Справа № 357/3835/20
Провадження № 6/357/120/24
09 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я. С.,
за участю:
представник відповідача (боржника) - адвокат Семенюта Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,
05.01.2024 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від представника АТ «Сенс Банк» засобами поштового зв'язку надійшла вказана заява, в якій заявник просить суд поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа та видати дублікат виконавчого листа по справі № 357/3835/20.
Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2020 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором № 500816970 від 10.05.2019 у розмірі 139 027,90 грн. та судовий збір. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, однак в ході перевірки після звільнення адвоката Воронцової М.О. з'ясувалось, що оригінал виконавчого документа для виконання до державної виконавчої служби або приватного виконавця не пред'являвся, іншому працівнику не передавався. Відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості з відповідача на виконанні не перебувають.
16.01.2024 ухвалою судді вказану заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
08.04.2024 від заявника на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника АТ «Сенс Банк», вимоги заяви підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник боржника - адвокат Семенюта Р.А., в судовому засіданні заперечував відносно задоволення заяви, подав письмові пояснення, відповідно до яких вказує про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів втрати виконавчого листа, такі як проведення службового розслідування, доказів направлення виконавчого документа тощо, а доводи заявника про те, що рішення суду залишається невиконаним не може бути підставою для поновлення пропущеного строку звернення виконавчого документа до виконання. Просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
Вислухавши позицію представника боржника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 357/3835/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором № 500816970 від 10.05.2019 року у розмірі 139 027,90 грн., що складається: 106 882 грн. - строкова заборгованість; 7 276,55 грн. - прострочена заборгованість; 2 187,49 грн. - строкова заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях; 19 081 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях; 3 600 грн. - штрафи, а також 2 102 грн. судового збору.
Рішення суду набрало законної сили 16.10.2020.
16.04.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист, який отримано уповноваженим представником банку ОСОБА_2 26.04.2021, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Строк пред'явлення виконавчого листа до 16.10.2023.
02.12.2022 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк», що вбачається з витягу з державного реєстру банків Національного банку України № В/27-0010/103281 від 02.12.2022.
Згідно з довідкою АТ «Сенс Банк» від 04.01.2024, виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/3835/20 відсутній.
Вирішуючи питання заміни сторони виконавчого провадження, суд виходить з наступного.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 в справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У відповідності до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
За приписами п. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зазначив, що «оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом також у постановах від 30.08.2022 року у справі № 757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22), від 03.04.2023 у справі № 2-1137/10 (провадження № 61-1393св22).
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою, суд має встановити факт втрати виконавчого листа та перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
З доданих до заяви матеріалів справи вбачається, що внутрішнє розслідування щодо обставин втрати виконавчого листа не проводилось, пояснення відповідальних працівників не відбирались, жодних актів про втрату документа складено не було.
Таким чином, фактично стягувач не повідомив суду обставин, за яких втрачено виконавчий лист по справі та не надав відповідні докази на їх підтвердження, а також не надав суду доказів про поважність пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання.
Відповідно до статей 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №2-836/11 колегія суддів дійшла наступного правового висновку, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Отже, звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заявник не довів та не підтвердив належним чином свої посилання про втрату виконавчого листа та поважність причин для поновлення строку його пред'явлення, заявник обмежився посиланням на відсутність в нього виконавчого листа.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку за необхідне відмовити у задоволенні заяви.
У даній справі суд враховує встановлений законодавством принцип змагальності цивільного судочинства, а також те, що заявник є юридичною особою, має юридичний відділ (відділи) та інтереси якого захищає професійний адвокат.
Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 89, 260, 353, 433, 446 ЦПК України, пп. 17.4 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання (складення).
Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 15.04.2024.
Суддя А. Ю. Цуранов