої Палати Верховного Суду з приводу розгляду подібних справ щодо визначення юрисдикції таких спорів, а саме викладеної у постановах від 30.06.2020 у справі №727/2828/19, від 21.08.2019 у справі №911/1247/18, від 07.11.2018 у справі №296/8586/16-ц.
Зважаючи на зазначені аргументи, а також враховуючи, що у позовній заяві заявлено вимогу про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінальної справи, яка розглядається у Деснянському районному суді міста Києва і судовий розгляд якої на день звернення позивача до господарського суду та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення не завершено, апелянт вважає, що позовна заява ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а питання скасування арешту майна може бути вирішено виключно в порядку кримінального судочинства.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також заявила про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, оскільки вона не є стороною у справі, а тому їй не було відомо про винесення оскаржуваного рішення, яким, як зазначено в апеляційній скарзі, порушуються її права. Про існування оскаржуваного рішення скаржник дізналась із кореспонденції від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 20.07.2023.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Національної поліції України та узагальнення її доводів.
22.09.2023 Національна поліція України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/19780/21 та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити; вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь Національної поліції України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Національна поліція України зазначила, що оскаржувані судові рішення у даній справі не відповідають критеріям законності, встановленим статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, ухвалені з грубим порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, які мають вирішальне значення для неї, внаслідок чого судом першої інстанції вирішено спір між суб'єктами: позивачем - юридичною особою та відповідачем, який не має статусу юридичної особи, оскільки Головне слідче управління Національної поліції України є структурним підрозділом Національної поліції України, не може самостійно представляти свої інтереси у господарському судочинстві, не має власних бюджетних коштів, так як фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на утримання Національної поліції України.
Отже, рішенням суду першої інстанції у даній справі порушені права та інтереси Національної поліції України, яка до участі у справі у встановленому процесуальним законодавством порядку судом першої інстанції не залучена, проте за наказом суду першої інстанції витрати зі сплати судового збору позивача покладені на Національну поліцію України шляхом зазначення у ньому ідентифікаційного коду останньої. Водночас, як зазначає скаржник, на стадії апеляційного провадження замінити неналежного відповідача належним неможливо. Вказане свідчить про те, що за актуальним суб'єктним складом сторін у справі №910/19780/21 провадження у ній має бути закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що суб'єктний склад правовідносин не відповідає завданням господарського судочинства.
Також скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки Національна поліція України не є стороною у справі, а тому їй не було відомо про винесення оскаржуваного рішення. Про існування справи та оскаржуваного рішення стало відомо під час моніторингу електронного кабінету Національної поліції України в системі "Електронний суд". 19.09.2023 представник Національної поліції України змогла ознайомитися з матеріалами справи та подати апеляційну скаргу у найкоротший строк.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі №910/19780/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19780/21; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі №910/19780/21 до надходження до суду матеріалів справи.
11.09.2023 матеріали справи № 910/19780/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.09.2023 матеріали апеляційної скарги Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі №910/19780/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі №910/19780/21 задоволено; поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі №910/19780/21; розгляд справи призначено на 08.11.2023 о 15 год 00 хв; запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії у встановлені судом строки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 клопотання Національної поліції України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/19780/21 задоволено; поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження судових рішень у даній справі; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/19780/21; об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної поліції України в одне провадження для спільного розгляду у справі №910/19780/21; справу призначено до розгляду на 08.11.2023 о 15 год 00 хв; запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії у встановлені судом строки.
08.11.2023 з 14 год 25 хв до 15 год 04 хв. в м. Києві була оголошена повітряна тривога, у зв'язку з чим розгляд даної справи не відбувся з об'єктивних причин, які не залежали від суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/19780/21 призначено на 11.12.2023 об 16 год 45 хв.
За результатами судового засідання 11.12.2023 з огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, колегією суддів апеляційного господарського суду відповідною ухвалою розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/19780/21 відкладено на на 01.02.2024 о 13 год 15 хв.
Однак, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кравчука Г.А. з 22.01.2024 по 05.02.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці 12.02.2024 та у відрядженні з 13.02.2024.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 та протоколу предачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) справу № 910/19780/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Тищенко О.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної поліції України у даній справі; розгляд апеляційних скарг призначено на 21.02.2024 о 16 год 15 хв.
Позиція інших учасників справи.
Учасники справи не скористалася правом на подання відзивів на апеляційні скарги у строк, встановлений судом апеляційної інстанції в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, які, як підтверджується матеріалами справи ними отримано.
Однак, зазначене відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Явка представників сторін.
У судове засідання 21.02.2024 з'явився представник Національної поліції України.
Від представника ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції 20.02.2024 надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 21.02.2024, за відсутності апелянта та його представника.
Позивач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявою до суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.
Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти Україн, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг по суті за відсутності представника позивача.
Представник Національної поліції України у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення в цій частині нового судового рішення про закриття провадження у справі, просив апеляційну скаргу щодо ухвали суду першої інстанції залишити поза увагою.
Також присутній у судовому засіданні представник Національної поліції не заперечив щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині вимоги про закриття провадження у справі, але з інших підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
14.05.2007 між ЗАТ "ОТП Банк" (банк), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № ML008/199/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у ч. 1 цього договору, а позичальник прийняв кредит та зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.
Одночасно, 14.05.2007 між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 , укладено договір іпотеки № PML-008/199/2007, який зареєстровано за №1387 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко І.І.
Відповідно до п. 3.1. цього договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Мойсеєнко Т.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 19.03.2004 за реєстровим №528.
23.12.2009 Дніпровським районним судом м. Києва прийнято рішення у справі №2-2536/1-09, яким позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено та присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу за надання споживчого кредиту №ML008/199/2007 від 14.05.2007 в сумі 95 330,05 доларів США, що за офіційним курсом НБ України станом на 22.12.2009 становить в еквіваленті 759 780,49 грн, а також 47 157,68 грн.
03.08.2015 Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу у справі №755/14105/15-ц, якою замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ "ОТП Банк" його правонаступником - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в межах процедури виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2536/1-09 від 23.12.2009, виданого 13.08.2010 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості на загальну суму 806 938,17 грн.
Зокрема, Дніпровським районним судом м. Києва в цьому судовому акті встановлено, що 05.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення прав вимоги, за умовами яких ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором №ML008/199/2007 від 14.05.2007 та договором іпотеки №PML-008/199/2007 від 14.05.2007.
12.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 2-2536/1-06 від 13.08.2010 про стягнення на користь ПАТ "ОТП Банк" солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу за надання кредиту в розмірі 95 330,05 доларів США, що станом на 22.12.2009 становить в еквіваленті 759 780,49 грн, а також 47 157,68 грн.
12.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. винесено постанову ВП НОМЕР_1 про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні, якою описано та накладено арешт на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
19.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ "ОТП Банк" його правонаступником - ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
За твердженням ТОВ "ОТП Факторинг Україна", приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. встановлено, що на іпотечне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , слідчим СОГ ГСУ МВС України в м. Києві Крамаренком Є.Г. 09.01.2009 було зареєстровано обтяження, зокрема, підставою обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначено постанову № б/н від 09.01.2009.
19.03.2021 позивач звернувся до Головного слідчого управління Національної поліції України з інформаційним запитом, в якому просив надати інформацію про підстави обтяження майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , слідчим СОГ ГСУ МВС України у м. Києві Крамаренком Є.Г. та чи були вчинені дії щодо припинення кримінального провадження в межах якого було накладено заборону на нерухоме майно.
У відповідь на цей запит, Головне слідче управління Національної поліції України листами за вих. № 10680/24/1/1-2021 та №6914/24/1/1-2021 повідомило позивача про те, що 10.04.2014 обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні наведених кримінальних правопорушень, направлено до Святошинського районного суду м. Києва, у зв'язку з чим у ГСУ НПУ відсутні можливості надати запитувані документи.
02.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про повернення виконавчого документу №2-2536/1-09 від 13.08.2010 стягувачу - ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Отже, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови б/н від 09.01.2009 слідчим СОГ ГСУ МВС України у м. Києві Крамаренком Є.Г., оскільки наявність арешту іпотечного майна унеможливлює реалізацію предмета іпотеки в рахунок погашення боргу. Позовні вимоги заявлені до Головного слідчого управління Національної поліції України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з частинами 1, 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, доступ до правосуддя.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
Судовий захист є осоновною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних осіб і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характ спірних правовоідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За приписами частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на встановлені критерії розмежування судової юрисдикції за суб'єктним складом правовідносин, до кола справ, які підлягають розгляду за правилами господарської юрисдикції, віднесено господарські спори, що виникають між юридичнами особами та фізичними особами - підприємцями, а у випадках, передбачених чинним законодавством, також за участю фізичних осіб, які не є підприємцями, а також державних органів та органів місцевого самоврядування.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Виходячи з викладених норм, спір належить до розгляду у господарському суді, якщо склад його учасників відповідає нормам статтей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, а спірне правовідношення носить господарський характер.
Відповідачем у даній справі є Головне слідче управління Національної поліції України, правовий статус якого визначено Положенням про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженим наказом Міністерства внітрішніх справ України від 06.07.2017 №570, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.07.2017 за №918/30786 (зі змінами) (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення слідчі підрозділи Національної поліції України (далі - слідчі підрозділи) є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством є органами досудового розслідування, які забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.
За змістом пункту 2 розділу І Положення слідчими підрозділами є: 1) Головне слідче управління Національної поліції (далі - ГСУ); 2) слідчі управління головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - слідчі управління); 3) слідчі відділи (відділення) територіальних (відокремлених) підрозділів поліції.
З наведеного убачається, що Головне слідче управління Національної поліції України не має статусу юридичної особи публічного права у розумінні вимог статті 4 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
За приписами статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України недопустимою є участь структурного підрозділу у господарських правовідносинах, оскільки це суперечить правовій природі структурного підрозділу, як складової частини юридичної особи, у даному випадку - центрального органу виконавчої влади, який забезпечує представництво юридичної особи у судах. Вказане підтверджується змістом підпункту 11 пункту 5 Положення про Національну поліцію України, затверженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 (зі змінами).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення "заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства / спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства" (пункт 1 частини 1 статті 175, пункт 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що структурний підрозділ, який не є юридичною особою, не наділений процесуальною дієздатністю та не може виступати стороною у господарському процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає структурний підрозділ, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Головне слідче управління Національної поліції не може бути стороною у господарському процесі, тому спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Водночас, суд апеляційної інстанції зважає на приписи частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до зазначеної норми, на відміну від оскарження судового рішення сторонами у справі, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Оскільки за дослідженими та з'ясованими у даній справі обставинами, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалене судом першої інстанції рішення безпосередньо стосується прав власника спірної квартири ОСОБА_1 та обов'язків Національної поліції України, наслідком чого є скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
З огляду на викладене, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної поліції України підлягають задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у даній справі закрити з підстав зазначених у цій постанові.
Щодо оскарженої Національною поліцією України ухвали суду першої інстанції від 21.12.2021 про відкриття провадження у справі №910/19780/21, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
За приписами частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвали про відкриття провадження у справі не входять до переліку ухвал, оскарження яких в апеляційному порядку відповідно до частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України можливо окремо від рішення суду першої інстанції.
За приписами частини 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Зважаючи на вказані приписи процесуального законодавства, зміст поданої Національною поліцією України апеляційної скарги та надані її представником пояснення у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду розцінює викладені в апеляційній скарзі доводи щодо незаконності ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі як заперечення на дану ухвалу, що включені до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі.
Вказані заперечення судом апеляційної інстанції досліджені та оцінені у сукупності з іншими доводами та аргументами скаржника при перевірці законності і обґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції у даній справі.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу.
З огляду на встановлені та досліджені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної поліції України на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягають задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/19780/21 підлягає скасуванню, провадження у даній справі слід закрити, оскільки спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/19780/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/19780/21 скасувати.
3. Провадження у справі №910/19780/21 закрити.
4. Матеріали справи №910/19780//21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
У зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А. з 26.02.2024 по 07.03.2024, тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024, відрядженням з 01.04.2024 по 07.04.2024, відпусткою судді Коробенка Г.П. з 04.03.2024 по 06.03.2024, відпусткою судді Тищенко О.В. 06.03.2024, відрядженням з 10.03.2024 по 13.03.2024, відпусткою з 14.03.2024 по 27.03.2024, відрядженням з 28.03.2024 по 31.03.2024, відпусткою з 01.04.2024 по 04.04.2024 та підготовкою для підтримання кваліфікації у НШСУ з 08.04.2024 по 12.04.2024, повний текст постанови складено 15.04.2024.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
О.В. Тищенко