Справа № 372/531/24
Провадження № 2-899/24
15 квітня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В січні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом в якому поновити позовну давність для подання позову та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 69 631,61 грн. та витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200003585 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 27 650 грн., з встановленим строком користування з 21.01.2014 року по 20.01.2019 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором з кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за спірним Кредитним договором. Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той час як відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 04.01.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 45 111,47 грн. з яких: 14 678,26 грн. - заборгованість за кредитом, 30 433,21 грн. - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а тому з підстав стягнення наявної заборгованості позивач змушений звернутися до суду.
08.03.2024 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
27.03.2024 року представник відповідача - адвокат Костюк В.О. подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Вказав, що відповідач дійсно отримав в користування кредитні кошти в розмірі 27 650 грн. на підставі Кредитного договору № 200003585 від 21.01.2014 року, укладеного з ПАТ «Банк Михайлівський». 19.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ ФК «Плеяда» було укладено Договір факторингу № 1905, згідно умов якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступив ТОВ ФК «Плеяда» право вимоги зокрема і за Кредитним договором № 200003585 від 21.01.2014 року. 20.05.2016 року між ТОВ ФК «Плеяда» та ТОВ ФК «Фагор» було укладено Договір факторингу № 1, згідно умов якого ТОВ ФК «Плеяда» відступило право вимоги за Кредитним договором № 200003585 від 21.01.2014 року ТОВ ФК «Фагор». 29.07.2016 року відповідачем було здійснено останню оплату на погашення заборгованості за Кредитним договором № 200003585 новому кредитору ТОВ ФК «Фагор». Відтак, станом на 29.07.2016 року відповідач повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 200003585. Також зазначає, що позивачем на підтвердження розміру заборгованості не додано будь-якого розрахунку такої заборгованості та інших доказів виникнення чи наявності будь-якої заборгованості за вказаним Кредитним договором, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника, проти позову заперечує повністю.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.04.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 200003585 за яким Банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 27 650 грн.
19.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ ФК «Плеяда» було укладено Договір факторингу № 1905, згідно умов якого ТОВ ФК «Плеяда» отримало право вимоги за Кредитним договором № 200003585 від 21.01.2014 року, загальна заборгованість за яким, на дату відступлення права вимоги, становила 14 880,63 грн.
20.05.2016 року між ТОВ ФК «Плеяда» та ТОВ ФК «Фагор» було укладено Договір факторингу № 1, згідно умов якого ТОВ ФК «Плеяда» відступило право вимоги за Кредитним договором № 200003585 від 21.01.2014 року ТОВ ФК «Фагор».
20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, визнано єдиним та належним кредитором з кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 7_БМ із відступленням прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року загальний залишок заборгованості відповідача становить 45 111,47 грн., з яких: 14 678,26 грн. - заборгованість за кредитом, 30 433,21 грн. - заборгованість за відсотками.
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача суму збитків з урахуванням 3% річних в сумі 4 063,70 грн. та суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в сумі 20 456,44 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що дійсно 21.04.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 200003585.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
У ч.1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Суд відзначає, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтовані тим, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором від 21.04.2014 № 200003585 становить суму, що зазначена у додатку №1 до Договору №7_БМ від 20.07.2020 про відступлення прав вимоги.
Суд вважає, що додаток №1 до Договору №7_БМ від 20.07.2020 про відступлення прав вимоги без банківської виписки з особового рахунку позичальника (первинного фінансово-господарського документу, який би підтверджував отримання відповідачем грошей) жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач в межах встановленого кредитного ліміту, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена нею, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018р. №75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30.01.2018р. в справі №161/16891/15-ц.
Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018р. в справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від ПАТ «Банк Михайлівський» первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.
Проте, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки , та інше), тому суд не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Суд вважає, що додатки до договорів факторингу (акти прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
З наданих суду виписок ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" по особовим рахункам ОСОБА_1 встановити вказані обставини також не представляється можливим.
Наданий витяг з реєстру боржників №1 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність суми боргу перед позивачем та наявність самої заборгованості, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту, а також виписки за картковими рахунками та сам розрахунок заборгованості з моменту укладення кредитного договору в якому прослідковується виконання умов зобов'язання відповідачем по вищевказаному кредитному договору.
За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.01.2014 № 200003585.
У суду відсутній обов'язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, що має наслідком відмову у їх задоволенні. Оскільки суд визнав позовні вимоги необґрунтованими, то строки позовної давності до них не застосовуються.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.В.Проць