Справа № 362/4110/21
Провадження № 2/362/141/24
09 квітня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
з участю секретаря Сілецької М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради Київської області про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, та визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною,-
Первісний позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі способи участі у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері:
- систематичні побачення з дочкою кожного понеділка та середи. Батько забирає дочку зі школи, та привозить за місцем її проживання з матір'ю до 20.00 год. цього ж дня;
- систематичні побачення з дочкою кожної п'ятниці. Батько забирає дитину зі школи та привозить дитину за місцем її проживання з матір'ю наступного дня суботи до 20.00 год.;
- спілкування з дочкою з 10.00 год. до 16.00 год., у святкові дні кожного року: 1 січня, Різдво Христове, 8 березня, 9 травня, День Святої Пасхи та інші святкові дні;
- спілкування з дочкою у День її Народження з 10.00 год. до 16.00 год.;
- спільний відпочинок з дочкою в літній період кожного року з 01 червня по 15 липня;
- спільний відпочинок з дочкою на зимові канікули щороку протягом 7-и днів;
- спільний відпочинок з дочкою під час весняних та осінніх канікул щороку з п'ятниці (останній навчальний день перед канікулами) до вівторка 20.00. год.
Зобов'язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання чи перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформацію про хвороби, діагнози, лікування та щеплення за його вимогою шляхом обміну інформацією у будь - який доступний спосіб.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з матір'ю, проти чого позивач не заперечував. Позивач виконує свій батьківський обов'язок щодо утримання дитини, та хоче приймати участь у вихованні дитини, піклуватися про неї.
Однак, між сторонами почались непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки. Намагання позивача мирним шляхом врегулювати спір призводять лише до нових конфліктів, так як відповідачка не бажає його присутності та штучно створює перешкоди у спілкуванні з донькою. Весь цей час позивач намагався налагодити нормальний зв'язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним. Відтак, вважає свої права порушеними та просить суд зобов'язати відповідачку не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою.
Відповідач подала зустрічну позовну заяву, в якій просила визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її матір'ю ОСОБА_2 , за місцем її реєстрації або фактичного місця проживання. Крім того, позивач за зустрічним позовом просить визначити спосіб участі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом призначення побачення кожної другої та четвертої неділі місяця з 09:00 до 12:00 години за місцем проживання дитини, із врахуванням режиму дня та відпочинку дитини, з урахуванням її здоров'я, потреб та інтересів, за попередньою домовленістю з її матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключно за власним бажанням та особистою згодою дитини, у присутності матері або значимих для дитини людей.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що на її думку, батько дитини негативно впливає на психічний стан дитини, влаштовує скандали з позивачкою, намагається тиснути на дитину.
Представник позивача первісний позов підтримав у повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просив задовольнити. Щодо зустрічних позовних вимог заперечувала частково, а саме вважає, що вимоги в частині участі батька у вихованні доньки, це є правом відповідача за зустрічним позовом, а не правом позивача. При цьому зазначила, що спору щодо визначення місця проживання житини з матір'ю не існує, про що в первісному позові було зазначено ОСОБА_1 .
Представник відповідача та відповідачка щодо первісного позову заперечували в повному обсязі, вважають, що батько не може приймати участь у вихованні дитини, якщо цього не бажає сама донька, зустрічний позов просили задовольнити в повному обсязі.
Представник третьої особи вважає, що батько, так як і мати, мають рівні права та обов'язки щодо участі у вихованні дитини, а тому просить взяти до уваги рішення Васильківської міської ради "Про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 " Щодо визначення способу спілкування батька з дитиною лише за умови бажання дитини - зазначив, що відносно дитини наявний вплив матері, з якою постійно проживає дитина, тому можливість таких зустрічей практично виключається.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 2014 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали 13.06.2016 р., що стверджується рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.06.2016 р. у справі № 362/1821/16.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Довідкою Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області №95632 від 17.06.2021 р. підтверджується, що перевіркою відомостей АСВП з'ясовано, що виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до відділу станом на 17.06.2021 р. не надходили та на примусовому виконанні не перебувають.
Висновком служби у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради, затвердженого рішенням Васильківської міської ради №67 від 08.04.2022 року, визначено за доцільне визначити години спілкування визначити години спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної другої і четвертої суботи та неділі в місяці з 10.00 години до 17.00 години, в присутності матері, а в літній період тривалістю до одного місяця за домовленістю між батьками для виїзду разом з донькою на оздоровлення за наявності відповідних документів.
Висновком служби у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради, затвердженого рішенням Васильківської міської ради №68 від 08.04.2022 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю.
Позивач за зустрічним позовом в обгрунтування своїх вимог посилається на аналітичну довідку психолога Васильківського академічного ліцею "Престиж", однак суд критично відноситься до даного доказу, оскільки вона носить суто рекомендаційний характер, до останньої не надано жодних доказів, що ОСОБА_5 дійсно має кваліфікацію "Психолога".
Також суд не бере до уваги висновок експерта №СЕ-19-21/32514-ПС від 30.11.2021 року, наданий ОСОБА_2 , оскільки дана експертиза судом не призначалася, та сторона відповідача за зустрічним позовом заперечувала щодо даного доказу.
Згідно ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами встановленими статтею 212 цього Кодексу, а саме суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23, на яку посилається заявник.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п'ята статті 19 СК України).
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини відзначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.
Згідно з матеріалами справи суд встановив, що сторони працевлаштовані, мають дохід, забезпечені житлом, та кожен з них створив комфортні умови для проживання та гармонійного розвитку дочки. Жодних негативних фактів неналежного ставлення до дитини зі сторони обох батьків не встановлено.
Суд, беручи до уваги висновок служби у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради, затверджений рішенням Васильківської міської ради №68 від 08.04.2022 року, та враховуючи, що жодним із сторін не заперечується вимога щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю, приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386(ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 141 СК України на батьків покладені рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.
При цьому, у відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).
В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (статті 151, 153 СК України).
Обов'язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов'язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен мати формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Законодавство України закріплює обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. В іншого з батьків виникає зустрічний обов'язок не чинити цьому перешкоди
Системний аналіз міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір'ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею. Зазначений висновків дійшов Верховний Суд в Постанові від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною - ВС КЦС вказав, що узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст. 19 СК України).
При визначені способів участі у вихованні дитини того хто проживає окремо, суд може відступити від графіку визначеного органом опіки та піклування (ВС КЦС, справа №196/1202/19 від 05.10.2022 р.)
Крім того, в постанові від 11 грудня 2019 року по справі № 753/15487/18 Верховний Суд вказав: при наявності конфлікту між батьками зустрічі одного з батьків з дитиною доцільно проводити без присутності другого з батьків, особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив.
У постанові від 28 січня 2019 року по справі № 619/3051/17 ВС зробив висновок, що батько має право особисто брати участь у вихованні дитини та зустрічатися з нею без присутності матері або інших осіб.
Про право батьків на спілкування з дітьми та важливість ролі батька в своїх рішеннях неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, в рішенні по справі «A.V. проти Словенії» (заява № 878/13) ЄСПЛ нагадав, що згідно зі ст. 8 Конвенції держава несе позитивні зобов'язання щодо «ефективної поваги» до сімейного життя. Зокрема, в справах, що стосуються права контакту одного з батьків, держава зобов'язана вживати заходів з метою возз'єднання батьків зі своїми дітьми і сприяти такому возз'єднанню. У зазначеній справі ЄСПЛ присудив батькові-заявнику, який втратив право на особистий контакт зі своїми дітьми, 20 тис. євро компенсації за моральну шкоду.
Виходячи з перерахованого вище, слід прийти до висновку, що батько має право на безпосередню участь в житті і вихованні дитини та на зустрічі з дитиною без присутності матері. Згідно із законодавством, суд може обумовити зустрічі батька з дитиною в присутністю матері або іншої особи, тільки якщо в процесі розгляду справи буде встановлено, що особисте спілкування з батьком може негативно вплинути на дитину, та/або нашкодити її розвитку. Якщо ж суд без вагомих на те причин встановлює графік зустрічей батька з дитиною при постійній присутності матері, то, очевидно, що це не сприяє ефективній реалізації права дитини і батька на особисте спілкування. Більше того, такий порядок зустрічей може стати підґрунтям для зловживань з боку матері, яка може продовжувати перешкоджати батькові в налагодженні близьких відносин з дитиною. Також такий приклад може стати стимулом для інших батьків, з ким проживає дитина, не давати можливість другому з батьків спілкуватися з дитиною, в результаті чого може виникнути повна відсутність емоційного зв'язку з дитиною.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 наголошено, що згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір'ю (батьком) від виконання батьківських обов'язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьком конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення батька права на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Крім того, як встановлено постановою Київського апеляційного суду у даній справі від 22.11.2022 р. під час розгляду апеляційної скарги відповідачки на ухвалу суду призначення експертизи - враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з матір'ю, яка чинить перешкоди в спілкування батька з дочкою, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв'язків батька та дитини).
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Тому при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.
А встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов'язком.
Суд бере до уваги факт неодноразового звернення позивачки за зустрічним позовом до органів поліції, місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, служби у справах дітей, із заявами, в яких постійно скаржилася на поведінку батька, що вказує про конфлікті відносини між батьками, та чинення матір'ю перешкод у спілкуванні батька з донькою.
При цьому, жодних обставин, які б вказували на те, що особа батька є небезпечною для дитини, чи спілкування з батьком призведе до негативних наслідків - судом не встановлено.
Суд вважає, що створювані матір'ю протягом тривалого часу перешкоди для батька у вихованні та спілкуванні із дочкою руйнують її зв'язки із сім'єю, до якої належать як батько так і мати, отже, така поведінка матері суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітньої доньки. Наведене та посилання позивача за зустрічним позовом на те, що донька сама не хоче бачитись з батьком, і вона не буде її змушувати до побачень з батьком, підтверджують, що між сторонами є особистісний конфлікт, що, зокрема відображується у впливі матері на формування думки та світогляду малолітньої ОСОБА_3 щодо батька в силу її віку та психологічної залежності від перебування виключно з матір'ю.
Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.
Більш того, позивач, який є батьком дитини, піклується про доньку та любить її, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.
Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, суд враховує інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, та активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, тому дійшов висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки таке право батька є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам. Протилежного відповідачем суду не доведено.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач та відповідач мають рівні права щодо виховання та розвитку своєї доньки, позивач має бажання приймати участь у його вихованні, а спілкування між позивачем та його донькою не перешкоджають нормальному розвитку дитини, з урахуванням поведінки позивача та відповідача, між якими існує тривалий особистий конфлікт та відсутнє порозуміння щодо графіку та часу побачень батька з дитиною, суд вважає, що залученість дитини до конфлікту між батьками може негативно вплинути на її стосунки з батьком, тому зустрічі необхідно проводити без присутності матері, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та чинити на неї негативний вплив.
При цьому, зважаючи на вік дитини та тривалу відсутність спілкування доньки з батьком, задля найкращих інтересів дитини, не допущення негативного впливу на її емоційний стан та з метою налагодження емоційного зв'язку між батьком та малолітньою донькою, суд вважає за необхідне встановити перехідний період.
Саме такий спосіб участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею, на переконання суду, у повній мірі відповідатиме інтересам дитини та достатнім чином забезпечить участь позивача у процесі виховання доньки, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Більш того, суд роз'яснює сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 153, 155, 157-159 СК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,
Первісний позов - задовольнити частково.
Визначити порядок участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спілкуванні з нею, дотримуючись режиму навчання, харчування, розвитку, відпочинку та стану здоров'я дитини, умов воєнного стану, у наступному порядку:
- з метою налагодження емоційного зв'язку між батьком ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 , зважаючи на вік дитини (дев'ять років) та тривалу відсутність спілкування дитини з батьком, суд встановлює перехідний період, упродовж якого провести перші чотири зустрічі батька з дитиною кожної суботи з 11-00 год. до 13-00 год. у присутності матері дитини, в місцях, узгоджених обома батьками дитини (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів) на нейтральній території за територіальним місцем проживання (перебування) дитини (населеному пункті місця проживання дитини з матір'ю);
- після закінчення перехідного періоду кожної середи з 15-00 год. до 20-00 год. без присутності матері дитини, у місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів), з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька;
- після закінчення перехідного періоду - кожної п'ятниці батько забирає дитину зі школи для до свого місця проживання та повертає дитину за місцем її проживання з матір'ю наступного дня суботи до 20.00 год., побачення без присутності матері, за місцем проживання (перебування) батька, проте у будь-якому разі за територіальним місцем проживання (перебування) дитини (регіоні місця проживання дитини з матір'ю) з урахуванням побажань та інтересів дитини, з можливістю перебування дитини у місцях, які визначає батько дитини самостійно (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів);
- після закінчення перехідного періоду побачення батька з дочкою щороку влітку 15 (п'ятнадцять) календарних днів без присутності матері, при цьому не менше 7 (семи) календарних днів поспіль, за погодженням з матір'ю дитини календарних дат, з обов'язковим поверненням дитини за місцем її проживання з матір'ю, для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини і батька без присутності матері, у місцях, які визначає батько дитини самостійно та за погодженням з дитиною щодо виду відпочинку, з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька, а також відпочинку/оздоровлення на території держави, де проживає дитина разом з матір'ю. Напрямок, умови поїздки та умови проживання під час подорожей з батьком дитини під час літніх канікул попередньо мають бути повідомлені матері дитини за один місяць до канікул;
- після закінчення перехідного періоду побачення батька з дочкою щороку взимку під час зимових канікул протягом 5 (п'яти) календарних днів поспіль без присутності матері дитини, за погодженням з матір'ю дитини календарних дат, з обов'язковим поверненням дитини за місцем її проживання з матір'ю, для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини і батька, у місцях, які визначає батько дитини самостійно та за погодженням з дитиною щодо виду відпочинку, з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька, а також відпочинку/оздоровлення на території держави, де проживає дитина разом з матір'ю. Напрямок, умови поїздки та умови проживання під час подорожей з батьком дитини під час зимових канікул попередньо мають бути повідомлені матері дитини за один місяць до канікул;
- після закінчення перехідного періоду побачення батька з дочкою щороку під час весняних та осінніх канікул з п'ятниці (останній навчальний день перед канікулами) до вівторка 20.00. год. без присутності матері дитини, за погодженням з матір'ю дитини календарних дат, з обов'язковим поверненням дитини за місцем її проживання з матір'ю, для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини і батька, у місцях, які визначає батько дитини самостійно та за погодженням з дитиною щодо виду відпочинку, з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька, а також відпочинку/оздоровлення на території держави, де проживає дитина разом з матір'ю;
- після закінчення перехідного періоду кожного року для святкування дня народження дитини 06 лютого - з 10.00 год. до 14-00 год. без присутності матері дитини, з обов'язковим поверненням дитини за місцем її проживання з матір'ю, в місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини, з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька, проте у будь-якому разі за територіальним місцем проживання (перебування) дитини (населеному пункті місця проживання дитини з матір'ю);
- після закінчення перехідного періоду спілкування батька з дочкою з 10.00 год. до 16.00 год., у святкові дні кожного року: 1 січня, Різдво Христове, 8 березня, 9 травня, День Святої Пасхи та інші святкові дні без присутності матері дитини, з обов'язковим поверненням дитини за місцем її проживання з матір'ю, в місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини, з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька;
- у разі хвороби дитини, що припадає на день зустрічі, мати дитини надає докази хвороби дитини, а саме: медичну картку дитини із записом огляду сімейного лікаря, та переносить зустріч на іншу погоджену з батьком дитини дату;
- зобов'язати мати дитини ОСОБА_2 не пізніш як за добу до дати побачень повідомляти батька дитини засобами електронного чи телефонного зв'язку, у тому числі на Вайбер чи смс-повідомленням про місце (адресу), де знаходиться дитина і де батько дитини має можливість забрати дитину на період побачення та/або відпочинку та куди повинен повернути дитину після закінчення часу побачень та/або відпочинку; у такому самому порядку мати дитини повідомляє батькові дитини про обставини, які перешкоджають та/або унеможливлюють здійснення чергового побачення батька з дитиною;
- зобов'язати мати дитини ОСОБА_2 надавати батькові дитини ОСОБА_1 можливість вільного та безперешкодного спілкування з дочкою телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами зі збереженням звичного для дитини режиму;
- зобов'язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання чи перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформацію про хвороби, діагнози, лікування та щеплення за його вимогою шляхом обміну інформацією у будь - який доступний спосіб.
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечувати зустрічі малолітньої дитини з батьком, не допускати протиправних дій щодо перешкод у побаченні батька з дитиною та негативних розмов відносно батька дитини, морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька з малолітньою дитиною.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Зустрічний позов - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її матір'ю ОСОБА_2 , за місцем її реєстрації або фактичного місця проживання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Ковбель