справа № 361/11330/23
провадження № 1-кп/361/725/24
15.04.2024
15 квітня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні, проведеному в режимі відео конференції, кримінальне провадження № 12022111130003371 від 26.09.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сальне, Ніжинського району, Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, без постійного місця проживання, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
До Броварського міськрайонного суду Київської області 15.12.2023 направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022111130003371 від 26.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
26.09.2023, близько 17 години 40 хвилин між ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували за адресою:
АДРЕСА_1 , на узбіччі дороги за координатами: 50.50963 °С, 30,83672°В, під час вживання алкогольних напоїв виник конфлікт з мотивів ревнощів, в ході якого у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів ревнощів, перебуваючи на узбіччі дороги за вищевказаною адресою, приблизно о 17 годині 42 хвилин,
ОСОБА_5 взяв ніж, та, тримаючи його в руці, наніс ним три удари ОСОБА_6 в область шиї та три удари в область грудної клітини, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки зліва у вигляді двох ран на передній поверхні грудної клітки зліва по навкологрудинній лінії, що проникають в плевральну порожнину, лівосторонній гемо пневмоторакс, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та три непроникаючі колото-різані поранення на передній поверхні шиї, одне непроникаюче колото-різане поранення на передній поверхні грудної клітки зліва по середньо-ключичній лінії, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а саме, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2023 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2023 року строк тримання під вартою продовжено до 22.02.2024 року, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2024 року строк тримання під вартою продовжено до 19.04.2024 року.
19.04.2024 прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів. Вказувала, що строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 19.04.2024, а завершити судовий розгляд за обвинувальним актом в межах цього строку неможливо, тому виникла необхідність звернутися до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Під час обрання та подальшого продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було визнано наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зникли та не зменшились.
Зокрема, у провадженні наявні достатні підстави, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від слідства та суду. Про наявність даного ризику свідчить те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, є достатні підстави вважати, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про наявність ризику переховування також свідчить відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого в місці постійного проживання, сімейний стан, майновий стан.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає за доцільне клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою зважаючи на наступне.
Термін дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 19.04.2024, а до указаного часу провести розгляд кримінального провадження неможливо.
Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція ч. 3 ст. 305 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років із конфіскацією майна, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим. Водночас, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Вимоги статті 194 КПК України зобов'язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів.
Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Зі змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Наявність обґрунтованої підозри, тяжкість обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання та доходу в Україні, свідчать про можливість обвинуваченого переховуватися від суду, вчинення ним інших злочинів, а також незаконно впливати на свідків по даному кримінальному провадженню.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, а саме застава, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявні ризики, в тому числі ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків.
Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження терміну дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 309,376, 395 КПК України, суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 15 квітня 2024 року по 13 червня 2024 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.
Повний текст ухвали оголошено 16.04.2024 року о 14.00 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1