Справа № 695/1439/24
номер провадження 2/695/899/24
16 квітня 2024 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису № 13653 від 19.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у сумі 15 355 грн 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, не надала суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, зазначивши, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.
Щодо вказаної позивачкою підстави для звільнення її від сплати судового збору при подачі такого позову суддя зауважує, що дійсно, стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору, однак у ст. 11 вказаного Закону визначено, що він застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить іншому Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до п.п. 1-1, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Водночас пунктами 1-2 ч. 2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що дія цього Закону не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця; договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами.
Предметом розгляду даної позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса № 13653 від 19.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 15 355 грн 00 коп. за кредитним договором №3304752 від 21.01.2019, укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за договором про відступлення права вимоги №29-МЛ від 25.04.2019 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Згідно з п. 1.1 кредитного договору №3304752 від 21.01.2019, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 , позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк 30 днів, з 21.01.2019 надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5000 грн 00 коп. (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.4. вказаного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20.02.2019.
З наведеного вбачається, що строк погашення кредиту за вказаним договором визначено сторонами до одного місяця.
Згідно з пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Враховуючи вищенаведене на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивачки на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у справі №638/6060/18 від 12.08.2020.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2021 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності, розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці.
Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки спірні правовідносини у справі виникли з приводу оскарження дій кредитора та нотаріуса щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з питань захисту права споживачів у сфері споживчого кредитування, та у спірних правовідносинах позивач виступає, як боржник за виконавчим написом нотаріуса, тому судовий збір за подання позову у цій справі підлягає сплаті.
При цьому безпідставними є посилання позивачки на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.10.2022 у справі 743/1481/21, оскільки вони зроблені у правовідносинах, які виникли з інших фактичних обставин і не є тотожними із правовідносинами в даній справі. У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі 743/1481/21 предметом спору був, виконавчий напис нотаріуса по стягненню заборгованості за кредитним договором укладеним між позивачем та АТ «Ідея Банк» 25.03.2019, за умовами якого він отримав на споживчі потреби кредит в розмірі 57 397 грн з кінцевим терміном повернення до 25.03.2021, тобто строком погашення кредиту більше одного місяця.
З огляду на наведене, позивачці необхідно надати суду докази про те, що кредитний договір, на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис, надавався на споживчі цілі або сплатити судовий збір, у порядку та розмірі відповідно до Закону України «Про судовий збір» та надати відповідний підтверджуючий документ про його сплату.
Також жодних інших обставин, за наявності яких позивачка може бути звільнена від сплати судового збору або їй може бути розстрочено чи відстрочено сплату судового збору, в позовній заяві не зазначено.
Згідно з п.п. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривень.
Отже, належна до сплати сума судового збору становить 1211 грн 20 коп (3028 грн 00 коп х 0,4).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка у позовній заяві визначила третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 3 ст. 53 ЦПК України).
Згідно з ч. 4, 5 ст. 53 ЦПК України у заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Водночас, позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича, викладеного окремим процесуальним документом із зазначенням того, яким саме чином рішення у даному спорі може вплинути на його праві та обов'язки, не надала.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позивачем позов пред'явлено до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корп.28.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачка звернулась з відповідним позовом саме до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.
У відповідності до ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Частиною 12 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 29.10.2020 у справі №263/14171/19.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що боржник може звернутись із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за своїм місцем проживання, якщо за цим місцем проживання виконавцем реально вчиняються виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу.
Між тим, до позовної заяви не надано доказів проведення будь-якої з виконавчих дії, передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», на території Золотоніського району Черкаської області.
З доданої до позовної заяви постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2021 ВП № 65305852 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком Олексієм Степановичем відкрито виконавче провадження з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.
Як зазначено у вказаній постанові приватного виконавця адресою боржника - ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .
Офіс приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що саме на території Золотоніського району Черкаської області вчиняються виконавчі дії з виконання спірного виконавчого напису нотаріуса (накладення арешту на майно, що належить боржнику та знаходиться на території Золотоніського району Черкаської області; звернення стягнення на заробітну плату/пенсію/стипендію боржника, які він отримує від установ, що знаходяться на території Золотоніського району Черкаської області; накладення арешту на кошти боржника на його рахунках, що знаходяться у банківських та інших фінансових установах, які мають місце знаходження на території Золотоніського району Черкаської області, тощо) матеріали позову не містять.
Відтак, позивачці належить надати відповідні докази, які свідчать про те, де саме вчиняються реальні виконавчі дії з виконання спірного виконавчого напису нотаріуса, для визначення підсудності.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.185 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- залишити без руху.
Надати позивачці десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачці.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська