Справа № 521/13815/22
Провадження № 2/521/246/24
16 квітня 2024 року
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40Х) про визнання кредитора таким, що позбавлений право вимоги за кредитним договором, -
20.09.2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить суд: визнати кредитора ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» таким, що позбавлений право вимоги за кредитним договором №11355053000 від 03 червня 2008 року, який укладено між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 до спадкоємця ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_2 , посилаючись на наступні обставини справи.
Позивач стверджує, що 03.06.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11355053000, на суму коштів 11 890,00 гривень, які були надані на строк з 03.06.2008 року по 03.06.2015 рік.
Згідно позовної заяви, 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передало АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
25 вересня 2013 року по справі 511/2295/13-ц (провадження: 2/511/875/13) Роздільнянським районним судом Одеської області винесено рішення за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 125835,08 грн., яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Згідно позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про його смерть №344 від 20.05.2015 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть за №00126482535 від 20.05.2015 року.
24.06.2016 року за заявою спадкоємця зареєстрована спадкова справа №301/2016 (Витяг № 44275691).
Позивач стверджує, що він 15.11.2017 року направив на адресу кредитора - публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» повідомлення про смерть боржника - ОСОБА_2 .
19.02.2018 року ОСОБА_1 вступив у спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_2 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННА №983326.
20.08.2019 року по справі №511/2295/13-ц Роздільнянським районним судом Одеської області винесено ухвалу в якій суд вирішив - замінити сторони (стягувача) ПАТ «Дельта Банк» у провадженні з примусового виконання виконавчих листів у справі №511/2295/13-ц, виданих Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на його правонаступника - ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку». Підстава укладений Договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з я ким 11.05.2019 року відбулась заміна кредитора у зобов?язанні шляхом відступлення Банком вимог за кредитним договором №11355053000 від 03.06.2008 року
11.12.2019 року ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» направило вимогу до нотаріуса, яка адресована спадкоємцям ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що 15.11.2017 року на адресу кредитора АДРЕСА_2 , було направлено відповідне повідомлення про смерть боржника, що вбачаєтеся із листа №1398, адреса для направлення листа містилась на інтернет ресурсах ПАТ « ДЕЛЬТА БАНК».
Отже, позивач стверджує, що кредитор за кредитним договором №11355053000 від 03.06.2008 року був обізнаний, та мав змогу дізнатися, про смерть боржника, що найменше у період з липня 2016 по грудень 2018 року.
Позивач вважає, що АТ « Дельта Банк» знав про прийняття спадщини ОСОБА_1 що найменше з грудня 2018 року, проте, з вимогою до спадкоємців кредитор ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулося лише 11 грудня 2019 року.
Отже, позивач вважає, що відповідачем пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 , що в силу приписів статті 1281 Цивільного кодексу України, яка містить преклюзивні строки пред?явлення таких вимог, має наслідком припинення кредитних зобов'язань, а тому звернувся до суду із вищевказаним позовом.
20.09.2022 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонову О.С.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.09.2022 року у вищевказаній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.
23.11.2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.04.2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до Наказу №1-в/тр/с від 18.01.2024 року суддя Леонов О.С. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити призначений повторний автоматизований розподіл даної судової справи
06.02.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.02.2024 року вищевказану справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, представник позивача подав до канцелярії заяву, в якій просив слухати справу, без його особистої участі, позов підтримав просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву надавав, у задоволені позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом встановлено, що 03.06.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11355053000, на суму коштів 11 890,00 гривень, які були надані на строк з 03.06.2008 року по 03.06.2015 рік.
08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
25.09.2013 року по справі 511/2295/13-ц (провадження: 2/511/875/13) Роздільнянським районним судом Одеської області винесено рішення за позовною заявою ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 125835,08 грн., яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про його смерть №344 від 20.05.2015 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть за №00126482535 від 20.05.2015 року.
24.06.2016 року за заявою спадкоємця зареєстрована спадкова справа №301/2016 (Витяг № 44275691).
15.11.2017. направлено на адресу кредитора повідомлення про смерть боржника - ОСОБА_2 .
19.02.2018 року ОСОБА_1 вступив у спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_2 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННА №983326.
11.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» відповідно до чинного законодавства України за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону, був укладений Договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 року відбулась заміна кредитора у зобов?язанні шляхом відступлення Банком вимог за кредитним договором №11355053000 від 03.06.2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов?язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, враховуючи вищевикладене, новим кредитором за вказаним Кредитним договором стало ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» з 11.05.2019 р. Про відступлення права вимоги по вказаному Кредитному договору було опубліковано на офіційному сайті Банку за посиланням http://deltabank.com.ua/ru/about/coliateral/prava11-copy/
Ухвалою від 20 серпня 2019 року у справі №511/2295/13-ц було замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні на його правонаступника - ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку».
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.12.2021 р., яка набула законної сили (залишена без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 19.08.2022 р. і ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 23.09.22 р. відмовлено у відкритті провадження), було замінено сторону виконавчого провадження №60728221 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області 30.12.2013 року на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.09.2013 року у справі №511/2295/13-ц боржника - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що він 15.11.2017 року направив на адресу кредитора - публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» повідомлення про смерть боржника - ОСОБА_2 , отже, АТ « Дельта Банк» знав про прийняття спадщини ОСОБА_1 що найменше з грудня 2018 року, проте, з вимогою до спадкоємців кредитор ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулося лише 11 грудня 2019 року, а тому позивач стверджє, що відповідачем пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 , що в силу приписів статті 1281 Цивільного кодексу України, яка містить преклюзивні строки пред?явлення таких вимог, має наслідком припинення кредитних зобов'язань
Суд із такими твердженнями позивача погодитись не може з огляду на наступні обставини справи.
Судом встановлено, що під час розгляду заяви про заміну боржника ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 вже досліджувались обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві.
За правилами частин четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А відповідно до ст.258 ЦПК України судовими рішенням є зокрема ухвали. А згідно ч.5 ст. 258 ЦПК України, У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб?єктивними і об?єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження №12-144г18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, судом встановлено, що преюдиційним фактом у даній справі є той факт, що ОСОБА_1 прийнявши у порядку спадкування майно, набув всі права і обов'язки у зобов'язанні між з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ОСОБА_2 за кредитним договором №11355053000 від 03.06.2008 року, а отже відбулася заміна на правонаступника.
Крім того, суд зазначає, що ухвалою суду було встановлено наступні преюдиційні обставини.
В ухвалі суду 01.12.2021 року, зазначено, що ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» саме 11.12.2019 року вперше дізнались про смерть боржника, так як ці дані не спростовані в суді ОСОБА_1 та його представником, а матеріалам справи даний висновок суду не протирічить. Отже, оскільки ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» стало відомо про смерть боржника 11.12.2019 року, то відповідно строк для пред'явлення вимог до спадкоємців на той час не сплинув і вони мали право подати претензію кредитора в установлений шестимісячний строк з дня, коли кредитор дізнався про смерть боржника.
В ухвалі суду 01.12.2021 року вказано, що зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень законодавства, суд прийшов до висновку, що по праву спадкування за законом до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов'язки боржника - ОСОБА_2 за рішенням суду та виконавчим провадженням, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали ОСОБА_2 .
Також, в ухвалі суду 01.12.2021 року вказано, що суд приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 , прийнявши у порядку спадкування майно, набув всі права і обов'язки у зобов'язанні між з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ОСОБА_2 за кредитним договором, а отже відбулася заміна на правонаступника, то відповідно до положень ст. 442 ЦПК України, суд вважав за можливе замінити сторону боржника у виконавчому провадженні №60728221, відкритому на підставі виконавчого листа №511/2295/13-ц, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області 30.12.2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 125835,08 грн. на користь з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначене, суд звертає увагу позивача, що його посилання на те, що ним було повідомлено кредитора, яким на той момент був ПАТ «Дельта банк» про смерть боржника, при розгляді справи 511/2295/13-ц не знайшли свого підтвердження, що вбачається з ухвали від 01.12.2021 р.
Судом встановлено, що надана позивачем копія бланку на відправку ПН №1398, не є ані належним та допустимим доказом, та не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджує факт відправки, ані факт надіслання посилки кредитору, в графі: «Відправлення вручено одержувачу кур'єром (ПІБ + ПІДПИС)» відсутня жодна інформація про вручення посилки, або що посилка не була вручена. Тобто, із зазначеного документу суд не може встановити, чи була посилка взагалі надіслана отримувачу.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що строк для пред'явлення вимог до спадкоємців на той час не сплинув і відповідач має право подати претензію кредитора в установлений шестимісячний строк з дня, коли кредитор дізнався про смерть боржника, а ОСОБА_1 прийнявши у порядку спадкування майно, набув всі права і обов'язки у зобов'язанні між з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ОСОБА_2 за кредитним договором.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 608 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора врегульовано статтею 1282 ЦК України, відповідно до положень частини 1 даної статті спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.
Отже, обов'язок спадкодавця ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, присудженої судом ПАТ «Дельта Банк» (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника ОСОБА_2 і перейшов до його спадкоємців.
Також, суд звертає увагу позивача на обраний ним спосіб захисту.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, суд звертає увагу позивача, що у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
У постанові від 26.01.2021 року по справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного суду дійшла висновку наступного висновку.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного. на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
У постанові ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц перелічено підстави, необхідні для висновку про дотримання чи недотримання принципу процесуальної економії. Так, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах. Про цей висновок Велика Палата Верховного Суду нагадала у справі № 925/642/19.
Суд звертає увагу позивач, що про стадійність захисту права висловилася ще в постанові від 14 жовтня 2019 року об'єднана палата Касаційного господарського суду (КГС) у складі ВС під час розгляду справи № 910/6642/18. За висновком об'єднаної палати, під час вирішення спору суд з'ясовує: чи існує в позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним, якщо здійснюватиметься в той спосіб, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку в позові слід відмовити.
Також, неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від: виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами; змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа; характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Ефективний спосіб захисту має відповідати: змісту права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про визнання кредитора таким, що позбавлений право вимоги за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Керуючись ст. ст. 608, 526, 629 1216,1218, 1282 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 16, 141, 204, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352, 354 ЦПК України, СУД -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40Х) про визнання кредитора таким, що позбавлений право вимоги за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.