Справа № 357/2343/24
Провадження № 2/357/2052/24
09 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 380 000 грн., а також відсотки, що передбачені договором, в сумі 32680 грн. та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2683,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 4573,30 грн., судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.11.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, у формі розписки, згідно умов якого відповідач отримав від позивача грошову позику у розмірі 380 000 грн., строком до 31.10.2023 року. Також сторони погодили, що у випадку неповернення позичальником коштів у строк до 31.10.2023 року, відповідач зобов'язаний сплачувати проценти за користування позикою, в розмірі 0,1 % від неповернутої суми позики за кожен день до моменту повернення позики в повному обсязі, про що ОСОБА_2 власноруч написав розписку. Оскільки станом на 31.10.2023 року відповідач не повернув борг, то позивач нарахував відсотки у відповідності до умов договору, розмір яких становить 32680 грн., за період з 01.11.2023 р. по 25.01.2024 року. Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, здійснив нарахування сум за прострочення виконання боржником свого грошового зобов'язання, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі - 2683,89 грн. та інфляційні втрати у сумі - 4573,30 грн.
Ухвалою суду від 12.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в загальному порядку, призначено справу до підготовчого засідання (а.с. 14).
12.03.2024 року відповідач ОСОБА_3 направив суду заяву про визнання позову та про розгляд справи за відсутності відповідача (а.с.17).
12.03.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті (а.с.21-22).
Позивач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належно, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала (а.с. 26).
04.04.2024 року відповідач ОСОБА_3 подав повторно заяву про визнання позову та про розгляд справи за його відсутності (а.с.23)
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 23.11.2022 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 380 000 грн. та зобов'язався повернути позику в строк до 31.10.2023 року. Наведене підтверджено розпискою про отримання позики, оригінал якої приєднано до матеріалів справи (а.с.5).
Зі змісту даної розписки про отримання позики слідує, що позичальник ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання у випадку неповернення позики у обумовлений строк, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 0,1 % від неповернутої суми позики за кожен день до моменту повернення позики в повному обсязі.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 порушив взяті зобов'язання щодо вчасного повернення коштів, борг не повернуто. Наведену обставину відповідач визнає.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За частиною 2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
За ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики й оглянута судом розписка свідчать про укладення позики відповідно до вимог ст.1046 ЦК України.
Судом встановлено, що в розписці про отримання позики, відповідач взяв зобов'язання про сплату відсотків, які нараховуються з 01.11.2023 року, тобто в разі неповернення боргу до 31.10.2023 р.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 не повернув кошти в обумовлений строк, а тому , у відповідності до умов договору, позивачем здійснено нарахування відсотків в розмірі 0,01 % за 86 днів, з 01.11.2023р. по 25.01.2024р. на суму боргу 380 000 грн., що становить 32680 грн.
Крім того, позивач, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, здійснила нарахування за цей же період (01.11.2023р.- 25.01.2024р.) 3 % річних в сумі - 2683,89 грн. та інфляційні втрати у сумі - 4573,30 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовна вимога про стягнення з відповідача коштів, що розраховані згідно ст. 625 ЦК України, не підлягає до задоволення, оскільки застосування норми ст. 625 ЦК України можливе лише якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А як було зазначено вище, сторони погодили умови, розмір і порядок нарахування відсотків. Позивач неправомірно вимагає подвійного нарахування відсотків.
Крім того, згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного Кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду наведеного вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та слід стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за розпискою від 23.11.2022 року в розмірі 380 000 грн. і обраховані відсотки за період з 01.11.2023р. по 25.01.2024р., в сумі 32680 грн. та суд відмовляє в частині стягнення з відповідача сум, що розраховані на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 98,27 % (412680 х 100 : 419937 ), судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 4126,72 грн. ( 4199,37 х 98,27 % : 100).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-265, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою про позику в сумі 412680 грн. (чотириста дванадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень) та судові витрати по справі в сумі 4126,72 коп. (чотири тисячі сто двадцять шість гривень сімдесят дві копійки).
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач : ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 /.
Відповідач: ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 /.
Повний текст рішення суду виготовлено 16.04.2024 року
Суддя О. Я. Ярмола