Справа № 695/1439/24
номер провадження 2-з/695/12/24
16 квітня 2024 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису № 13653 від 19.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у сумі 15 355 грн 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно із зверненням до суду з даним позовом, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 65305852 на підставі виконавчого напису № 13653 від 19.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у сумі 15 355 грн 00 коп.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа, законність якого оспорюється. Тому необхідно зупинити стягнення на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Частиною шостою статті 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Однак, позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, не надала суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, зазначивши, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.
Щодо вказаної підстави для звільнення заявниці від сплати судового збору при поданні заяви про забезпечення позову суддя зауважує, що дійсно, стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору, однак у ст. 11 вказаного Закону визначено, що він застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить іншому Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до п.п. 1-1, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Водночас пунктами 1-2 ч. 2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що дія цього Закону не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця; договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами.
Предметом розгляду спору за позовом, про забезпечення якого подано дану заяву є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса № 13653 від 19.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 15 355 грн 00 коп. за кредитним договором №3304752 від 21.01.2019, укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за договором про відступлення права вимоги №29-МЛ від 25.04.2019 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Згідно з п. 1.1 кредитного договору №3304752 від 21.01.2019, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 , позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк 30 днів, з 21.01.2019 надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5000 грн 00 коп. (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.4. вказаного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20.02.2019.
З наведеного вбачається, що строк погашення кредиту за вказаним договором визначено сторонами до одного місяця.
Згідно з пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Враховуючи вищенаведене на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивачки на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у справі №638/6060/18 від 12.08.2020.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2021 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності, розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці.
Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки спірні правовідносини у справі виникли з приводу оскарження дій банку та нотаріуса щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з питань захисту права споживачів у сфері споживчого кредитування, та у спірних правовідносинах позивач виступає, як боржник за виконавчим написом нотаріуса, тому судовий збір за подання заяви про забезпечення позову підлягає сплаті.
При цьому безпідставними є посилання позивачки на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.10.2022 у справі 743/1481/21, оскільки вони зроблені у правовідносинах, які виникли з інших фактичних обставин і не є тотожними із правовідносинами в даній справі. У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі 743/1481/21 предметом спору був, виконавчий напис нотаріуса по стягненню заборгованості за кредитним договором укладеним між позивачем та АТ «Ідея Банк» 25.03.2019, за умовами якого він отримав на споживчі потреби кредит в розмірі 57 397 грн з кінцевим терміном повернення до 25.03.2021, тобто строком погашення кредиту більше одного місяця.
Інших обставин, за наявності яких позивач може бути звільнена від сплати судового збору або їй може бути розстрочено чи відстрочено сплату судового збору, в заяві про забезпечення позову не зазначено.
Згідно з ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суддя приходить до висновку, що дану заяву про забезпечення позову належить повернути заявнику без розгляду.
Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернути заявниці без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська