печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20344/23-к
19 травня 2023 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,
підозрюваного: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене Прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42022111360000037 від 19.05.2022 року, -
Слідчий Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням з Прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42022111360000037 від 19.05.2022 року.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022111360000037 від 19.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану. 09.05.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 20 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу та поставлено на усі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , яка станом на 19.04.2022 дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову службу за мобілізацією на вказаній посаді і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентують проходження ним служби, солдат ОСОБА_5 у порушення вказаних вимог законодавства, бажаючи тимчасово ухилитись від обов'язків військової служби, діючи з прямим умислом, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, о 14 год 00 хв 19.04.2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в умовах воєнного стану, яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 , та до 09 год 40 хв 18.05.2023 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
У подальшому, о 09 год 40 хв 18.05.2023 солдата ОСОБА_5 затримано уповноваженими особами ТУ ДБР у м. Києві у порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, а саме військовослужбовцем (крім строкової служби) - тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Фастова Київської області, громадянин України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, у військовому званні «солдат», старший стрілець 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
18.05.2023 року о 09 год 40 хв, ОСОБА_5 затримано уповноваженою службовою особою у кримінальному провадженні в порядку ст. 208 КПК України та 18.05.2023 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення злочину; матеріалами службового розслідування; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; матеріалами, що характеризують особу; протоколом затримання; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Так, слідчий та прокурор вважають, що більш м'які, передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, не забезпечать виконання останнім процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відтак, вказані обставини виправдовують застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування жодного з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами.
В судове засідання з'явилися прокурор - ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_4 , підозрюваний - ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання, просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а також зазначив, що підозрюваного було затримано незаконно.
Підозрюваний підтримав позицію захисника, заперечив проти задоволення клопотання.
Вислухавши думку прокурора в обґрунтування заявленого клопотання, пояснення захисника, підозрюваного, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022111360000037 від 19.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18.05.2023 року о 09 год 40 хв, ОСОБА_5 затримано уповноваженою службовою особою у кримінальному провадженні в порядку ст. 208 КПК України та 18.05.2023 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Копія клопотання та доданих до нього матеріалів, відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України, підозрюваному надана.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені в КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Так, Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення злочину; матеріалами службового розслідування; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; матеріалами, що характеризують особу; протоколом затримання; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
У відповідності до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини слідчий суддя враховує, що тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого особливо тяжкого кримінального правопорушення, може спонукати підозрюваного вживати заходів, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує ступінь тяжкості та значну суспільну небезпеку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, обставини його вчинення; дані, що характеризують особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність в нього родини, та приходить до висновку, що докази та обставини на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може негативно впливати на хід досудового розслідування, шляхом незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; знищити, спотворити або приховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; переховуватись від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Доводи сторони захисту вказаних висновків не спростовують, а посилання на позитивні характеристики підозрюваного не можуть бути безумовною підставою для застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки не спростовують висновки суду про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відтак, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання Слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене Прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42022111360000037 від 19.05.2022 року, підлягає задоволенню.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Щодо скарги адвоката на незаконне затримання слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до протоколу затримання, ОСОБА_10 був затриманий 18.05.2023 року о 10 год. 30 хв. Слідчим Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Положеннями ст. ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 4 ст. 208, п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України. Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Особі, яка затримана у зв'язку з її розшуком компетентним органом іноземної держави для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, роз'яснюється її право надати згоду на видачу (екстрадицію) для застосування процедури видачі (екстрадиції) у спрощеному порядку, а також право на відмову від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності у разі надання згоди на її видачу (екстрадицію).
Відповідно до ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Також, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Так, протокол затримання складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, відповідно до положень ст. 208 КПК України.
Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_5 слідчим суддею не встановлено, а слідчим в повному обсязі доведені обставини, визначені ч. 5 ст. 206 КПК України.
Істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу захисником не доведено та слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне у задоволені скарги адвоката ОСОБА_4 на незаконне затримання - відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання Слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене Прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42022111360000037 від 19.05.2022 року, - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів, Київської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, у військовому званні «солдат», старшого стрільця 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42022111360000037 від 19.05.2022 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на ІНФОРМАЦІЯ_3 , а при наявності медичних показань у спеціально відведених кімнатах, які забезпечують надання медичної допомоги.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 09 год. 40 хв. 18.05.2023 року по 09 год. 39 хв. 16.06.2023 року включно, але не більше строку досудового розслідування.
В іншій частині клопотання - відмовити.
В задоволені скарги адвоката ОСОБА_4 на незаконне затримання - відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали буде оголошено о 08 год. 18 хв. 23.05.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1