справа № 570/614/24
провадження № 3/570/498/2024
27 березня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю захисника адвоката Дупак В.Г.,
розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 251131 від 31 січня 2024 року, 31 січня 2024 року о 12 год. 40 хв. по вул.Зелена в с.Великий Житин Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Jetta , д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовно якої постановою державного виконавця Сарненського відділу державної виконавчої служби від 30 серпня 2023 року ВП № 70607717 на підставі ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи за вказаною ним адресою, проте в судове засідання не з'явивсяз невідомої причини, зі слів його захисника, перебуває на роботі.
З метою забезпечення реалізації принципів законності та диспозитивності, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, а також попередження нових правопорушень особою, яка притягається до відповідальності, з метою її виховання, охорони прав особи під час розгляду справи закон встановлює вимогу, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Щоб не затягувати процес розгляду справи та не створювати умов для зловживання з боку особи, що притягається до відповідальності, закон передбачив можливість розгляду справи за відсутності цієї особи у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки відсутнє клопотання про перенесення судового розгляду, є достатні дані про обізнаність правопорушника зі своїми правами, про місце і час розгляду справи в суді, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності правопорушника, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП, вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде.
У поданом запереченні захисник правопорушника адвокат Дупак В.Г. вказав, що згідно з поясненнями ОСОБА_1 про наявність заборгованості по виплаті аліментів та про існування відповідного рішення суду вона дізналась лише 31 січня 2024 року під час зупинки працівниками поліції, про тимчасове обмеження в керуванні транспортними засобами не знала, бо належним чином не була повідомлена про діюче тимчасове обмеження в керуванні Сарненським відділом державної виконавчої служби, 02 лютого 2024 року борг по аліментам сплачений повністю.
ОСОБА_1 не отримувала постанову про примусове стягнення заборгованості за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 .
В матеріалах справи наявна копія постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника, у якій відсутнє обмеження у керуванні транспортними засобами.
ОСОБА_1 знала лише про існування щодо неї єдиного рішення суду від 20 жовтня 2020 року - про визначення місця проживання дитини.
Згідно із ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч.3 ст.126 КУпАП, характеризується наявністю умислу.
Разом із тим, із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 мала умисел на вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, адже не надано підтвердження щодо повідомлення його про існування тимчасового обмеження в праві керування транспортним засобом. Для доведення в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, необхідні докази не тільки факту керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено таке обмеження, а й того факту, що особа, вчинила це умисно, тобто усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, оскільки суб'єктивна сторона вказаного вище правопорушення характеризується виключно умисною формою вини. Проте, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх доказів на підтвердження того, що останній, керуючи транспортним засобом, усвідомлював протиправний характер своїх дій, зокрема знав про встановлене стосовно нього тимчасове обмеження та ігноруючи його, передбачав шкідливі наслідки та бажав або свідомо допускав їх настання.
Крім того, згідно з ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема у разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Заслухавши пояснення адвоката, дослідивши матеріали справи, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суд прийшов до таких висновків.
Ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" покладає на суд обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до змісту п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом подання доказів. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об'єктом є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона виражається як керування транспортним засобом особою стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний. Відповідальність за ч.3 ст.126 КУпАП несуть особи, які керують транспортним засобом, і стосовно яких встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 251131 від 31 січня 2024 року долучена постанова державного виконавця Сарненського відділу державної виконавчої служби від 30 серпня 2023 року ВП № 70607717. Захисник долучив довідку про відсутність заборгованості про сплату аліментів.
Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП). Суд також не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року, заява №16347/02, та «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, заява №36673/04 ).
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення "Коробов проти України " № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства » (Ireland v.the UnitedKingdom), п.161, Series A заява № 25). Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, ОСОБА_1 не є суб"єктом адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до п.3 ч.1, 2 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься, зокрема: при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАІ провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.3 ст.126 КУпАП, керуючись ст.284 КУпАП, суд
закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Кушнір Н.В.