29.03.2024 Справа № 363/2861/23
29 березня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Бобрової Н.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 10.10.2014 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . В період перебування в шлюбі вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . 10.03.2021 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області шлюб між сторонами розірвано. Вказана квартира зареєстрована на відповідача, згоди про добровільний поділ квартири не досягнуто. ОСОБА_1 проживає разом з двома дітьми у спірній квартирі. Оскільки відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не приймав участі і до розірвання шлюбу, не дбав і не дбає про матеріальне забезпечення дітей, а тому позивач вважає, що при поділі спільної квартири їй повинно бути виділено 2/3 частки квартири.
14.06.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
04.07.2023 року стороною відповідача подано відзив на позовну заяву згідно якого, заперечує проти позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності на 2/3 частки квартири з наступних підстав. Сторони під час перебування у шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль модель Zafira марки Opel, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Право власності на автомобіль зареєстровано на позивача. Вказане майно є спільною власністю подружжя. Однак, за три місяці після реєстрації шлюбу позивач народила дитину та перебувала у відпустці по догляду за дитиною, самостійного заробітку у позивача не було. Матеріально забезпечував сім'ю лише відповідач, крім того, відповідач сплачує аліменти на утримання сина. Таким чином вважає, що відсутні підставі для збільшення частки ОСОБА_1 з 1/2 до 2/3.
04.07.2023 року адвокат Войнаренко Л.Ф., яка здійснює представництво ОСОБА_4 , подала до суду зустрічну позовну заяву в якій просить: визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на автомобіль модель Zafira марки Opel, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля в сумі 113 674,00 грн.
26.07.2023 року протокольною ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.
07.08.2023 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову, щодо стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля у розмірі 113 674,00 грн., оскільки станом на 01.08.2023 року ринкова вартість автомобіля модель Zafira марки Opel, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 165 721,17 грн.
23.08.2023 року адвокат Войнаренко Л.Ф., яка здійснює представництво ОСОБА_4 , подала до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву згідно якого, не погоджуються із наданим відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 звітом №64/61.08.23 від 01.08.2023 року, оскільки оцінювачем вказана середня ринкова вартість колісного транспортного засобу у розмірі 215 222,30 грн.
06.09.2023 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву згідно яких, представник позивача за зустрічним позовом допустила підміну понять «Середня ринкова вартість» та «Ринкова вартість конкретного автомобіля», а тому середня ринкова вартість автомобіля модель Zafira марки Opel, 2007 року випуску 215 222,30 грн., а ринкова вартість саме автомобіля модель Zafira марки Opel, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 становить 165 721,17 грн.
05.10.2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву в якій просить врахувати пункт 2 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
12.10.2023 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник, за первісним позовом, в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просять задовольнити в повному обсязі. Зустрічний позов визнали частково, а саме щодо відшкодування відповідачу 1/2 частини вартості автомобіля з урахуванням ринкової вартості визначеної звітом №64/61.08.23 від 01.08.2023 року, у розмірі 82 860,58 грн.
Представник відповідача, за первісним позовом, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що квартира підлягає рівному поділу без збільшення частки. Зустрічний позов підтримала та просить задовольнити.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно копії повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 виданого 12.10.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, 10.10.2014 року укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 , актовий запис №1633.
Сторони по справі мають спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 виданого 28.01.2015 року.
25.09.2015 року між ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1/1-5. Згідно умов якого, за цим договором продавець продає, а покупець придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_3 (п.1.1.).
Згідно акту прийому-передачі квартири покупцю від 25.12.2015 року, підписаного ТОВ «ДБК- ПАРТНЕР» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), продавець побудував та передає, а покупець сплатив 100% вартості та приймає квартиру АДРЕСА_2 (п.1.).
Відповідно до акту прийому-передачі майнових прав на квартиру до договору купівлі-продажу майнових прав №1/1-5 від 25.09.2015 року, підписаного 30.09.2016 року ТОВ «ДБК- ПАРТНЕР» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), продавець передає, а покупець приймає в повному обсязі майнові права на квартиру у житловому будинку, поштова адреса: АДРЕСА_4 .
Згідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.02.2017 року за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , ОСОБА_1 з 21.08.2020 року є власником автомобіля марки Opel, модель Zafira, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10.03.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 10.10.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1633 - розірвано.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 3 статті 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.63 СК України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини 1, 2 статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частини 2, 3 статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспорт засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Таким чином, як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, під час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Opel, модель Zafira, які є спільною сумісною власність подружжя.
Відповідно до частини 2, 3 статті 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на 2/3 частини вказаної квартири, ОСОБА_1 посилається на те, що проживає разом з двома дітьми у спірній квартирі. Крім того, відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не приймав участі і до розірвання шлюбу, не дбав і не дбає про матеріальне забезпечення дітей.
Як вбачається, з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 06.04.2023 року, що ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_8 , та сином ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментам за період з 07.12.2020 року по 20.03.2023 року, виданої 20.03.2023 року Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області №12622, у ОСОБА_4 станом на 20.03.2023 року існує заборгованість по аліментам у розмірі 143 940,00 грн.
Отже, враховуючи те, що після розірвання шлюбу дитина проживає разом з ОСОБА_1 , а також те, що ОСОБА_4 ухилявся від участі в утриманні дитини, суд дійшов висновку про можливе відступлення від засади рівності часток подружжя та в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя для належного захисту у спірних правовідносинах, в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля в розмірі 113 674,00 грн., суд дійшов до наступного.
Звертаючись до суду з вказаною вимогою ОСОБА_4 визначив ринкову вартість автомобіля марки Opel, модель Zafira, 2007 року випуску, у розмірі 227 347,00 грн., посилаючись на оголошення, які розміщенні в Інтернеті, а саме на сайті «AUTO.RIA».
Однак, відповідно до звіту №64/61.08.23 від 01.08.2023 року про оцінку колісного транспортного засобу Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 , ринкова вартість, автомобіля на дату оцінки складає: 165 721,17 грн.
Таким чином, заявлена ОСОБА_4 вимога про стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, з урахуванням звіту №64/61.08.23 від 01.08.2023 року про оцінку колісного транспортного засобу, підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 82 860,58 грн.
Щодо стягнення судових витрат на користь ОСОБА_4 , суд дійшов до наступного.
Згідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
22.06.2023 року між ОСОБА_3 (адвокат) та ОСОБА_4 (клієнт) укладено додаткову угоду №3 до договору про надання правничої (правової) допомоги №7/2023 від 22.06.2023 року згідно якої, дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги у справі №363/2861/23 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.
Як вбачається з акту №3-1 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.06.2023 року, акту №3-2 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.06.2023 року, акту №3-3 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.06.2023 року, акту №3-4 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.07.2023 року, акту №3-5 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.07.2023 року, акту №1 (засідання 1) прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.07.2023 року та акту №3-6 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.08.2023 року, адвокат Войнаренко Л.Ф. відповідно до додаткової угоди №3 до договору про надання правничої (правової) допомоги №7/2023 від 22.06.2023 року, надала ОСОБА_4 правничу допомогу на загальну суму 16 500,00 грн.
Згідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Вищевказана правова позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18), від 15.06.2021 року по справі №159/5837/19.
Отже, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 16 500,00грн.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420,00 грн.
Крім того, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 60, 63, 69, 70 СК України, статтями 368, 372 ЦК України, статтями 3, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420,00 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на автомобіль модель Zafira марки Opel, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля в сумі 82 860,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073,60 грн. та на правничу допомогу у розмірі 16 500,00грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_5 ).
Суддя О.Д. Рудюк