Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 284/36/24
16 квітня 2024 року смт. Народичі
Суддя Народицького районного суду Житомирської області Дубовик П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Працівниками ВП №1 Коростенського РУП ГУНП України в Житомирській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №000356 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення про те, що 11 січня 2024 року о 23 годині 32 хвилин на автодорозі Народичі-Овруч 9 км Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-21053» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що в січні 2024 року, увечері, він рухався на автомобілі марки ВАЗ-21053 по автодорозі між смт.Народичі та м.Овруч. В цей час його зупинив поліцейський. Під час розмови з останнім, той запропонував пройти у лікарні освідування на вживання наркотичного сп'яніння, оскільки у нього виникла підозра щодо вживання водієм наркотиків. Він пояснив поліцейському, що наркотичних засобів не вживав і не вживає, але пройти освідування погодився. Коли перебував в поліцейському автомобілі, який рухався до лікарні м.Овруч, йому зателефонувала дружина, повідомивши, що потрібна його термінова допомога, оскільки у його малолітньої дитини, якій 2 роки, маються незрозумілі симптоми нудоти і блювання. Він розповів про це поліцейському, пояснивши, що треба терміново додому, допомогти дружині з дитиною, оскільки крім останньої, у нього є ще одна малолітня дитина, якій 4 роки.Останній запропонував йому відмовитись від проходження освідування, на що він був змушений прислухатись до такої поради, так як сильно переживав за здоров'я та життя своєї дитини. Під час складання поліцейським протоколу, до нього знову зателефонувала дружина та повідомила, що хворій дитині стало легше і вона заснула. Він знову повідомив про це поліцейському, погодившись знову пройти медичне освідування, але той відмовив йому у тому, пояснивши, що вже складає відповідний протокол. Звертає увагу суду, що ніколи не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, в тому числі і за вживання наркотиків, ніколи не був помічений у їх вживанні, бо їх ніколи не вживав. Повторює, що вимушений був відмовитись від проходження медичного освідування лише з крайньої необхідності, оскільки переживав за здоров'я та життя своєї малолітньої дитини. Але за минуванням такої небезпеки, повідомив поліцейського про готовність пройти освідування. Доповнив, що його зовнішні функціональні ознаки, які проявляються у його поведінці, зокрема у мові, міміці, голосі, ході, жестикуляції мають специфічний характер, які можливо і викликали підозру у поліцейського щодо вживання ним наркотичних засобів.
Свідок ОСОБА_2 показала, що 11 січня 2024 року після 23 години вона знаходилась разом з двома своїми малолітніми дітьми вдома в с.Болотниці Коростенського району. Чоловік вдома не було, так як він годиною раніше поїхав на автомобілі на прохання товариша. В цей час в найменшої дитини, якій 2 роки, почалась сильна нудота і блювання. Вона злякалась та зателефонувала чоловікові, повідомивши, що потрібна його термінова допомога. Чоловік пообіцяв приїхати. Через якийсь час дитина заспокоїлась та заснула. Тоді вона передзвонила повторно чоловікові і повідомила йому про це. Незабаром останній повернувся додому, і від нього в послідуючому дізналась, що його в той вечір зупинили працівники поліції та склали на нього протокол за керування автомобілем в стані наркотичного сп'яніння. Хоче повідомити, що чоловік ніколи не вживав наркотичних засобів, в той вечір сідав за кермо в тверезому стані і повернувся в такому ж стані. Дійсно, його поведінка, мова, міміка, голос, хода, жестикуляція мають специфічний характер, які могли стати підставою для підозри з боку працівників поліції.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши матеріали справи, відеозапис із відеокамери поліцейського, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністратині правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Відповідно до ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №000356, 11 січня 2024 року о 23 годині 32 хвилин на автодорозі Народичі-Овруч 9 км Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-21053» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Працівник ВП №1 Коростенського РУП ГУНП України в Житомирській області, який складав протокол та на якого законом покладено обов'язок доказувати правомірність свого рішення, неодноразово викликався в судове засідання, однак, не з'явився та не повідомив про причини неявки.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з камери поліцейського вбачається, що він містить в собі три окремі відеофайли, на одному з яких зафіксовано як ОСОБА_3 погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в лікарні, на іншому - він відмовився пройти зазначений огляд, при цьому поліцейським не з'ясовано причину такої відмови. Крім того, суд вказує на те, що зазначений відеозапис з камери поліцейського є не відповідним п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапиису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки є не суцільний, складається з фрагментів, тощо. Отже, наявний в справі відеозапис із камер поліцейських (а.с.10) є недопустимим доказом та до уваги судом не береться.
Також, в судовому засіданні не спростовані твердження ОСОБА_1 стосовно того, що він відмовляючись від проходження освідування перебував в стані крайньої необхідності, так його донька на той час мала загрозу життю та здоров'ю, оскільки такі показання підтверджені показами свідка ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні підтвердила тяжкий стан здоров'я спільної їх з ОСОБА_1 малолітньої дитини на момент направлення її чоловіка для проходження медичного освідування, та її прохання до останнього у зв'язку з цим терміново приїхати додому, з огляду на те, що на той час вже настала комендантська година, під час дії якої було марно сподіватись на чиюсь іншу допомогу, а також свідка ОСОБА_4 , який також підтвердив у судовому засіданні факти надання згоди ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти медичний огляд на стан сп'яніння та щодо хворобливого стану дитини останнього увечері 11.01.2024.
Крім того, в судовому засіданні не доведено, що зовнішній вигляд ОСОБА_3 мав явні ознаки наркотичного сп'яніння і що водій перебував під впливом, що знижує швидкість його реакції та уваги, навпаки, як вбачається з відеозапису з камери поліцейського, поведінка ОСОБА_1 була адекватною.
Також суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 жодного разу за вживання наркотичних засобів до відповідальності не притягувався, і до того ж, у суду відсутні будь-які докази, що поліцейський мав обгрунтовану підозру про вживання водієм наркотичних засобів. Такі ознаки зовнішнього стану водія, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, можуть свідчити про фізичну втому людини, її хвилювання, індивідуальну специфіку поведінки, тощо.
Крім цього, у судовому засіданні, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтвердили, що ОСОБА_1 не вживає наркотичні засоби.
До того ж, відповідно до письмового пояснення ОСОБА_6 (а.с.7) наданого поліцейському в день складання протоколу про адміністративне правопорушення, останній також вказував, що не має моживості пройти медичний огляд в лікарні у зв'язку з сімейними обставинами, так як його хворій малолітній дитині потрібна термінова допомога.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністартивна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, що передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: керування транспортним засобом особою з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Не встановлено доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і під час судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
На підставі викладеного, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 , відмовляючись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, діяв в стані крайньої необхідності, який виник внаслідок реальної загрози життю та здоров'ю малолітньої дитини, до того ж, внаслідок дії комендантської години, у останнього та його дружини, була відсутня можливість залучити іншу людину для допомоги, враховуючи також і те, що жодних доказів про перебування водія в стані наркотичного сп'яніння суду надано не було, і що ОСОБА_3 повідомив поліцейського, що він діяв у стані крайньої необхідності через потребу надання термінової допомоги дитині, а отже, провадження у цій справі про адміністративне правопорушення слід закрити.
Керуючись статтями 221, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із вчинення діяння, в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду особою, щодо якої її винесено, її законним представником або на неї може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: