Справа № 527/633/24
провадження 2-а/527/16/24
09 квітня 2024 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Свістєльнік Ю.М.,
секретаря судового засідання - Бородіної Д.С.,
за участю представника позивача - Захарова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Глобине адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано представником - ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Захаров Олексій Юрійович звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому прохав скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладення на нього штрафу та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
У заявлених позовних вимогах вказав, що 12.02.2024 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Є.В. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (серія АА №00017070) за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн.
Згідно із вказаною постановою 01.02.2024 року о 13 годині 42 хвилин за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська область, в автоматичному режимі було зафіксовано як автомобіль MAN TGA 18.400, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , перевищив нормативні параметри зазначені в пункті 22.5 ПДР України, а саме: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 5,7% (1,026 тон) при дозволеному максимальному навантажені на здвоєні осі 18 тон. Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу навантаження на здвоєнні вісі - 19 026 кг. Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 4 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3590 мм, 2-3: 7120 мм, 3-4: 1340 мм; навантаження на вісь 1 - 7000 кг, 2- 12 200 кг, 3- 11 650 кг, 4-11 000 кг; загальна маса - 41 850 кг.
Вказав, що відповідно до листа вантажного автомобіля №1390028, зазначений транспортний засіб, з напівпричепом PEZZAIOLI SBA 63, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення худоби з с.Вільховець Звенигородського району Черкаської області до м.Глобине Кременчуцького району Полтавської області. Згідно ТТН від 01.02.2024 року №3 вантаж складали 180 голів свиней живою вагою 24 112 кг.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: автомобіль MAN TGA 18.400, д.н.з. НОМЕР_1 - це спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е. повна маса 19 100, маса без навантаження 7 120; PEZZAIOLI SBA 63, реєстраційний номер НОМЕР_2 - це напівпричіп д/п худоби-Е, повна маса 39 000, маса без навантаження 9 000.
Відповідно до технічних характеристик даних транспортних засобів: вантажний тягач MAN TGA 18.400 - 2-вісний, колісна формула 4*2, а напівпричіп д/п худоби PEZZAIOLI SBA 63 - 3-вісний.
Також вказав, що при складанні постанови серії АА №00017070 від 12.02.2024 року державним інспектором допущені очевидні помилки, а саме: 1) не враховано те, що автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень зафіксовано лише один транспортний засіб MAN TGA 18.400, д.н.з. НОМЕР_1 , який є тягачем і за своєю конструкцією та оснащенням призначений для буксирування напівпричепів, причепів чи платформ; 2) перевезення вантажу (худоби) здійснювалося комбінованим транспортним засобом - двовісним автомобілем (тягач) з трьохвісним напівпричепом; 3) кількість вісей комбінованого транспортного засобу дорівнює 5, а не 4, як це вказано в постанові. Даний факт підтверджується фото-звітом, розміщеним на вебсайті Сервісу перевірки адміністративних правопорушень; 4) неправильно визначений тип транспортного засобу, кількість вісей впливають і на визначення маси вантажу, що перевозився, та розподіл навантаження на осі.
Зазначив, що за даними технічних характеристик (маси, кількостей вісей) вантажного тягача MAN TGA 18.400, напівпричепа д/п худоби PEZZAIOLI SBA 63, що здійснювали перевезення вантажу, ваги вантажу (худоби), осьове навантаження не перевищувало допустиме значення, визначене п.22.5 Правил дорожнього руху, а тому встановлене в постанові перевищення навантаження є помилковим. Крім цього, похибка пристрою, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, становить для параметру на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
Разом з цим, транспортування живого вантажу - це окрема категорія перевезень, що відноситься до однієї з найскладніших. Особлива складність при перевезенні живого вантажу полягає в виконанні індивідуальних умов. Це і дозвіл на транспортування, і підбір спеціально облаштованого транспорту, дотримання температурного режиму, регулювання рівня вологості повітря, щільність завантаження і багато іншого.
Згідно ТТН від 01.02.2024 року №3 автомобіль MAN TGA 18.400 у напівпричепі д/п худоби PEZZAIOLI SBA 63 перевозив 180 голів свиней. Відповідно до Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 р. №1402 перевезення свиней здійснюється без прив'язування з можливістю лежати або стояти в їх природному положенні.
Таким чином, під час транспортування свиней керувати їх розміщенням в напівпричепі не можливо, оскільки тварини вільно в ньому переміщуються, а значить і навантаження на вісі транспортного засобу буде нерівномірним.
Позивач не погоджується із вказаною постановою, оскільки вона є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.
09.04.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що у спірних правовідносинах мова йде про перевищення саме нормативних вагових параметрів транспортних засобів під час руху автомобільними дорогами, визначених пунктом 22,5 Правил дорожнього руху, а не технічних характеристик транспортного засобу щодо маси, визначених свідоцтвом про реєстрацію такого транспортного засобу, як помилково вважає позивач у позовній заяві. Вказав, що скаржувана постанова містить всі передбачені законодавством відомості щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, що підтверджується, зокрема: 1)фотографіями транспортного засобу, здійсненими в момент проїзду через автоматичний пункт; 2)інформаційною карткою автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованою автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем; 3)витягом з програми АРМ-аудиту щодо виявленого правопорушення. Дії Укртрансбезпеки щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача до відповідальності у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. є цілком правомірними, законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України. В свою чергу, позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник позивача Захаров О.Ю. позовну заяву підтримав, прохав її задовольнити та додатково звернув увагу, що в оскаржуваній постанові зазначено, що адміністративне правопорушення вчинено при здійсненні перевезення вантажу автомобілем МАN TGA 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому при винесенні вказаної постанови не враховано, що вказаний автомобіль являється двоосним (що підтверджується відомостями, зазначеними в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), однак в постанові вказано навантаження на чотири осі транспортного засобу, що фактично неможливо. Крім того, жодна із сторін не заперечує, що автомобіль МАN TGA 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу за допомогою триосного спеціалізованого напівпричіпу PEZZAIOLI SBA 63, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Доводи сторони відповідача про те, що на вказаному напівпричепі наявна можливість механічного підняття третьої осі з метою зменшення зношування коліс та в даному випадку при винесенні постанови, є безпідставними та такими, що спрямовані на введення суду в оману з наступних підстав: дійсно на напівпричепах вказаного типу наявна технічна можливість підняття однієї вісі, однак, вісь автоматично опускається при завантаженні напівпричепу і підняти її в такому випадку неможливо ; на наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву фотографіях чітко видно, що на вказаному напівпричепі всі три вісі торкаються дорожнього покриття під час руху транспортного засобу.
Крім того, прохав суд звернути увагу на той факт, що в оскаржуваній постанові взагалі відсутні відомості про рух транспортного засобу в складі так званого «автопотяга», при тому, що порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою КМУ №1174 від 27.12.2019 року (далі за текстом - Порядок). Згідно із порядком передані автоматичним комплексом дані повинні містити окрім іншого фотографії транспортного засобу - фронтальну, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографію державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв. Надані відповідачем матеріали не містять фотографій номерного знаку напівпричепу. В оскаржуваній постанові не вказано, що автомобіль рухався із спеціалізованим трьохвісним напівпричепом, хоча на наданих до відзиву фотографіях чітко видно зображення напівпричепу для перевозки тварин. Таким, чином, можна зробити висновок, що при винесенні оскаржуваного рішення не враховано всіх характеристик транспортних засобів за допомогою яких здійснювалось перевезення.
Окрім того, доводи сторони відповідача про те, що наявність товарно-транспортної накладної не виключає перевезення додаткового вантажу окрім того, що вказаний у документі є безпідставними та не підтверджуються жодними матеріалами справи. Та і саме твердження щодо перевезення якогось додаткового вантажу разом із живими тваринами свинями є за своєю суттю абсурдним. При винесенні оскаржуваного рішення не враховано того факту, що автомобільним транспортом здійснювалось перевезення живих тварин, тобто вантажу, що може переміщуватись транспортним засобом (в різні кінці напівпричепу), що також впливає на розподіл ваги та навантаження на осі транспортного засобу.
Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова винесена формально, без врахування всіх суттєвих обставин справи, в ній не зазначено транспортний засіб за допомогою якого здійснювалось перевезення вантажу, твердження про наявність якихось додаткових осей (в постанові зазначено про навантаження на чотири вісі) у автомобільного тягача є безпідставним та не підтверджені матеріалами справи і спростовуються документами наданими позивачем разом із позовом (свідоцтво про державну реєстрації транспортного засобу).
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи наведене та вимоги ч.1 ст.205 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності представника відповідача, на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.
Судом встановлено, що постановою старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. серії серія АА №00017070 від 12.02.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Відповідно до вказаної постанови, позивач ОСОБА_1 , як відповідальна особа, 12.02.2024 року о 13 год. 42 хв. за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська область, допустив рух транспортного засобу МАN TGA 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху України: а саме: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 5,7% (1,026 тон) при дозволеному максимальному навантажені на здвоєні осі 18 тон. Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу навантаження на здвоєнні вісі - 19 026 кг. Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 4 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3590 мм, 2-3: 7120 мм, 3-4: 1340 мм; навантаження на вісь 1 - 7000 кг, 2- 12 200 кг, 3- 11 650 кг, 4-11 000 кг; загальна маса - 41 850 кг, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу МАN TGA 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 .
Наявними у справі доказами підтверджується, що 12.02.2024 року вказаний автомобіль перебував у володінні та користуванні ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат».
Так, вказана обставина підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 та згідно цього свідоцтва автомобіль МАN TGA 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстровано за ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат».
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Санкція ч.2 ст.132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3, п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно абзацу 2 п.3 Розділу I Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до абзацу 3 п.8. Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року, постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід'ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт.
Згідно п. 1 Розділу II Інструкції, Уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Згідно п.2 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року, уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до п.3 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 року за №512.
Відповідно до Додатка 1 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року, в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги).
Однак, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не в повній мірі відповідає вимогам Інструкції, оскільки не містить наступної інформації: у розділі «установив» - категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина.
Вказані недоліки ставлять під сумнів врахування вказаних критеріїв при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм.
Оскаржувана постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування. Зазначеної інформації оскаржувана постанова не містить, доказів на підтвердження перевищення встановленої законодавством, вагової норми, не надано.
Фотографія, яка міститься у самій постанові, що оскаржуються, також не містить вищезазначених відомостей.
Таким чином, відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичного навантаження транспортного засобу позивача, та доказів перевищення вагових норм, під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» №879 від 27.06.2007 року затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі по тексту - Порядок №879).
Пунктом 2 Порядку № 879 передбачено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Як зазначалося вище, оскаржувана постанова не містить даних щодо фактичної маси транспортного засобу. З постанови не вбачається можливим з'ясувати, на підставі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевищення загальної маси транспортного засобу.
Разом з цим, суд зауважує, що слід враховувати властивості вантажу, який транспортував позивач, а саме свиней.
Відповідно до Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 р. №1402 перевезення свиней здійснюється без прив'язування з можливістю лежати або стояти в їх природному положенні.
Єдиною методикою виконання вимірювань по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Враховуючи, вищевикладене та з урахуванням того, що фіксація правопорушення була здійснена у автоматичному режимі, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу шляхом його зупинення не здійснювався, проведення зважування у русі, шляхом по осьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на вісі транспортного засобу, перевищення фактичної маси транспортного засобу не було, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволенню позовних вимог.
З наведеного вбачається, що оскаржувана постанова не містить повного розкриття об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відсутні належні і допустимі докази, що унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами.
Суд вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова, по своїй правовій природі, є рішенням суб'єкта владних повноважень, щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
При цьому, суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що порушення позивачем п.22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому відповідачами не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню про скасування постанови серії АА №00017070 від 12.02.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала правову позицію про обов"язковість сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір, тому питання стягнення судового збору підлягає вирішенню у відповідності до ч.ч.1,2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 241-246, 286 КАС України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , який подано представником - ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі серії АА №00017070 від 12.02.2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Провадження у справі - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю. М. Свістєльнік