Справа № 369/344/21
Провадження № 2/369/182/24
16.04.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
за участю секретаря судового засідання Херенкової К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на свою користь 16 693 грн. 77 коп., з яких: страхове відшкодування - 14 832 грн. 37 коп., пеня - 809 грн. 85 коп., інфляційні нарахування - 386 грн. 97 коп., 3% річних - 664 грн. 58 коп.; визнати недійсними умови договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №61316а8кг від 12 березня 2018 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 , а саме пункт 32.3 та 32.4.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «СК АХА Страхування», правонаступником якого є АТ «СК «АРКС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №61316а8кг, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «Ravon R4» д.р.н. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, номер кузова (шасi) НОМЕР_2 .
Згідно з пунктом 3 договору страхування сторони домовились, що вигодонабувачем за договором є ПАТ «Кредобанк». Він є єдиним вигодонабувачем за договором і не може бути замінений без письмового погодження з вигодонабувачем.
Уклавши та підписавши договір, сторони узгодили його умови, зокрема, страхові ризики (п. 24), строк дії договору (п. 30), варіант страхового покриття (п. 16), права та обов'язки сторін (п. 25), дії страхувальника в разі настання страхового випадку (п. 26), перелік документів та/або інформації, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків (п. 27), порядок визначення розміру збитків та умови виплати страхового відшкодування (п. 28).
У період дії договору, а саме 13 серпня 2018 року, в м. Києві по пр-т Науки мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Ravon R4» д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Kia Soul», д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «Ravon R4» д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
На виконання умов договору зі сторони страхувальника було вчинено всі обов'язкові дії, визначені п. 26 договору, та надано документи, які зобов'язаний надати страхувальник згідно з п. 27 договору.
У свою чергу, АТ «СК «АХА Страхування» листом вих. №4258/18ЦВ від 16 травня 2019 року, керуючись п.п. 29.2.14, 26.5.6, 26.5.19 договору, повідомило страхувальника про відмову у виплаті страхового відшкодування та визнання заявленого випадку страховим.
В обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування страховик зазначив, що застрахований ТЗ під час події використовувався як таксі. Проте, при укладенні договору та під час дії договору про страхування, як зазначив страховик, останньому не було повідомлено, що застрахований ТЗ використовуватиметься як таксі.
Проте, жодних доказів, що застрахований транспортний засіб «Ravon R4», д.р.н. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди використовувався як таксі страховик не надав.
Відповідно до п. 29.5.19 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо застрахований ТЗ використовувався в період дії договору для перевезення пасажирів на комерційній основі або використовувався на підставі договорів з особами, що здійснюють підприємницьку діяльність з передачі ТЗ у найм (прокат тощо). Доказом використання застрахованого ТЗ для перевезення пасажирів на комерційній основі можуть служити, в тому числі, але не виключно, такі документи, як наявність ліцензії на право здійснення такої діяльності, інформація про встановлення на застрахованому ТЗ рації, тощо.
Позивач зазначає, що застрахований ТЗ «Ravon R4», д.р.н. НОМЕР_1 , в період дії договору не використовувався в якості перевезення пасажирів на комерційній основі, у спортивних змаганнях, для навчальної їзди, під час використання на підставі договорів з особами, що здійснюють підприємницьку діяльність з передачі ТЗ у найм (прокат, тощо).
Більш того, страховик, відмовляючи страхувальнику у виплаті страхового відшкодування в своїй відмові керувався п.п. 26.5.6 та 26.5.19, які не існують в договорі страхування.
ОСОБА_1 вказує, що всі дії/бездіяльність свідчать про грубе порушення АТ «СК «АРКС» умов укладеного договору та чинного законодавства України. Як вбачається з листа АТ «СК «АХА Страхування» від 16 травня 2019 року страховик, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, пропустив строк прийняття рішення всупереч умовам укладеного договору до дев'яти місяців (при максимальному строку відстрочення в три місяці) від дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 27 Договору.
Внаслідок довготривалого очікування виплати страхового відшкодування 23 квітня 2019 року позивач звернулася до станції технічного обслуговування ТОВ «ОЛ-ПРОКАТ», де було виставлено рахунок № 1250 за ремонт пошкодженого автомобіля «Равон», р.н. НОМЕР_1 , вартість якого склала 14 832 грн. 37 коп.
Позивач відремонтувала автомобіль, на що їй було видано замовлення-наряд (акт виконаних робіт) від 25 травня 2019 року.
Водночас, пунктами 32.3 та 32.4. договору страхування визначено, що у разі виникнення між сторонами договору судового спору щодо визнання події страховим випадком та/або щодо розміру страхового відшкодування не нараховується пеня та інші санкції, передбачені діючим законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3 % річних та інші) за неналежне виконання зобов'язань, а також визначено, що до правовідносин, що регулюються даним договором, застосовується виключно пеня, передбачена умовами договору, а саме 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування, та не застосовується неустойка (пеня) передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими законами. Позивач вважає відповідні пункти договору страхування несправедливими, оскільки такі пункти мають визнаватись недійсними і не мають жодної юридичної сили. Враховуючи викладене, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань до нього відповідно до вимог ст. 625 ЦК України має бути застосована відповідальність у вигляді стягнення трьох відсотків річних та інфляційного збільшення суми заборгованості в межах загального строку позовної давності.
Також пункт 32.4 договору страхування підлягає визнанню судом недійсним, оскільки не відповідає актам цивільного законодавства, а саме ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 6, 625 ЦК України, оскільки є несправедливим та таким, що звужує обсяг прав позивача та зменшує відповідальність відповідача за неналежне виконання зобов'язань відповідачем, а також суперечать правилам страхування позивача, в яких не передбачено зупинення дії норми закону, як і самою нормою.
Включення такого пункту до договору страхування не відповідає вимогам розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.04.2009 № 259 щодо укладання договорів страхування не у відповідності до правил страхування. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, умова договору 32.4 звужує відповідальність страховика порівняно з передбаченими законом нормами, що є не справедливим та порушує баланс прав та обов'язків сторін в договорі.
Умова договору 32.3 фактично виключає відповідальність сторони за незаконну відмову у виплаті страхового відшкодування та та/або щодо строків прийняття рішення за заявленою подією, є несправедливою, суперечить принципу добросовісності, наслідком якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
За таких обставин, відповідачем порушено вимоги статей 215, 203 ЦК України, з якими закон пов'язує можливість визнання договору чи його частин недійсними, при укладанні спірного договору.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче провадження.
У відзиві на позовну заяву ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» вказує на те, що на виконання положень укладеного договору, в частині порядку визначення вартості відновлювального ремонту, страховиком було вжито заходи для проведення огляду пошкодженого автомобіля та встановлення розміру заподіяної страхувальнику шкоди, зокрема, керуючись умовами п.п. 14, 25.3, 26.1, 28.12 договору, під час фіксації повідомлення про подію, через контакт-центр страховика було повідомлено про необхідність надання пошкодженого ТЗ для проведення огляду та надання документів по випадку на авторизоване СТО марки застрахованого ТЗ ТОВ «АВТОБЕРЕГ». Про необхідність виконання зазначеного також було повідомлено листом за вих. № 6892/12цв від 15 серпня 2018 року.
Разом з тим, діючи в межах повноважень, передбачених ст. 25 Закону України «Про страхування» та п. 25.3 договору, з метою перевірки достовірності отриманої інформації, з метою з'ясування дійсних обставин та причин настання подій, що має ознаки страхового випадку, страховиком було направлено запит та отримано відповідь від НПУ про ДТП від 13 серпня 2018 року.
Проте, ігноруючи умови укладеного договору, ні автомобіль марки «Ravon R4», р.н. НОМЕР_1 , ні документи необхідні для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків до страховика надані не були, чим було обмежено страховика можливості виконати умови укладеного договору, зокрема, підтвердити настання заявленого випадку та здійснити розрахунок розміру збитку. З урахуванням наведеного, керуючись положеннями укладеного договору страхування в частині порядку визначення вартості відновлювального ремонту, листом за вих. № 1410/12цв від 13 лютого 2019 pоку страховиком було повторно повідомлено страхувальника про необхідність надання пошкодженого ТЗ для проведення огляду та надання документів по випадку.
Лише 19 квітня 2019 року (тобто, через 8 місяців після ДТП) на СТО ТОВ «АВТОБЕРЕГ» ОСОБА_1 надала пошкоджений автомобіль для проведення огляду та визначення розміру збитків. У страховика виникли сумніви щодо можливості пробігу автомобіля протягом одного року в розмірі 120 тис. км., що в 4 рази більше ніж нормативний середньорічний пробіг, не використовуючи, при цьому, автомобіль для пасажирських перевезень на комерційній основі (таксі).
ОСОБА_1 отримано (розширено) ліцензію на право провадження господарської діяльності на внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення. У свою чергу, відповідно до п. 29.2.14 договору, випадки, що не є страховими збитки, що виникли під час використання ТЗ для перевезення пасажирів на комерційній основі, у спортивних змаганнях, для навчальної їзди, під час використання на підставі договорів з особами, що здійснюють підприємницьку діяльність з передачі ТЗ у найм (прокат, тощо).
Доказом використання застрахованого транспортного засобу для перевезення пасажирів на комерційній основі можуть служити, в тому числі, але не виключно, такі документи, як наявність ліцензії на право здійснення такої діяльності, інформація про встановлення на застрахованому транспортному засобі, тощо. Наведене свідчить про неповідомлення страховику обставин, що мають істотне значення для оцінки ступеню страхового ризику, та по суті є невиконанням обов'язків, передбачених договором.
З урахування тієї обставини, що ОСОБА_1 має ліцензію на право провадження господарської діяльності на внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення та відповідно у страховика є правові підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. Дії позивача стосовно проведення ремонту застрахованого транспортного засобу без отримання дозволу страховика та проведення ремонту транспортного засобу на СТО без його погодження із страховиком, є створення позивачем перешкод у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків.
Тільки вигодонабувач за договорами (ПАТ «КредоБанк») має право як на отримання страхового відшкодування, так і на розпорядження страховим відшкодуванням у разі, якщо б воно підлягало виплаті, у зв'язку з чим ОСОБА_1 є неналежним позивачем за договором.
З боку відповідача при прийнятті рішення по даній справі відсутнє порушення та неналежне виконання зобов'язання за договором, в суду відсутні правові підстави для задоволення вимог щодо стягнення на користь позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 61316а8кг від 12 березня 2018 року страхування містить всі необхідні умови, згідно положення ст. 16 Закону України «Про страхування», які були визначені відповідно до положень ст.ст. 6, 626, 627, 628 ЦК України, а відтак, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов у відповідності до приписів ст. 982 ЦК України. Договір страхування підписано позивачем, що підтверджується підписом останньої в договорі страхування та не заперечується позивачем.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи від 10 жовтня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року прийнято справу до провадження, призначено судове засідання.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 12 березня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «СК АХА Страхування», правонаступником якого є АТ «СК «АРКС», було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №61316а8кг, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «Ravon R4», д.р.н. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, номер кузова (шасi) НОМЕР_2 (а.с.21, Т.1).
Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року 13 серпня 2018 року в м. Києві по пр-т Науки мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Ravon R4», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Kia Soul», д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «Ravon R4», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (а.с.35, Т.1).
13 лютого 2019 року АТ «СК «АХА Страхування» направила ОСОБА_1 лист, в якому зазначено про необхідність надати для огляду транспортний засіб «Ravon R4» (а.с.106, Т.1).
Згідно з рахунком ТОВ «ОЛ-ПРОКАТ» № 1250 від 23 квітня 2019 року вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Ravon R4» склала 14 832 грн. 37 коп. (а.с.33, Т.1).
14 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СК «АХА Страхування» з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с.108, Т.1).
АТ «СК «АХА Страхування» листом вих. №4258/18ЦВ від 16 травня 2019 року, керуючись п.п. 29.2.14, 26.5.6, 26.5.19 договору, повідомило страхувальника про відмову у виплат і страхового відшкодування та визнанні заявленого випадку страховим (а.с.28, Т.1).
12 квітня 2017 року ОСОБА_1 отримано (розширено) ліцензію на право провадження господарської діяльності на внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення (а.с.125, Т.1).
Відповідно до ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст.18 Закону страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ст. 1 Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 26.3 Договору, укладеного з позивачем, страховик має право перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов Договору та Правил (п. 25.3.1 Договору).
У випадку виникнення розбіжностей та суперечок між страховиком та страхувальником з приводу кваліфікації події («страховий випадок» або «не страховий випадок») та/або стосовно наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відстрочити виплату страхового відшкодування для перевірки достовірності наданих страхувальником даних та правомірності укладення Договору, до моменту отримання відповідей на запити (п. 25.3.8 Договору).
На виконання умов договору при проведенні перевірки за зверненням позивача та встановлення об'єктивних обставин заявленої події ПрАТ« Страхова компанія «АРКС», був направлений запит до Державної служби України з безпеки на транспорті, НПУ.
Відповідно до ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
Пунктом 29.5.19 Договору страхування передбачено право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не виконав обов'язків, передбачених умовами договору.
Відповідно до п. 29.5.19 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо застрахований ТЗ використовувався в період дії договору для перевезення пасажирів на комерційній основі або використовувався на підставі договорів з особами, що здійснюють підприємницьку діяльність з передачі ТЗ у найм (прокат тощо). Доказом використання застрахованого ТЗ для перевезення пасажирів на комерційній основі можуть служити, в тому числі, але не виключно, такі документи, як наявність ліцензії на право здійснення такої діяльності, інформація про встановлення на застрахованому ТЗ рації, тощо.
Як убачається з матеріалів справи, в процесі проведення перевірки у відповідача виникли сумніви щодо можливості пробігу автомобіля протягом одного року в розмірі 120 тис. км., що в 4 рази більше ніж нормативний середньорічний пробіг.
Відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66, нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів становить 27 тис. кілометрів.
У матеріалах справи містяться докази наявності на момент настання страхового випадку у ОСОБА_4 ліцензії на право провадження господарської діяльності на внутрішні перевезення легковими автомобілями на замовлення.
Як зазначено у п. 29.5.19 договору доказом використання транспортного засобу для перевезення пасажирів на комерційній основі може служити наявність ліцензії на право здійснення такої діяльності.
На момент укладення договору страхування, маючи ліцензію на здійснення зазначеної діяльності, підписуючи договір, при цьому, ознайомившись з його умовами та змістом, позивач, повинна була проявити розумну обачність та розуміти відповідні правові наслідки даного пункту договору. Жодних застережень в цій частині до договору внесено не було.
Посилання ОСОБА_1 на те, що транспортний засіб «Ravon R4», д.р.н. НОМЕР_1 відсутній у ЄКІС суд не приймає до уваги, оскільки з аналізу Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1001 такі дані вносяться здобувачем ліцензії і на нього покладено обов'язок повідомляти про всі зміни даних, зокрема, і про використання інших транспортних засобів у господарській діяльності з перевезення пасажирів. Тобто, не зазначення про транспортний засіб у ЄКІС не свідчить про те, що він не використовувався у господарській діяльності позивача.
З урахуванням викладеного в сукупності, суд вважає, що позивачем порушено умови договору, а тому дії відповідача при відмові у виплаті позивачу страхового відшкодування відповідають вимогам закону.
У зв'язку з цим, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.
Крім того, зі змісту договору страхування вбачається, що вигодонабувачем за договором є ПАТ «Кредобанк».
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 643/5152/16ц зробив наступні висновки: «Згідно з частиною першою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Можливість укладення страхових договорів на користь третіх осіб передбачена у статті 985 ЦК України ЦК України, згідно із якою страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
При цьому, згідно з частиною другою статті 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Згідно з частиною четвертою статті 636 ЦК України якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 910/18954/17 та постанові Верховного Суду України № 6-2112цс16 від 14 червня 2017 року зроблено висновок, що якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні - належним позивачем має бути вигодонабувач.
У той же час, жодних доказів щодо відмови вигодонабувача за договором страхування від права на виплату страхового відшкодування суду не надано.
Щодо визнання недійсними пунктів 32.3 та 32.4 договору страхування.
Пунктами 32.3 та 32.4. договору сторони домовилися, що у разі виникнення між ними судового спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та/або визнання події страховим випадком та/або щодо розміру страхового відшкодування та/або щодо строків прийняття рішення страховиком по заявленій страхувальником події (у випадку, коли позов подано до суду до прийняття страховиком рішення за заявленою подією) на період дати надходження позовної заяви до суду до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені діючим законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних та інші) за неналежне виконання зобов'язань. Сторони домовилися, що правовідносин за цим договором застосовується виключно пеня, передбачена умовами договору та не застосовується неустойка (пеня) передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими законами.
Відповідно до частин першої-п'ятої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Заявляючи вимоги про визнання зазначених пунктів договору недійсними, ОСОБА_1 не звернула увагу на те, що пункт 32.3 визначає умови, за яких не нараховується пеня та інші санкції, передбачені діючим законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних та інші) за неналежне виконання зобов'язань, а саме у випадку, коли позов подано до суду до прийняття страховиком рішення за заявленою подією. Нарахування пені та інших санкцій у такому випадку не здійснюється лише з моменту пред'явлення позову та до моменту вступу у законну силу рішення суду.
Такі умови договору не свідчать про наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Що стосується пункту 32.4 договору, в якому сторони визначили розмір пені у разі невиконання зобов'язань за договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18, серед іншого, зазначила, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Сторони договору страхування визначили розмір пені на власний розсуд, що не заборонено чинним законодавством. ОСОБА_1 з таким розмір погодилася, про що свідчить її підпис у договорі, а, відтак, її посилання на несправедливість умов договору в цій частині, суперечність принципу добросовісності є безпідставними.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні даного позову.
Керуючись ст. 3, 16, 18, 26 Закону України «Про страхування», ст. 203, 215, 636, 979, 985, 991 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 76-83, 141, 142, 198, 200, 206, 223, 247, 263-265, 273, 280-282, 352, 354ЦПК України суд,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. О. Фінагеєва