79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" квітня 2024 р. Справа № 914/410/24
Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду О.С. Скрипчук,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-05/968/24 від 02.04.2024)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 (м. Львів, суддя С.Б. Кітаєва)
про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”, м. Київ
про визнання недійсним договору № 382443-КС-001 про надання кредиту від 06.11.2021 в частині пункту 1 щодо процентної ставки та комісії за надання кредиту
у справі № 914/410/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”, м. Київ
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів
про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 74 827,25 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” про визнання недійсним договору № 382443-КС-001 про надання кредиту від 06.11.2021 в частині пункту 1 щодо процентної ставки та комісії за надання кредиту.
У зустрічній позовній заяві позивач зазначав, що він є звільненим від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів”, якою передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Однак, у зв'язку з несплатою судового збору за подання зустрічної позовної заяви до суду, Господарський суд Львівської області ухвалою від 06.03.2024 залишив цю позовну заяву без руху.
Ухвала суду мотивована тим, що оспорюваний договір є кредитним договором та його укладено з фізичною особою-підприємцем (станом на день укладення договору) і за приписами пункту 1.1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а позивальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами для надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. А таким чином позивач за зустрічним позовом у спірних правовідносин не є споживачем у розумінні Закону України “Про захист прав споживачів”, а зустрічна позовна заява у цій справі не пов'язана з захистом порушених прав споживача, відтак у цьому випадку відсутні обставин, які б свідчили про звільнення заявника від сплати судового збору.
В подальшому, 20.03.2024, не усунувши недоліків зустрічної позовної заяви, Господарським судом Львівської області прийнято ухвалу, якою зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 914/410/24 повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 було подано до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу суду, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/410/24, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги суд встановив, що до останньої скаржником не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у цій справі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2024 становить 3 028,00 грн.
Отже, при поданні апеляційної скарги про перегляд ухвали суду у цій справі розмір судового збору становить 3 028,00 грн.
Проте , звернувшись до суду з апеляційною скаргою, скаржник в останній зазначив, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судовий збір” у частині 3 статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів” слова “державного мита” замінені словами “судового збору”. Отже, при прийнятті Закону України “Про судовий збір” законодавець передбачив можливість застосування Закону України “Про захист прав споживачів” при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. У постанові № 14-57цс18 від 21.03.20218 Велика Палата Верховного Суду визначила, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях процесу, а саме: при апеляційному перегляді. Таким чином скаржник зазначає, що за подання цієї апеляційної скарги судовий збір не сплачується.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1-1 Закону України “Про захист прав споживачів” цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів” споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Оскільки оспорюваний договір № 382443-КС-001 про надання кредиту від 06.11.2021 є кредитним договором та його укладено з фізичною особою-підприємцем (станом на день укладення договору), а скаржник (позивач за зустрічним позовом) не є споживачем у розумінні Закону України “Про захист прав споживачів”, та зустрічна позовна заява у цій справі не пов'язана з захистом порушених прав споживача, то покликання скаржника на приписи статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів” суд відхиляє, так як зазначена норма на спірні правовідносини не поширюється, а тому і підстави для звільнення від сплати судового збору у цій справі відсутні.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником не дотримано вимоги пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за її подання до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху із встановленням строку для усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-05/968/24 від 02.04.2024) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 914/410/24 залишити без руху.
2. ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) суду:
- докази сплати судового збору у встановлених Законом України “Про судовий збір” порядку у розмірі 3 028,00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 914/410/24.
При неусуненні недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику в порядку частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.С. Скрипчук