Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1794/23
Провадження № 1-кп/382/61/24
16 квітня 2024 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023111100002028, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Яготин Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, працюючого, з середньо-спеціальною освітою, на утриманні малолітніх дітей немає, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
15 серпня 2023 року, близько 17 год. 11 хв., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 рухався зі швидкістю 24,23 км/год. + 0,97 км/год. (другорядною) проїжджою частиною вулиці Переяславська в напрямку вулиці Ігоря Сікорського міста Яготин Бориспільського району Київської області. Відразу після цього, на ОСОБА_8 - подібному перехресті нерівнозначних проїжджих частин АДРЕСА_2 (головна), не виконавши вимоги дорожного знаку 2.1 «Дати дорогу», всупереч вимог пункту 16.11 ПДР України, ОСОБА_4 по ходу свого руху, проявив неуважність під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагував на її зміну, діючи з необережності, проявивши кримінально противоправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, здійснив виїзд на головну дорогу, де не надавши переваги у русі допустив зіткнення з мотоциклом марки «Spark SP150R-13», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла марки «Spark SPIS0R-13», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: рани правої брови, перелому надколінника та міжвирасткового підвищення правої велико-гомілкової кістки, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та просив суд суворо не карати, цивільний позов визнав.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно визнав провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого. Захисник та обвинувачений підтримали цю позицію прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У відповідності до вимог процесуального законодавства судом роз'яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.
Після роз'яснення зазначених положень всі учасники судового провадження погодилися проводити судовий розгляд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, без допиту свідків, дослідження письмових доказів тощо.
Внаслідок цього, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та визначив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_6 дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
У судовому засіданні допитано обвинуваченого ОСОБА_4 , який у своїх показах виклав обставини та факти, тотожні тим, які викладені в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що погоджується з обставинами та фактами, які викладені в обвинувальному акті, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнає у повному обсязі. Також визнає цивільний позов.
Потерпілий ОСОБА_6 у присутності законного представника ОСОБА_7 підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Просив цивільний позов задовольнити.
Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху (невиконання вимог дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306), керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 (два) роки та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.
Захисник обвинуваченого просив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 1 (один) рік з покладенням на нього обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України. Також просив на підставі ст. 69 КК України не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_4 є водієм та на його утриманні перебуває мати, яка є інвалідом, та будучи позбавленим права керування він не зможе її утримувати.
Потерпілий ОСОБА_6 в присутності законного представника ОСОБА_7 просив цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно вимог ч. 1 та 2 ст. 65 КК України покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено. Судом не визнано обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, яка зазначена в обвинувальному акті як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , оскільки ні у викладі фактичних обставин справи, ні у висунутому обвинуваченні, стороною обвинувачення не зазначено як обвинувачений ОСОБА_4 використав умови воєнного стану при вчиненні злочину.
З урахуванням викладеного, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії нетяжких злочинів, характер вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу ОСОБА_4 , що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, має на утриманні матір, яка є інвалідом І групи, має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно працевлаштований, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, свою вину визнав в повному обсязі, і вважає за необхідне і достатнє призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 1 (один) рік з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків.
Щодо доводів захисника про можливість застосування положення ч. 2 ст. 69 КК України та непризначення додаткового покарання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 69 КК України визначено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Норма ч. 2 ст. 69 КК України є застосовною, якщо дотримані умови, передбачені ч. 1 ст. 69 КК України. Проте сама ж диспозиція ч. 2 ст. 69 КК України містить виняток щодо її застосування, а саме - її положення не поширюються на випадки призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таку правову позицію було висловлено у постановах ККС ВС від 03 жовтня 2023 року у справі №233/250/22, 16 березня 2023 року у справі № 185/1030/22, від 31 травня 2023 року у справі № 727/6826/22.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України альтернативно передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, то положення ч. 2 ст. 69 КК не можуть бути застосовані у цьому кримінальному провадженні.
При цьому, доводи сторони захисту, в тому числі щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання, інші обставини, враховані судом при призначенні покарання відповідно до ст. ст. 65, 75 КК України.
Цивільний позов потерпілого до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає задоволенню.
Заявлена матеріальна шкода включає в себе вже понесені витрати на лікування. Суд враховує положення ст. ст. 12, 76, 81 ЦПК України, ст. 1201 ЦК України, та зазначає, що позивачем надано докази, що він поніс витрати пов'язані із лікуванням, а також враховує визнання позову.
Заявлена моральна шкода мотивована тим, що у зв?язку із незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_4 позивачу було завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події - ДТП, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи. Позивач є студентом другого курсу денної форми навчання Фахового коледжу інформаційних систем і технологій Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, що підтверджується довідкою № 66 від 26.12.2023 року ВСП «Фаховий коледж інформаційних систем і технологій Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана». Зазначена травма унеможливила відвідування учбового закладу, що порушило звичайне життя позивача та його родини. Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, пасивність, знижений настрій, пригніченість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога. Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив. Наслідки неправомірних дій відповідача, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (збір документів, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Наслідки кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 постали для позивача як суттєво психотравмуючі, обумовили порушення фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, досі та ще довгий час перешкоджають та будуть перешкоджати можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою, а також враховує положення ст. ст. 12, 76, 81 ЦПК України, ст. ст. 1167, 1168, 1177 ЦК України, а також визнання позову.
Тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_7 9 395 грн матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди. При цьому, суд також вважає за необхідне, у відповідності до ч. 1 ст. 124 КПК України та ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_7 понесені документально підтверджені процесуальні витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
Накладений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 року арешт на автомобіль марки «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , однак фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 ; мотоцикл марки «Spark SP150R-13», державний номерний знак НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , необхідно скасувати. Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. На підставі ст. ст. 122, 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, в сумі 11 472 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 120,122-125, 128, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 392-393, 395 КПК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Згідно із ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Цивільний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_7 , 9 359 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн матеріальної шкоди, 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн та 9 000 (дев'ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
Скасувати накладений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 року арешт на автомобіль марки «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_3 , однак фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ; мотоцикл марки «Spark SP150R-13», державний номерний знак НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Речові докази:
- автомобіль марки «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_3 , однак фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ; мотоцикл марки «Spark SP150R-13», державний номерний знак НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , після набрання вироком законної сили вважати повернутими ОСОБА_4 та ОСОБА_11 відповідно до розписок;
- компакт-диск для лазерних систем зчитування "ALERUS" DVD-R об'ємом 4.7Mb/120 min залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в розмірі у сумі 11472 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Яготинський районний суд Київської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Вручити учасникам судового провадження повний текст вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1