Справа № 369/11394/23
Провадження № 2/369/1725/24
12.04.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретарі Херенкової К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/11394/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з рухомого майна, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/11394/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з рухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в червні 2023 році позивач мав намір відчужити своє нерухоме майно, а саме земельну ділянку. В результаті перевірки об'єкта нерухомості перед продажем стало відомо, що на все нерухоме майно позивача накладений арешт за номером запису про обтяження: 10440736 відповідно до Постанови ВДВС 29870439, від 27 липня 2012 року Державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Андрійко Є.Л. Арешт накладався на підставі виконавчого провадження № 36972158 (судовий наказ від 08 листопада 2011 року № 2-1249/11).
Оскільки позивач не мав та не має ніякої заборгованості ні перед державою ні перед третіми особами, в судових справах не був відповідачем, ніяких судових чи виконавчих документів не отримував йому стало не зрозуміло з яких підстав на приватну власність позивача накладений арешт. З метою визначення ситуації, 14 червня 2023 року позивач звернувся до Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням надати всю інформацію стосовно наявності або відсутності арешту на власне нерухоме майно.
12 липня 2023 року позивач отримав лист відповідь від Шевченківського відділу ДВС у місті Києві №36150/27.10-23, за підписом начальника відділу Дмитро Нідченко про наступне:
Згідно відомостей з АСВП у Відділі перебувало виконавче провадження №36972158, де боржником є ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем 24 листопада 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону 27.12.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати більш детальну інформацію щодо ідентифікуючих даних боржника не виявляється можливим оскільки провадження знищено. Отже у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження земельної ділянки кадастровий номер 1875684805234.
Позивач зазначає, що ніколи не проживав за адресою яка вказана, як адреса боржника у виконавчому проваджені ( АДРЕСА_1 ) про що свідчить копія паспорту із зазначеним місцем реєстрації з 2003 року та довідки про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку, осіб.
Позивач просив:
- зняти арешт з всього нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №29870439 від 27 липня 2012 року Державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Андрійко Є.Л., реєстраційний номер обтяження 12869199 від 14 серпня 2012 року, зареєстрований Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на об'єкт обтяження: все нерухоме майно;
- судовий збір, який підлягає стягненню при поданні позовної заяви та сплачений в сумі 1073 грн. 60 коп., стягнути з відповідача на користь позивача.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої І.О. від 24 липня 2023 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
28 вересня 2023 року представник позивача - адвокат Тихонова А.М. подала до суду за вхідним № 45722 заяву про уточнення позовних вимог та просила суд зняти арешт з всього нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №29870439 від 27 липня 2012 року Державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Андрійко Є.Л., реєстраційний номер обтяження 12869199 від 14 серпня 2012 року, зареєстрований Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на об'єкт обтяження: все нерухоме майно.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюк В.В. не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, та 28 листопада 2023 року надав до суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позову у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз'яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Судом встановлено, що як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 3389975557, сформованої 13 липня 2023 року, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: №29870439, виданий 27 липня 2012 року Державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Андрійко Є.Л., реєстраційний номер обтяження 12869199 від 14 серпня 2012 року, зареєстрований Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на об'єкт обтяження: все нерухоме майно.
Згідно відповіді №36150/27.10-23 від 12 липня 2023 року наданої Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), згідно відомостей з АСВП у Відділі перебувало виконавче провадження № 36972158 де боржником є ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем 24 листопада 2013 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону 27.12.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати більш детальну інформацію щодо ідентифікуючих даних боржника не виявляється можливим оскільки провадження знищено. Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень. завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, справа № 904/51/19 та від 24 травня 2021 року, справа № 712/12136/18.
В пункті 5 постанови № 5від 03.06.2016 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" роз'яснив, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 60 Закону про виконавче провадження. У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017). Аналогічна норма міститься в п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в чинній редакції.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на його майно, а тому, він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Позивач, звертаючись з позовом до суду про зняття арешту з майна, посилається на те, що позивач Садовий ОМ, РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 боржник за ВП 36972158 є різними людьми, які мають однакові прізвища, ім'я та по-батькові, однак докази того, що це різні особи, матеріали справи не містять.
Крім того, доводи позивача про те, що він ніколи не проживав за адресою, вказаною адресою боржника у виконавчому провадженні ( АДРЕСА_1 ), та був зареєстрований за іншою адресою з 2003 року, не встановлюють факт проживання особи за місцем реєстрації, оскільки особа має право змінювати адресу проживання незалежно від місця реєстрації, а докази проживання позивача за адресою реєстрації у справі відсутні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19, від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19, від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18, від 16.01.2021 № 473/4773/19, від 19 січня 2022 року в справі №577/4541/20.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.13, 255, 258, 260-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Закрити провадження у справі № 369/11394/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з рухомого майна.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.О. Фінагеєва