Дата документу 12.04.2024Справа № 643/15931/21
Провадження № 2-з/554/22/2024
12 квітня 2024 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Грай К.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей Гадяцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у вихованні дитини.
До суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 давати можливість спілкуватися дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , визначивши час спілкування ОСОБА_1 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку Viber, Telegram, WhatsApp кожної середи з 19:00 до 20:00, кожної суботи та неділі з урахування графіку та режиму дня дитини.
В обгрунтування заяви вказав, що станом на дату подання позовної заяви та станом на дату подання даної заяви про абезпечення позову Відповідач не тільки перешкоджає брати участь у вихованні спільної дитини, а й взагалі намагається викреслити батька з життя спільної доньки за відсутності підстав встановлених ч. 1 ст. 164 СК України з метою застосування судом відповідного крайнього заходу впливу до Позивача - позбавлення батьківських прав. З метою створення якісних передумов швидкого і ефективного виконання рішення суду у цій цивільній справі, з метою досягнення основної мети цивільного судочинства, а саме ефективного захисту порушених (невизнаних) прав осіб (позивача та його дитини), позивач вважає, що доцільно застосувати вид забезпечення позову у формі встановлення обов'язку вчинити певні дії для Відповідачки -давати можливість спілкуватися дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , визначити час спілкування з його донькою шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку Viber, Telegram, WhatsApp кожної середи з 19:00 до 20:00, кожної суботи та неділі з урахування графіку та режиму дня дитини. Позивач вважає, що такий вид забезпечення є абсолютно співмірним із заявленими позовними вимогами у справі. Позивач вказує, що його прохання про надання йому можливості спілкування з дитиною методами телекомунікації є обґрунтованим у зв'язку з війною рф на території України. Застосування відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав Відповідачки, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору. Мета відповідного заходу забезпечення є цілком легітимною, а саме: поновити та підтримати контакт батька з дитиною на час розгляду спору по суті. Зустрічі батька з дитиною та їх спілкування будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків, і ця обставина відповідатиме законним інтересам дитини та батька, що у свою чергу, може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання судового рішення по даній справі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надіслала до суду заперечення на заяву про забезпечення позову. Вказує, що станом на сьогодні позивачам так і не обґрунтовано у чому полягають перешкоди у спілкуванні з дитиною. Представник відповідача наголосила, що відповідач жодних перешкод не чинила, тому забезпечення позову вважає недоцільним . Відповідач ніколи не чинила перешкод батькові у спілкуванні з дитиною, телефонний номер не змінювала, адреса батьків Відповідача у Полтавській області, де вони з дитиною оселилися після повномасштабного вторгнення та після розірвання шлюбу з позивачем, достеменно відома позивачу, більш того, він неодноразово там бував. Представник відповідача вказує, що наразі батько дитини продовжує нехтувати своїми батьківськими обов'язками, не вживає відповідних заходів з метою належної участі у житті та вихованні дитини, не цікавиться її життям. Незважаючи на вищевикладене, відповідач ніколи не обмежувала його у реалізації його прав як батька. За весь період повномасштабного вторгнення позивач не цікавився місцем проживання дитини, ігнорував її життя та розвиток, не піклувався про безпеку дитини та безпосереднього спілкування з дитиною не шукав, що вкотре підтверджує пасивну поведінку батька та ігнорування ним його батьківських обов'язків. Поодинокі смс-повідомлення у месенджері або перше направлення грошових коштів Відповідачці без призначення платежу після зміни адвоката по справі - свідчать виключно про зміну тактики та правової позиції Позивача, а не про зміну ставлення до дитини, про усвідомлення ним своїх батьківських обов'язків та дійсне бажання брати участь у житті дитини. Більш того, жодних свідчень або доказів наявності перешкод у спілкуванні з дитиною на третьому році існування цього позову позивачем так і не надано. Представник позивача стверджує про якісь нібито «реальні ризики повного знищення будь-яких зв'язків між батьком та донькою», водночас не надає жодного доказу коли така загроза виникла, з чим пов'язана, чим підтверджена, коли позивач взагалі почав будувати ці зв'язки та чи будував взагалі, колі він в останнє бачився з дитиною. ОСОБА_4 вказує, що з кінця 2017 року відповідач, батько дитини, свідомо самоусунувся від належного виховання та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , не дбає про її здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток, проживає окремо від дитини, не відвідує її, як вдома, так і у школі, не цікавиться станом здоров'я, її захопленнями, дозвіллям, існуючими проблемами. Представник відповідача вважає, що заява про забезпечення прозову не обґрунтована, крім того, жодного доказу про наявність перешкод у такому спілкування (каналами зв'язку) між дитиною та позивачем, не додано до заяви про забезпечення позову. Навпаки, представник позивача прикладає переписку із відповідачем, що вже свідчить про наявність комунікації між сторонами. Представник відповідача вказує, що позивач та дитина з 2017 року постійно проживають окремо, водночас, він ніколи не був позбавлений можливості побачення із своєю дитиною. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із відсутністю перешкод у спілкуванні з дитиною, з огляду на штучне створення судового спору позивачем, представник відповідача просила відмовити у заяві про забезпечення позову представнику Позивача, у зв'язку із необґрунтованістю
Відповідно до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Виходячи з роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з матеріалів заяви, предметом позову, зокрема, є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у вихованні дитини.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до неможливості поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та утруднити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у вихованні дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування та зустрічей із батьком.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у вихованні дитини, проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки у протилежному випадку можливий тривалий розгляд справи може призвести до втрати емоційно-психологічного зв'язку між батьком та його донькою, що в свою чергу унеможливить поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та утруднити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 позову - задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надавати можливість спілкуватися дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , визначивши час спілкування ОСОБА_1 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку Viber, Telegram, WhatsApp кожної середи з 19:00 до 20:00, кожної суботи та неділі з урахування графіку та режиму дня дитини до ухвалення рішення суду у справі № 643/15931/21 та набранням ним законної сили .
Копію ухвали надіслати негайно для виконання особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Суддя Л.І.Савченко