Справа № 368/1257/21
2/368/59/24
Рішення
Іменем України
"02" квітня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі головуючого судді Кириченка В.І., при секретарі Марчук Н.М.,
з участю представника позивача - адвоката Воловика К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягути з ОСОБА_2 (рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 685000 грн.; 3 проценти річних від простроченої суми у розмірі 61255,89 грн.; інфляцію у розмірі 135013,50 грн. та судовий збір в розмірі 8812,69 грн.
Мотивував позов тим, що 02 липня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) надав у позику ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) кошти у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США, про отримання яких останнім було власноруч складено боргову розписку.
Відповідно до зазначеної боргової розписки, Відповідач зобов'язався повернути отримані ним у борг кошти до 25 грудня 2018 року. Однак станом на момент подання цього позову так і не виконав своє зобов'язання. У зв'язку із тим, що строк позовної давності добігає кінця, позивач змушений звертатися до суду за захистом свого порушеного права.
За змістом ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір не оподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (ЦК України); інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка підтверджує укладення договору позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-Ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.
Також Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, в цивільному законодавстві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.
В наданій суду розписці Відповідач чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її підписом, тому така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа.
Отже, письмове застереження, яке міститься в тексті договору, про завершену дію передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.
В свою чергу у частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до статті 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Розписка подана з цим позовом написана власноручно позичальником - Відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом. Сторони дотримались письмової форми договору.
Таким чином, на думку Позивача ним доведено факт укладення договору і факт передачі ним коштів Відповідачу на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.
Також відповідно до положень ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Що становить 685 000 (шістсот вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.
А відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України Позивач також має право стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від суми боргу. Сума відсотків за неправомірне користування грошовими коштами за період з 25.12.2018 року по 17.12.2021 року складає 61255,89 грн. Інфляційні збитки складають 135013,50 грн.
Представник позивача - адвокат Воловик К.С. в судовому засіданні позов підтримав та просив задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав з підстав які вказані у відзиві. Подав відзив в якому проти позову заперечував, мотивуючи тим, що факт складення та підписання розписки від 02.07.2018 року Відповідачем не відповідає дійсності, оскільки Відповідач не брав позику у Позивача, а відповідно не визнавав це написанням боргової розписки. У даному випадку той факт, що Відповідач не писав розписку, свідчить про те, що Відповідач не мав наміру та волевиявлення, спрямованих на отримання позики від Позивача у розмірі 25 000,00 дол. США.
Оскільки Відповідач не складав та не підписував розписку від 02.07.2018 р., тобто не здійснював волевиявлення, спрямованого на виникнення прав та обов'язків за цим правочином, то він вважається таким, що не вчинений, а отже, не може породжувати будь-яких наслідків, пов'язаних із виконанням правочину. Отже, Відповідач не отримував позику в розмірі 25 000,00 дол. США згідно із умовами цього Договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із положеннями ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставу що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавиці або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
У постанові Дніпровського апеляцйного суду у справі №201/11323/18 від 25.02.2020 року зазначається наступне: «(...) факт отримання позичальником грошових коштів момент їх отримання (як певний проміжок часу є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд, в справах цієї категорії.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним».
Вищевказане підтверджується судовою практикою, зокрема, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду України від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц: «(...) 7.3. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих : дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
(...) 7.7. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
(...) 7.11. Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію (...).
Окрім того, згідно із положеннями Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «(...) Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначити момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК) тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим уразі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено».
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 753/11670/17 від 11.06.2021 року: « (...) У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-6Зцсі 3, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановив».
У відповіді на відзив зазначено, що факт отримання коштів Відповідачем від Позивача може бути також підтверджений показами безпосередніх учасників таких правовідносин в якості свідків. На заперечення Відповідачем проти отримання коштів від Позивача, вважаємо за необхідне подати наступні докази, які раніше не були подані у зв'язку із відсутністю підстав для їх подання. Так Позивач надає Розписку складену ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у позику від 17 липня 2020 року, розписку про отримання грошових коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_2 від 31.01.2019 року, Розписка (у формі договору) від 05 серпня 2019 року про отримання грошових ОСОБА_4 від ОСОБА_2 , а також підписана ОСОБА_2 розписка про повернення коштів ОСОБА_4 та відсутність претензій до нього. Більш того, Позивачем у якості письмового доказу надається витяг із переписки позивача та Відповідача, в якому неодноразову фігурують розмови про розписки, вимоги щодо повернення коштів
Судом встановлено, що згідно змісту розписки від 2.07.2018 року ОСОБА_2 отримав в борг в ОСОБА_1 . двадцять п'ять тисяч доларів США які зобов'язався повернути до 25.12.2018 року. Розписка має підпис з зазначенням, що підпис вчинив ОСОБА_2 .
За результатами судової почеркознавчої експертизи, згідно висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ольги Юріної від 06.06.2023 року №СЕ-19/111-23/25109-ПЧ - підпис в оригіналі розписки від 02.07.2018, виконаний, ймовірно, не ОСОБА_2 , а іншою особою. При порівнянні досліджуваного підпису в оригіналі розписки з наданими зразками підпису ОСОБА_2 установлено розбіжності за деякими загальними ознаками ( ступінь виробленості, форма рухів, напрямок рухів, розмір, ступінь зв'язності, форма основи підписів). В судовому засіданні експерт висновок підтримала.
Згідно результатів повторної судової почеркознавчої експертизи відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Юрія Сохи від 18.01.2024 року №СЕ-19/111-23/64788-ПЧ - підпис в оригіналі розписки від 02.07.2018, виконаний, ймовірно, не ОСОБА_2 , а іншою особою. Вирішити запитання в категоричній формі не виявилося можливим у зв'язку з простотою будови досліджуваного підпису. При порівнянні досліджуваного підпису в оригіналі розписки з наданими зразками підпису ОСОБА_2 установлено розбіжності за деякими загальними ознаками ( ступінь виробленості, переважною формою рухів, переважним напрямком рухів, розмір, ступенем зв'язності, формою основи підписів).
Позивачем у якості письмового доказу надано витяг із переписки двох осіб з назвами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 брат з яких не вбачається, що це позивач та відповідач, так як ім'я відповідача не ОСОБА_6 та відсутні докази, що сторони є братами. Так у повідомлені від 09 вересня 2021-го року, яке було надіслано ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_6 брат об 11:05 зазначено наступне: «Хочу також знати в якій стадії знаходиться проект відведення землі та будівництво комерційної будівлі в парку «Перемога» на який ти взяв у мене 25 000$ (під розписку) 02.07.18р...» У відповідь ОСОБА_6 брат написав: «Взяв 25 потратив 75». Ця відповідь не має інформації про отримання 25000 доларів США . В іншій частині преписки двох осіб також відсутня інформація про отримання 25000 доларів США. Відповідач не визнає, що вказана переписка відбувалась між ним і позивачем.
Інші розписки на які вказував позивач у відповіді на відзив стосуються інших правовідносин між сторонами сторонами спору, що не заперечував представник позивача.
Позивач дав покази в якості свідка про те, що відповідач отримав від нього 25000 доларів США і написав розписку від 2.07.2018 року про повернення боргу, а тако, що надана ним переписка двох осіб відбувалась між ним і відповідачем. Але ці обставини не визнаються відповідачем і спростовуються висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ольги Юріної від 06.06.2023 року №СЕ-19/111-23/25109-ПЧ і висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Юрія Сохи від 18.01.2024 року №СЕ-19/111-23/64788-ПЧ.
Відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір не оподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (ЦК України); інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка підтверджує укладення договору позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-Ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України позивач не довів укладення договору позики з відповідачем і не довів факту передання 20 тисяч доларів США позивачем відповідачу.
Відповідно до ст.1049 ч.1 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідача відсутній обов'язок повернути позивачу 20 тисяч доларів США по договору позики укладення якого не доведено.
Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
У відповідача відсутній обов'язок сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, по договору позики іноземної валюти укладення якого не доведено і індекс інфляції до іноземної валюти не застосовується..
У відповідача відсутній обов'язок сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми по договору позики іноземної валюти укладення якого не доведено.
Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК України сплачений судовий збір позивачем не підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Тому в задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись ст.208,626,638,1046,1047,1049 ч.1,625 ч.2 ЦК України, ст.76, 81,263-265, 273 ч.4 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 12.04.2024 року.
Суддя: В.І. Кириченко