Справа №949/42/24
15 квітня 2024 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №549761 від 20 грудня 2023 року, ОСОБА_1 того ж дня о 01 год. 34 хв. в м. Дубровиця по вул. Юрія Колесника керував транспортним засобом марки VOLVO 480, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим повторно протягом року порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та підпису відмовився.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, оскільки конверт із судовим викликом повернувся на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку про те, що адресат за вказаною адресою не проживає.
При цьому, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом публікації оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України. Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
Зі змісту ч. 2 ст. 268 КУпАП вбачається, що у випадку, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, справу може бути розглянуто у її відсутності.
Разом з тим, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Так, оскільки у відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому, враховуючи наведені положення, вважаю за можливе розглянути справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 , який не виявив бажання прибути до суду для розгляду справи відносно нього.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першої цієї статті.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності (пункт 27).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Основними доказами по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №549761 від 20 грудня 2023 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де міститься запис про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та відеозапис з портативних відеореєстраторів, а також з автомобільного відеореєстратора, з якого вбачається, що на пропозицію поліцейським пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Судом також встановлено, що постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначена постанова наявна у матеріалів справи.
Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.
Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року порушив п. 2.5 ПДР, є достовірними та допустимими доказами.
Дії працівників поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подано.
Таким чином, відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні, в тому, що він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння повторно протягом року, доведено повністю.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Так, із зазначеного слідує, що ОСОБА_1 має схильність до вчинення адміністративних правопорушень, оскільки повторно притягується до адміністративної відповідальності, на шлях виправлення не став, нехтує вимогами закону, свідомо їх порушує.
При цьому, суд зважає на характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, оскільки дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків.
Відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції, могло потягнути за собою тяжкі наслідки.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Водночас, як вбачається з довідки заступника начальника ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області О.Сидоришина, яка наявна у матеріалах справи, згідно ІПНП ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував та позбавлений права керування.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Окрім того, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Враховуючи наведене, особу, що притягується до адміністративної відповідальності, тяжкість вчиненого, у сукупності із ступенем суспільної небезпечності скоєного правопорушення, вважаю, що стягнення слід визначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано адміністративне правопорушення у виді штрафу, однак без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалось, тобто водійського посвідчення такий не отримував, що позбавляє суд можливості застосувати санкцію ч. 2 ст. 130 КУпАП в частині позбавлення його права керування транспортним засобом. Вважаю, що згідно ст. 23 КУпАП, таке буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яка досягне мети виховання правопорушника в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Крім того, санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає і додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, яке є альтернативним, а саме в частині оплатного вилучення транспортного засобу.
Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", роз'яснено, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути та є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Тому, зважаючи на вищевказані обставини, призначене адміністративне стягнення у виді штрафу є достатньою мірою для відповідальності ОСОБА_1 та повністю відповідає цілям покарання правопорушника, а тому застосування додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, на думку суду, буде недоцільним.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308, 326 КУпАП,
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень)
(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протокол серії ААД №549761).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт НОМЕР_2 , виданий 21.06.2014), судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 68000 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень).
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.