Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/984/23
Провадження № 2/506/39/24
05.04.2024 року с.м.т. Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області
у складі головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника третьої особи, що не заявляє
самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,
08.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог про позбавлення батьківських прав позивачем зазначено, що від шлюбу у них з відповідачкою народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З квітня 2018 року вони з відповідачкою почали проживати окремо та вирішили, що так як діти ще маленькі, то вони будуть проживати з матір'ю. Свої батьківські обов'язки він виконував належним чином: матеріально забезпечував, цікавився їхнім життям, увесь свій вільний час присвячував їм. Наприкінці січня 2020 року під час чергової зустрічі з донькою ОСОБА_6 остання повідомила йому, що співмешканець її матері ОСОБА_7 вчиняє відносно його доньки протиправні дії, а саме: починаючи з травня по жовтень 2019 року ОСОБА_7 просив ОСОБА_8 лягати до нього в ліжко, після чого починав її обіймати, торкатись її тіла та засовував руки під нижню білизну.
Після почутого від доньки він звернувся до СВ Київського ВП м.Одеси ГУНП України в Одеській області з заявою про те, що він підозрює нового співмешканця колишньої дружини ОСОБА_7 у вчиненні розпусних дій відносно його доньки ОСОБА_4 . 28.02.2020 року його заяву було внесено до ЄРДР та під час розслідування кримінальної справи була допитана його донька, яка розповіла слідчому те, що розповідала йому. Разом з тим, вказане кримінальне провадження було закрито, оскільки з пояснень ОСОБА_7 , він просто добре відноситься до його доньки та розпусні дії відносно неї не вчиняв. Не дивлячись на повідомлене донькою, відповідач не повірила ОСОБА_8 , кричала на неї, ображала та принижувала її через те, що вона все розповіла йому та поліції щодо дій співмешканця матері.
Після почутого від доньки він вирішив забрати її жити до себе, на що вона дуже зраділа. Відповідач цьому не перешкоджала, а навпаки дуже зраділа, що ОСОБА_8 більше не буде з нею жити. 02 червня 2020 року рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області їх шлюб з відповідачкою було розірвано. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_8 залишилась проживати з ним, а донька ОСОБА_9 - з відповідачкою.
З часу подання ним заяви до поліції відповідач фактично перестала спілкуватись з донькою ОСОБА_8 та, в свою чергу, почала перешкоджати його побаченням та спілкуванню з донькою ОСОБА_10 , у зв'язку з чим він звертався з відповідною заявою до Окнянської селищної ради та Комісією з питань захисту прав дітей при виконкомі Окнянської селищної ради було встановлено порядок його спілкування з донькою ОСОБА_10 . На засіданні комісії була присутня відповідач, яку члени комісії намагалися помирити з донькою ОСОБА_8 , однак відповідач не захотіла йти на контакт, а пропозицію представника комісії підійти та хоча б обійняти доньку ОСОБА_8 , відповідач просто проігнорувала. На засіданні комісії ОСОБА_8 підтвердила той факт, що мати не приймала і не приймає участі у її вихованні, а також не цікавиться її життям.
З моменту переїзду ОСОБА_8 проживати разом з ним, відповідач, як мати, абсолютно перестала цікавитися життям доньки, вподобаннями, мріями тощо (з 2020 року). Жодної турботи відносно дитини вона не проявляла і не проявляє дотепер. Її матеріальним утриманням не займається; не знає, що їсть, одягає, взуває її дитина; як вона вчиться, чи є у неї друзі. За весь час проживання доньки з ним, відповідач жодного разу не приїздила до неї. Раніше, коли була жива мати відповідачки, за її проханням відповідач декілька раз приїздила до неї, однак на ці вмовляння відповідач лише двічі бачилася з донькою ОСОБА_8 . Після смерті бабусі ОСОБА_8 лише один раз бачилася з матір'ю, і то за дуже сумних обставин. Контакту зі школою, де навчається ОСОБА_8 , відповідач не підтримує. Забезпеченням побутових потреб дитини займається він. Він же стежить за успішністю доньки, займається її вихованням, створив належні умови для проживання та навчання.
Вже тривалий час донька ОСОБА_8 просить його вирішити питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неї, однак він не міг на це наважитись, оскільки сподівався, що мати з донькою зможуть порозумітися. Остаточне рішення щодо звернення до суду з даним позовом він прийняв тоді, коли йому зателефонувала особа, яка представилась юристом Окнянської селищної ради, з вимогою негайно зняти доньку ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання в с.Гулянка Подільського району Одеської області, оскільки для вирішення цього питання до неї звернулася ОСОБА_3 . Дана розмова відбувалася на підвищених тонах, у тому числі з погрозами в його адресу зі сторони вказаного юриста, що за її підтримки ОСОБА_3 забере у нього доньку ОСОБА_8 , якщо він не зніме доньку з реєстрації місця проживання, яка зареєстрована в будинку покійної матері відповідачки, який відповідачка нещодавно успадкувала та вже знайшла покупців для продажу, які згодні купити вказаний будинок лише за умови, що в будинку не буде ніхто зареєстрований.
З урахуванням зазначеного, на думку позивача, відповідач систематично ухиляється від виконання батьківських обов'язків, що виражається в тому, що вона не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з нею взагалі, що порушує нормальне самоусвідомлення дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Окрім цього, вона бажає зняти дитину з її місця реєстрації і її не хвилює, де вона після цього буде прописана. Тому позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач подала до суду відзив на позов, в якому просила в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначила, що відповідач просить суд позбавити її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8 з тих підстав, що вона нібито ухиляється від виконання батьківських обов'язків, з чим вона категорично не погоджується, так як жодної підстави для позбавлення її батьківських прав не існує. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на факт реєстрації в ЄРДР кримінального провадження, яке було порушено на підставі його заяви, при цьому, сам же позивач стверджує, що це кримінальне провадження було закрито та надає копію постанови слідчого про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Отже, сам факт реєстрації заяви в ЄРДР не підтверджує наявність підстав для позбавлення її батьківських прав. Натомість наявність вказаного кримінального провадження, яке закрито постановою слідчого у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, яка не була оскаржена позивачем, на думку відповідача, вказує на той факт, що позивач по справі вже подавав до відповідних органів неправдиві заяви з метою створення штучних підстав для подальшого позбавлення її батьківських прав, оскільки він має до неї неприязне ставлення та бажає таким чином помститися їй.
Подаючи даний безпідставний позов про позбавлення батьківських прав, на думку відповідача, позивач фактично і далі реалізує бажання помститися їй. На це також вказує його твердження про те, що його остаточно переконав подати цей позов буцімто дзвінок юриста Окнянської селищної ради з вимогою зняти доньку з реєстрації її місця проживання, що нічим не підтверджено і є його видумкою. Тобто, на думку відповідача, позивач знову, як і у випадку подання заяви до поліції, надає неправдиві свідчення.
Твердження позивача про те, що вона нібито не спілкується та не займається вихованням дитини не відповідає дійсності, оскільки вона регулярно спілкується з дитиною за допомогою телефонного зв'язку, приймає участь у її житті (наприклад, обговорення з дитиною в травні 2023 року питання щодо купівлі їй сукні на випускний вечір). До того ж, у них з дитиною регулярно відбуваються особисті зустрічі, серед них, наприклад зустріч в серпні 2021 року, коли донька побула у неї тиждень, побачення з дитиною після смерті її матері в лютому 2022 року, зустріч з дитиною в березні 2022 року, коли донька приїжджала до неї, тощо. Водночас, вона не заперечує той факт, що дитина проживає разом з позивачем і що це було її особисте бажання, яке вона висловила в грудні 2019 року, та оскільки доньці на той час вже було 14 років, то вона прислухалась до її бажання та не перешкоджала в цьому. При цьому, позивач зобов'язувався не перешкоджати їй в подальшому спілкуванні та зустрічах з дитиною та це зобов'язання не виконав. Оскільки позивач чинить їй перешкоди в спілкуванні та вихованні дитини, то вона звернулася до органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради із відповідною заявою про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Також позивач посилається на те, що донька ОСОБА_8 нібито попросила його позбавити її батьківських прав відносної неї. Разом з тим, під час її численних зустрічей та розмов з донькою вона жодного разу не говорила про це, не висловлювала таке бажання, а навпаки ,всіляко підкреслювала їх відносини як матері та доньки та будувала плани на майбутнє, виходячи саме з такої позиції. Що стосується довідки директора Одеського ліцею №51 Одеської міської ради, то дитина дійсно проживає в м.Одеса з позивачем, а вона проживає в м.Подільськ Одеської області, у зв'язку з чим, з огляду на відстань, вона фізично не має можливості відвідувати школу, де донька навчається.
З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог, фактично позовна заява ґрунтується на припущеннях та домислах позивача та подана з метою помститися їй, а тому, на переконання відповідача, позовна заява є необґрунтованою, незаконною, немотивованою та її вимоги не підлягають задоволенню судом.
Позивачем до суду подана відповідь на відзив, в якій позивач на задоволенні позову наполягав. При цьому, позивач посилався на порушення відповідачем строку на подання відзиву на позов. Також позивач наполягав на тому, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки з виховання дитини. За весь час, скільки донька ОСОБА_8 проживає з ним, відповідач бачилася з нею лише декілька разів і то, не за власним бажанням, а за проханням тоді ще живої її матері, яка нині покійна. Сама відповідач підтверджує той факт, що за останні 3 роки вона бачилась з ОСОБА_8 лише у серпні 2021 року, у лютому 2022 року, у березні 2022 року. У травні 2023 року відповідач не бачилася з донькою. Твердження відповідача щодо їх численних зустрічей і розмов є лише словами відповідача, які можуть бути перевірені показаннями свідків. Відповідач проживає у м.Подільськ, з якого до м.Одеса постійно протягом дня щоденно ходить транспорт (електропотяги, потяги, автобуси тощо), тому вона має змогу приїхати і побачитись з донькою ОСОБА_8 , приділити їй свою увагу, дізнатись, як вона живе, в яких умовах тощо. Тому твердження відповідача щодо нібито відсутності у неї можливості приїхати до ОСОБА_8 протягом 3 років є безпідставними та відображають її байдуже ставлення до доньки. Крім того, відповідач жодним чином не допомагає ОСОБА_8 у здобутті повної середньої освіти.
Що стосується обговорення ОСОБА_8 з відповідачем питання купівлі сукні доньці на випускний, позивач зазначив, що ініціатива з цього питання була проявлена саме від доньки, а не від матері. Окрім цього, з наданих фото їх переписки вбачається, що відповідач, користуючись бажанням доньки мати запропоновану нею йому і відповідачу для покупки сукню, сказала, що погодиться на це лише за умови, що донька випишеться з будинку бабусі, який відповідачка хоче продати, чим відповідач вкотре показала своє ставлення до доньки. Посилання відповідача на те, що кримінальна справа закрита, тому нібито ніякого злочину щодо ОСОБА_8 не вчинялося, є безпідставними, оскільки він впевнений, що ОСОБА_8 сказала йому правду щодо приставань до неї на той час ще її вітчимом, а сам факт закриття кримінальної справи не доводить відсутність вини та цих подій, але вказує на поверхневість проведеного розслідування. При цьому, він звертався до поліції щодо поновлення розслідування справи. Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_8 з грудня 2019 року проживає з позивачем, тоді як донька почала проживати з ним у 2020 році, а не у 2019 році. Також відповідач у відзиві посилається на те, що коли ОСОБА_8 виповнилося 14 років, вона почала проживати з позивачем, що не відповідає дійсності, оскільки донька почала проживати з ним у 12 років (станом на січень 2020 року). Крім того, він не здійснює жодних перешкод у спілкуванні ОСОБА_8 з відповідачем. Те, що відповідач подала до органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради заяву про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, датовано тим же днем, що і відзив, свідчить не про її бажання бачитись з донькою, а про намагання штучно створити докази по справі (нібито вона дуже хоче бачитись з ОСОБА_8 і приймати участь у її вихованні, але не може цього зробити).
Представником відповідача до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача посилався на хибність тверджень позивача про пропуск відповідачем строку для подання відзиву на позов, оскільки копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі з копією позовної заяви з додатками відповідач отримала 09.11.2023 року, а відзив на позов подала до суду 23.11.2023 року, тобто в межах 15-денного строку, встановленого законом. Твердження позивача про те, що відповідач не виконає своїх обов'язків по вихованню дитини є надуманими та не відповідають дійсності, як і твердження про те, що відповідач не допомагає дитині жодним чином у здобутті освіти, тоді як відповідач проживає в іншому місті і фізично не може щоденно брати участь у процесі здобуття дитиною освіти. Твердження позивача про те, що факт закриття кримінальної справи не доводить відсутність вини та цих подій є абсурдним. Щодо твердження позивача про те, що звернення відповідача до органу опіки та піклування Київської районної адміністрації із заявою про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною свідчить про її намагання штучно створити докази по справі, на думку представника відповідача, є його припущенням, яке ,вочевидь, пов'язане з небажанням позивача, щоб відповідач мала графік та порядок участі у вихованні дитини. З урахуванням зазначеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
28 вересня 2023 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
Ухвалою від 21.11.2023 року продовжено строк підготовчого провадження до 27.12.2023 року.
27.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив та просив позбавити відповідача батьківських прав відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
Представник відповідача адвокат Цуркан О.О. просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченнях.
В подальшому відповідач в судове засідання не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позов не визнає. Крім того, відповідач повідомила, що розірвала договір про надання правової допомоги з адвокатом Цурканом О.О. Тому справа розглянута у відсутність відповідача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, не заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що вона підтримує висновок Органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 .
Вислухавши пояснення сторін, представника органу опіки та піклування, показання свідків, заслухавши думку дитини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до такого.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.11.2007 року, який було розірвано рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.06.2020 року /а.с.15-18/.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.10, 11/.
Після реєстрації шлюбу 08.09.2021 року з ОСОБА_11 , відповідач ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 » /а.с.34, 64/.
Постановою слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області про закриття кримінального провадження від 30.09.2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №120201604800000644 від 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КК України, внесеного за заявою ОСОБА_1 про те, що він підозрює нового чоловіка колишньої дружини (вітчима) ОСОБА_7 у вчиненні розпусних дій відносно його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мали місце у січні 2020 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення /а.с.13-14/.
Згідно договору оренди квартири від 25.01.2023 року, позивач орендує двокімнатну квартиру в м.Одеса /а.с.19/.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_14 від 07.03.2023 року, ОСОБА_15 від 08.03.2023 року та ОСОБА_16 від 08.03.2023 року, ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з серпня 2022 року /а.с.20, 21, 22/.
Відповідно до довідок КПН «Окнянська БПЛ», ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває /а.с.23, 24/.
Як вбачається з довідки Одеського ліцею №51 Одеської міської ради від 02.02.2023 року, ОСОБА_4 навчається в 9-Б класі вказаного ліцею /а.с.25/.
За місцем навчання ОСОБА_4 характеризується позитивно. Анастасія навчається в ліцеї №51 з першого класу. За час навчання зарекомендувала себе як старанна, комунікабельна учениця. Має достатні здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Пам'ять розвинена. До уроків готується систематично. Мовлення розвинуте добре. Словниковий запас значний. Уміє логічно мислити, аналізувати, робити правильні висновки. Переважають такі риси характеру: акуратність, ввічливість, врівноваженість, доброзичливість, коректність, мовчазливість, працелюбність, стриманість, чуйність. Завжди бере активну участь в громадському житті класу, до доручень вчителя ставиться відповідально. Батько приділяє багато уваги вихованню дочки, підтримує постійний зв'язок зі школою. З боку матері інтерес до життя дитини відсутній. Мати контакту зі школою, де навчається дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. Забезпеченням побутових потреб дитини займається батько. Він же виконує виховні функції, стежить за успішністю дитини /а.с.26/.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 28.02.2023 року, Службою у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі за заявою ОСОБА_1 проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , житло розміщене на 5 поверсі 5-поверхового будинку, складається з двох кімнат. Квартира суха, чиста. Житло обладнано необхідною побутовою технікою та меблями. Для дитини відведена окрема кімната, в якій є окреме ліжко, стіл для ігор та навчання, шафа з одягом. Для виховання та навчання дитини створено належні умови /а.с.27/.
Дитина ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.29/.
За повідомленням Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 29.08.2023 року, 12.10.2020 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, де на порядку денному був розгляд питання про встановлення порядку спілкування ОСОБА_1 з його донькою ОСОБА_5 . На засіданні була присутня ОСОБА_17 . Члени комісії намагалися примирити матір з донькою ОСОБА_8 , яка постійно проживає з батьком, але ОСОБА_18 не хотіла йти на контакт. По закінченні комісії була знову спроба начальника служби у справах дітей ОСОБА_19 налагодити відношення між донькою і матір'ю, але ОСОБА_17 не мала такого бажання. Зі слів доньки ОСОБА_4 , її матір не приймала і не приймає участі у її вихованні, а також не цікавиться її життям /а.с.35/.
За інформацією, наданою Окнянською селищною радою від 29.12.2023 року, з ОСОБА_20 щодо примирення її з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводилася профілактична робота в 2018 році. Мати на контакт з дитиною не йшла, вважала доньку винуватою у всіх негараздах, хоча дівчинка намагалися горнутися до матері, але мати від неї відверталася. Спроби примирити матір з донькою позитивних результатів не дали. ОСОБА_1 виховував доньку сам, що підтверджує характеристика з навчального закладу та акт обстеження з місця проживання. В зв'язку з виникненням проблем у оформленні паспорта доньці та інших документів звернувся до суду щодо позбавлення матері дитини батьківських прав. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 27.03.2023 року було заслухано питання про доцільність надання висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_20 . На засідання комісії був запрошений ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_4 . Крім того, на вказаному засіданні комісії був присутній психолог комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Окнянської селищної ради». ОСОБА_3 запросити на засідання комісії не вдалося, так як за місцем реєстрації вона не проживала, фактичне місце проживання її невідоме /а.с.110/.
Згідно витягу з протоколу №2 засідання комісії з питань захисту прав дитини Окнянської селищної ради від 27.03.2023 року, комісією вирішено доцільним підготувати та подати до суду висновок органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_17 /а.с.111/.
21.11.2023 року відповідач звернулася до Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про встановлення порядку участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку /а.с.66, 67/.
На заяву відповідача ОСОБА_3 від 18.12.2023 року №2168-М/КРА щодо визначення способів участі у вихованні та встановленні графіку спілкування з дитиною ОСОБА_4 , яка надійшла до Служби у справах дітей Одеської міської ради від відділу забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, відповідачу було роз'яснено про необхідність звернення з відповідною заявою та пакетом документів безпосередньо до Служби у справах дітей Одеської міської ради, після чого за результатами розгляду документів та всебічного вивчення обставин справи, Службою у справах дітей Одеської міської ради буде підготовлено та направлено проект висновку до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, для прийняття рішення /а.с.126/.
02.02.2024 року аналогічну заяву відповідач надіслала на адресу Служби у справах дітей Одеської міськради в електронному вигляді електронною поштою /а.с.123, 124, 125/.
При цьому, за повідомленням Служби у справах дітей Одеської міської ради, станом на 03.04.2024 року ОСОБА_3 із жодними заявами до Служби у справах дітей Одеської міської ради не зверталася /а.с.157/.
Судом також були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_21 суду повідомила, що ОСОБА_4 є племінницею її чоловіка та спілкується з її сім'єю, проводить у них шкільні канікули. Їй відомо, що вже декілька років відповідач не здійснює своїх материнських обов'язків стосовно ОСОБА_4 .. Дитина не має ніякої підтримки, фінансової допомоги чи просто спілкування з матір'ю, росте без втручання з боку матері. Коли позивач та відповідач не побачили сенсу у подальшому спільному проживанні, відповідач почала налагоджувати особисте життя, будувати стосунки. Контакту у старшої доньки - ОСОБА_8 з її партнерами не було, були домагання партнера відповідача до її доньки, після чого ОСОБА_8 вирішила жити з батьком. Відповідач сказала доньці більше до неї не приходити і якщо будуть проблеми, то не телефонувати їй. ОСОБА_3 образилася на доньку за те, що та пішла проживати з батьком. Вона казала відповідачу, щоб та спілкувалася з донькою, бо дитині потрібна мати, однак відповідач вважала, що тоді саме донька і має їй телефонувати. На думку свідка, можливість нормалізувати відносини відповідача з донькою є, але це дуже важка і кропітка дорога.
Свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона, як начальник служби у справах дітей, знайома з позивачем та відповідачем з 2018 року, у зв'язку із службовими обов'язками, коли позивач звернувся до селищної ради з приводу того, що мати не цікавиться дитиною. Її було запрошено на засідання комісії із захисту прав дитини. Після того як заслухали батька, матір та дитину всі члени комісії були вражені, що дитина тягнеться до мами, а мати не хоче з нею підтримувати зв'язок. Відповідач була дуже ображена, що донька залишилась жити з батьком. Вони намагались примирити відповідача з донькою, дитина потягнулася до матері, розплакалася, а відповідач відвернулася від дитини, звинувачувала у всьому її, будь-які дії для примирення відповідача з дитиною на той час не дали результатів. У 2023 році позивач з донькою вдруге звернулися до органу опіки та піклування з приводу позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки примирення між відповідачем та донькою так і не відбулося та у дитини не було контакту з матір'ю. На її думку, можливість примирення та налагодження контакту матері з дитиною є завжди і це буде залежати від матері і дитини.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою відповідача. Їй відомо, що відповідач не спілкується з донькою ОСОБА_8 , як мати відповідач будь-яких дій щодо виховання дитини не вчиняє. Коли мати відповідача була жива, то ОСОБА_8 всі канікули проводила у неї, у бабусі, і остання намагалася достукатися до відповідача з метою налагодження материнських відносин з ОСОБА_8 , переживала, щоб у дитини був дах над головою, але раптово захворіла і не встигла зробити заповіт. Саме в її будинку зараз зареєстрована ОСОБА_8 . Відповідач покликала її та позивача з донькою на поминальний обід після смерті матері відповідача, щоб помиритися, але спілкування було сухе, відповідач навіть не обійняла доньку. Вона намагалася вплинути на відповідача з метою налагодження її відносин з донькою, однак відповідач вважає, що це донька повинна перша їй дзвонити, а не вона, якщо донька їй не дзвонить, то, на думку відповідача, і вона не має дзвонити доньці.
Відповідно до ч.2 ст.171 СК України в судовому засіданні судом була вислухана думка дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що з матір'ю вона не спілкується 4 роки. Наприкінці 2019 року вони дуже посварились через те, що мати не хотіла, щоб батько знав, де вони на той час жили, і вона поїхала жити до батька. Мати тоді їй сказала, що якщо будуть якісь проблеми, то до неї щоб не зверталась. Після цього мати не хотіла з нею спілкуватись, не телефонувала їй. Вони бачились у 2021 році, коли мати запросила її приїхати на тиждень в гості і тоді вона приїхала, так як хотіла побачити меншу сестру, яка проживає з матір'ю. Потім вони бачились у 2023 році на поминальному обіді до 40 днів як померла її бабуся, де у них було напружене спілкування, після чого вони ще кілька разів розмовляли по телефону. Вона зверталася до матері за допомогою у виборі сукні, присилала їй варіанти, однак мати їй нічого не порадила, а запропонувала приїжджати до неї в Подільськ, щоб придбати сукню. За весь час її проживання з батьком мати жодного разу не привітала її з днем народження чи іншими святами. Скільки вона себе пам'ятає ,у неї з матір'ю не дуже добрі відносини і вона не впевнена, що їх відносини наладяться. Через її відносини з матір'ю, вона попросила батька звернутись до суду для позбавлення матері батьківських прав. Крім того, в майбутньому мати буде потрібна в багатьох ситуаціях, а так все вирішувати буде батько. З батьком їй добре жити, вона має свою кімнату, намагається допомагати йому по дому, з навчанням справляється, але коли потрібна допомога, то звертається до батька.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 23.10.2023 року, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як мати проживає окремо, участі у вихованні дитини не приймає, не проявляє материнської турботи, контакту з навчальним закладом, в якому навчається дитина не підтримує /а.с.72/.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування і першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Визначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, і це можна виправдати лише за поодиноких обставин.
При цьому ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини й інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу треба приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і значенням повинні переважати над інтересами батьків.
Визначаючи основні інтереси дитини в кожному конкретному випадку, слід враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли сім'я особливо непридатна або виразно неблагополучна; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечити її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, позивачем на час розгляду у судовому засіданні не було надано негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення її від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки. Сам факт проживання матері окремо від дитини не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Так, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не спілкувалася з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляла інтересу до її внутрішнього світу, що можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, однак, як судом встановлено в судовому засіданні, відповідач фактично обрала таку поведінку через емоційну образу на дитину, що в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , тоді як саме відповідач, як мати дитини, має належним чином виконувати свої батьківські обов'язки щодо виховання дитини, робити кроки в бік налагодження відносин з донькою, яка, як повідомила свідок ОСОБА_19 , має бажання налагодити зв'язок з матір'ю.
Крім того, судом встановлено , що передумовою вказаного спору фактично стали вкрай складні особисті відносини між сторонами , при цьому кожна із сторін, намагаючись вирішувати свої питання (оформлення документів, зняття з реєстрації тощо) , маніпулювали дитиною.
Слід також зауважити, що з врахуванням такої складної ситуації в сім'ї, службі у справах дітей Окнянської селищної ради при складанні висновку слід було ретельніше підійти до вирішення вказаного питання, обов'язково залучивши до участі в роботі комісії відповідача ОСОБА_3 та приклавши зусиль для співпраці психолога з матір'ю та дитиною.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача ОСОБА_3 на те, що саме вона як мати має здійснювати надзусилля для відновлення емоційного та психологічного контакту з дитиною, а не перекладати такі обов'язки на дитину.
Суд вважає, що думка дитини щодо позбавлення матері батьківських прав, враховуючи її неповнолітній вік, є емоційно незрілою.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою впливу на батьків, виходячи із інтересів дитини, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки підстави для позбавлення батьківських прав, передбачені ст.164 СК України на час розгляду справи відсутні.
Разом з тим, суд попереджує відповідача про необхідність належного здійснення батьківських обов'язків щодо виховання дитини та роз'яснює, що у разі її ухилення від виконання батьківських обов'язків, вона може бути позбавлена батьківських прав.
При цьому суд покладає на органи опіки і піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (адреса місцезнаходження: вул.Незалежності, буд.2, селище Окни Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379924) про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 квітня 2024 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко